- •Принципи трудового права
- •Функції трудового права
- •Джерела трудового права
- •1.5. Трудові правовідносини
- •Суб’єкти трудових правовідносин
- •Лекція 2. Колективний договір план
- •2.2. Сторони колективного договору та сфера його укладення
- •2.3. Зміст і структура колективного договору
- •2.4. Чинність колективного договору в часі і просторі
- •2.5. Порядок укладення і підписання колективного договору
- •2.6. Контроль за виконанням колективного договору та відповідальність за його порушення і невиконання
- •Лекція 3. Трудовий договір план
- •Поняття і сторони трудового договору
- •Види трудового договору
- •Контракт як особлива форма трудового договору
- •3.4. Порядок укладення трудового договору
- •Випробування при прийнятті на роботу
- •3.6. Переведення працівників. Зміна істотних умов праці. Переміщення
- •Лекція 4. Припинення трудового договору план
- •Правові підстави припинення трудового договору (ст.36 кЗпП України)
- •Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.38, 39 кЗпП України)
- •4.3. Участь профспілок у розірванні трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.40 кЗпП України)
- •4.6. Додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працюючих за певних умов (ст.41 кЗпП України)
- •4.7. Правове регулювання процесу відсторонення працівника від роботи
- •4.8. Оформлення звільнення, виплата вихідної допомоги. Трудові книжки працівників
- •Лекція 5. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку план
- •5.1. Робочий час та його види
- •5.2. Режим робочого часу
- •5.3. Порядок встановлення та обмеження щодо нічних та надурочних робіт
- •5.4. Поняття і види часу відпочинку: перерви, вихідні, святкові та неробочі дні
- •5.5. Поняття, види та тривалість відпусток
- •4) Соціальні відпустки:
- •5.6. Порядок надання та оплати відпусток
- •6.1. Правове регулювання оплати праці
- •Види регулювання оплати праці.
- •6.3. Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави
- •6.4. Трудова дисципліна, порядок застосування заохочень і стягнень
- •Матеріальна відповідальність працівників: види і порядок застосування
- •7.1. Охорона праці та її правове забезпечення
- •Загальні гарантії прав працівників на охорону праці
- •7.3. Особливості правового регулювання праці жінок
- •Особливості правового регулювання праці молоді
- •Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням
- •7.5. Організація охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях
- •Лекція 8. Трудові конфлікти та порядок їх вирішення план
- •8.1. Поняття, класифікація трудових спорів та органи, що їх розглядають
- •8.2. Розгляд трудових спорів у комісіях з трудових спорів (ктс)
- •8.3. Розгляд трудових спорів у місцевих судах
- •8.4. Поновлення на роботі та оплата за вимушений прогул
- •8.5. Порядок вирішення колективних трудових спорів
- •8.6. Правове регулювання проведення страйків
- •Лекція 9. Правова організація працевлаштування план
- •9.1. Правове регулювання забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності та система гарантій права на працю
- •9.2. Інститут працевлаштування та забезпечення зайнятості
- •Застраховані особи.
- •Незастраховані особи:
- •9.3. Права безробітного
- •9.4. Обов’язки осіб, які шукають роботу, та безробітних
- •9.5. Порядок виплати допомоги з безробіття
- •Список нормативно-правових актів та використаної літератури
- •Для нотаток навчально-методичне видання
- •0305 Економіка і підприємництво,
- •0306 Менеджмент і адміністрування
- •43018, М. Луцьк, вул. Львівська, 75
Види регулювання оплати праці.
Законом України „Про оплату праці” передбачені такі види регулювань оплати праці:
Державне. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Ст. З Закону України «Про оплату праці» визначає її як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.
При визначенні розміру мінімальної заробітної плати враховуються:
вартісна величина мінімального споживчого бюджету;
загальний рівень середньої заробітної плати;
продуктивність праці, рівень зайнятості та інші економічні умови.
Мінімальна заробітна плата, як це визначено Законом України «Про оплату праці», не повинна бути нижчою за величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України», як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України. При затвердженні мінімальної заробітної плати, держава має за мету гарантувати працівникові мінімальний рівень, який не може бути пониженим ні особисто роботодавцем, ні угодою сторін, якщо працівник повністю відпрацював норму праці і виконав свої трудові обов'язки. Закон передбачає, що у разі, коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижча від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство проводить доплату до належного її рівня. Цим самим забезпечується гарантований рівень заробітної плати у розмірі, не нижчому мінімальної.
На державному рівні забезпечується також регулювання заробітної плати при відхиленні від тарифних умов. Такими умовами вважається виконання робіт, які не відповідають нормальним вимогам, що встановлені законодавством про працю, колективним чи трудовим договором. У якості компенсації за роботу при відхиленні від нормальних умов праці, законодавство передбачає відповідні доплати понад тарифну ставку або посадовий оклад. Такі доплати є своєрідними гарантіями оплати праці, оскільки вони дозволяють диференціювати заробітну плату залежно від умов праці.
До сфери державного регулювання віднесено також встановлення ;норм оплат праці: в надурочний час; у святкові, неробочі і вихідні дні; в нічний час; за час простою, що мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилась браком не з вини працівника. Зокрема, у останньому випадку місячна заробітна плата працівника не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки (окладу).
Закон України «Про оплату праці» до сфери державного регулювання відносить також встановлення гарантій для працівників при: оплаті щорічних відпусток; часу, протягом якого працівник виконував державні обов'язки; нарахуваннях особам, які направляються на підвищення кваліфікації і на обстеження до медичного закладу; переведені працівника за станом здоров'я на легшу і нижче оплачувану роботу; тимчасових переведеннях на іншу роботу, необумовлену трудовим договором; переведенні вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років, на легшу роботу; різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; використанні донорів; переїзді на роботу до іншої місцевості чи направленні у службові відрядження та при роботі у польових умовах.
Держава також регулює порядок обчислення середньої заробітної плати для різноманітних виплат, зокрема для оплати відпусток, для нарахування гарантійних і компенсаційних виплат і т.п. Обчислення середньої заробітної плати для оплати відпусток або виплати компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи. У тих випадках, коли працівник пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час. У всіх інших випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за 2 останні календарні місяці роботи. Якщо протягом цих 2 місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється за попередні два місяці. Той період, впродовж якого за ним, згідно з чинним законодавством, не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Договірне. Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".
Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців. У тих випадках, коли колективний договір не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити питання заробітної плати з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.