Лекція 9. Правова організація працевлаштування план

9.1. Правове регулювання забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності та система гарантій права на працю.

9.2. Інститут працевлаштування та забезпечення зайнятості.

9.3. Права безробітного.

9.4. Обов’язки осіб, які шукають роботу, та безробітних.

9.5. Порядок виплати допомоги з безробіття.

9.1. Правове регулювання забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності та система гарантій права на працю

Правове забезпечення залучення громадян України у сферу тру­дової діяльності здійснюється за допомогою системи норм відпов­ідних нормативно-правових актів, до яких належить Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про зай­нятість населення", Закон України "Про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування на випадок безробіття", Положення про державну службу зайнятості, Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги у зв'язку з безробіттям, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготов­ки та перепідготовки, Положення про інспекцію по контролю за до­держанням законодавства про зайнятість населення та інші правові акти.

Демократичність конституційних норм про працю забезпечується можливістю вибору професії і роду трудової діяльності та заборо­ною примусової праці (ст. 43 Конституції України).

Законодавство передбачає систему гарантій забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадя­нам, які постійно проживають на території України:

• вільний вибір виду діяльності;

• безплатне сприяння державних служб зайнятості в наданні відповідної роботи й у працевлаштуванні згідно з покликан­ням, здібностями, професійною підготовкою, освітою з урахуванням суспільних потреб, у наданні підприємствами, установами, організаціями роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, про­фесійно-технічних закладів за попередньо поданими заявами;

• безплат­не навчання безробітних громадян новим професіям, їхню перепідго­товку в навчальних закладах або в системі державної служби зайня­тості з виплатою стипендії;

• компенсацію відповідно до законодав­ства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

• правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу та незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.

9.2. Інститут працевлаштування та забезпечення зайнятості

Працевлаштування - це передумова зайнятості та її гарантія. Це процес підшукування необхідної роботи, підготовки до неї та влаш­тування на цю роботу. Розрізняють працевлаштування в широко­му й вузькому розумінні.

У широкому розумінні працевлаштування - це процес будь-якого влаштування на роботу, у тому числі й самостійного, і за допомо­гою служби зайнятості. Сюди входить й переведення працівників за умови їх вивільнення на іншу роботу на тому ж підприємстві чи в організації.

У вузькому розумінні працевлаштування - це діяльність відповід­них державних органів, що здійснюють сприяння громадянам Ук­раїни у пошуку потрібної роботи й улаштуванні на неї, включаючи й процеси професійної підготовки, перепідготовки тощо.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Це визначення вказує на фактичну реалізацію права на працю без будь-якого примусу, оскільки незайнятість не може бути підставою для правової відповідальності.

Правовий інститут забезпечення зайнятості включає комплекс юридичних та соціально-економічних гарантій, спрямованих на боротьбу з безробіттям, реалізацію всіма бажаючими права на пра­цю, допомогу у працевлаштуванні.

Основні принципи державної політики зайнятості населення – це головні напрями такої політики, в яких відображається сутність законодавства щодо забезпечення зайнятості населення України. Вони знаходять своє закріплення в ст. З Закону України "Про зай­нятість населення".

Основні принципи державної політики зайнятості населення:

• принцип забезпечення всім громадянам рівних можливостей у реа­лізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібнос­тей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб незалежно від походження, майнового стану, на­ціональності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії;

• принцип сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіган­ню безробіттю;

• принцип створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

• принцип координації діяльності у сфері зайнятості з іншими на­прямами економічної та соціальної політики на основі державної і регіональних програм зайнятості;

• принцип співробітництва професійних спілок, асоціацій, підприємств тощо з органами державного управління в розробці, ре­алізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайня­тості населення;

• принцип міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зай­нятості населення, у тому числі й праця громадян України за кордо­ном та іноземних громадян в Україні.

Закон України "Про зайнятість населення" надає підприємствам, що активно сприяють зайнятості, пільги щодо податків та інших платежів до бюджету (ст. 20).

Практична допомога у працевлаштуванні громадян надається державною службою зайнятості, до складу якої входять Державний центр зайнятості Міністерства праці і соціальної політики Ук­раїни, Республіканський (Автономної Республіки Крим) центр зай­нятості, обласні, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Безробітні - працездатні громадяни працездатного віку (жінки від 16 до 55 років, чоловіки від 16 до 60 років), котрі через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених чинним законодавством, доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що дійсно шукають роботу, готові та здатні виконувати прийнятну роботу.

Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, котрі шукають роботу, мають право на одержання допомоги у працевлаштуванні упродовж семи календарних днів від дня реєстрації, а працівники служби допомагатимуть їм знайти прийнятне місце праці. У разі відсутності прийнятної роботи рішення про надання гро­мадянину статусу безробітного за його особистою заявою прий мається директором центру зайнятості з восьмого дня після реєст­рації громадянина у центрі зайнятості за місцем проживання (реє­страції) як особи, котра шукає роботу.

Не можуть бути визнані безробітними незайняті громадяни:

• віком до 16років, за винятком тих, котрі працювали і були вивіль­нені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганіза­цією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи чи орга­нізації або скороченням чисельності (штату);

• котрі вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі їхньої відмови від про­ходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

• котрі відмовились від двох пропозицій прийнятної роботи з момен­ту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу;

• котрі мають право на пенсію відповідно до законодавства України (крім осіб, котрі не бажають використати своє право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством терміну згідно з пунктом І "г" ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення").

Прийнятною вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі області за минулий місяць. Під час пропонування прийнятної роботи враховується:

• тру­довий стаж громадянина за професією (спеціальністю);

• його по­передня діяльність;

• вік;

• досвід;

• ситуація на ринку праці;

• тривалість періоду безробіття.

Для громадян, котрі вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), прийнятною вважається робота, яка потребує попе­редньої професійної підготовки, або оплачувана робота, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підго­товки, а для громадян, котрі бажають відновити трудову діяльність після перерви понад 6 місяців, робота за професією (спеціальністю), що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша оплачувана робота за спорі­дненою професією (спеціальністю). Для громадян, котрі працювали не за професією (спеціальністю) понад 6 місяців, прийнятною вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем праці, а робота за основною профе­сією (спеціальністю) може бути прийнятною за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності). У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) упродовж 6 місяців безробіття прийнятною вва­жається робота, яка потребує зміни професії (спеціальності) з ура­хуванням здібностей, здоров'я громадянина і раніше набутого дос­віду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

Реєстрація та облік громадян, котрі звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем проживання (реєстрації) за умови подання паспорта і тру­дової книжки, а у разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Право на отримання соціальних послуг та матеріального забез­печення на випадок безробіття мають: