5.6. Порядок надання та оплати відпусток

Відпустки надаються працівникам за наявності у них відповідного робочого стажу, який дає на неї право. Законодавством України визна­чено порядок вираховування стажу, який дає право на щорічні відпус­тки. При цьому встановлені правила вираховування стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, і окремо визначається стаж роботи, з яким пов'язується право на щорічну додаткову відпустку.

Щорічні основна і додаткова відпустки повної тривалості за пер­ший рік роботи надаються після закінчення шести місяців безпе­рервної роботи на даному підприємстві. У тому випадку, коли працівнику щорічні основна та додаткова відпустка надаються до закінчення шести місяців, їх тривалість визна­чається пропорційно до відпрацьованого часу. Однак Законом Ук­раїни «Про відпустки» передбачено певні категорії працівників, яким щорічна відпустка повної тривалості надається до спливу шестимісяч­ного терміну безперервної роботи у перший рік за їхнім бажанням. Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2) інвалідам;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6) сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за наступні роки роботи надаються працівнику у будь-який час відповідного робочого року згідно з графі­ком відпусток. Цей графік затверджується роботодавцем за погод­женням з профспілковим органом. Якщо профспілкова організація відсутня на підприємстві, то графік погоджується з іншим упов­новаженим на представництво органом найманих працівників.

Законодавством визначено певний порядок та умови складання графіку відпусток. Зокрема, при його розробці необхідно враховувати інтереси виробництва, а також особисті інтереси працівників та можливості для її відпочинку. Крім того, законодавство встанов­лює перелік категорій працівників, яким відпустки надаються у зруч­ний для них час, що теж має бути враховано при складанні графіку.

Право працівника на відпустку у зручний для нього час означає обов'язок роботодавця, враховуючи інтереси виробництва, нада­ні відпустки працівнику у період, коли він того бажає.

Якщо працівник має право на щорічні основну та додаткову відпустку, то вони можуть надаватися як одночасно, так і окремо. У тих випадках, коли працівник має право на щорічні додаткові відпустки на декількох підставах, то йому надається лише одна додаткова відпустка на підставі, яку він сам обирає. Це правило не застосовується, якщо у Списку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р., конкретна професія чи посада позначена спеціальним значком. У цих випадках щорічні додаткові відпустки надаються за кількома підставами.

Працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший період, незалежно від графіка відпусток, у разі, якщо роботодавець не повідомив працівника про дату її початку не пізніше ніж за два тижні. При цьому бажано, щоб працівник повідомляв про час настання відпустки у письмовому вигляді під розписку.

Перенесення відпустки на вимогу працівника передбачено також при несвоєчасній виплаті роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки. Згідно з частиною третьою ст.115 КЗпП України, щорічна відпустка повинна бути оплачена не пізніше ніж за три дні до її початку. Несвоєчас­ну оплату відпустки необхідно у таких випадках трактувати як по­рушення прав працівника на заробітну плату з усіма негативними наслідками для роботодавця.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або її тривалість має бути продовжена у наступних випадках, передба­чених законодавством:

• тимчасової непрацездатності працівника;

• виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо на час їх виконання згідно з законодавством він підлягає звільнен­ню від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

• настання строку відпустки з причин вагітності та пологів;

• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за погодженням між працівником і роботодавцем. Заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості про­тягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року неповнолітнім і працівникам, що мають право на щорічні до­даткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особ­ливим характером праці.

Закон передбачає право працівника використати щорічну відпу­стку повністю або частково. Поділ щорічної відпустки на частини допускається на прохання працівника при наявності згоди робото­давця за умови, щоб основна безперервна її частина становила не менше 14 календарних днів.

Відкликати працівників з щорічної відпустки допускається за за­конодавством лише у наступних випадках:

• для запобігання стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

• для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі чи зіпсут­тя майна підприємства.

Крім того, відкликання працівника з відпустки допускається за наявності згоди самого працівника, а також за умови надання не­використаної частини щорічної відпустки не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який вона надається. Закон також встановлює, що основна безперервна частина відпустки до відкли­кання має становити не менше 14 календарних днів.

ЛЕКЦІЯ 6. Оплата праці та юридична відповідальність за трудовим правом

ПЛАН

6.1. Правове регулювання оплати праці.

6.2. Види регулювання оплати праці.

6.3. Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави.

6.4. Трудова дисципліна, порядок застосування заохочень і стягнень.

6.5. Матеріальна відповідальність працівників: види і порядок застосування.