5. Методи аналізу ефективності використання робочого часу

Вивчення використання робочого часу на підприємствах і в організаціях дає змогу виявити втрати часу та їх причини й домогтися раціональнішого використання праці персоналу.

Ефективність затрат робочого часу можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з обґрунтованою мірою праці.

Виявлення резервів і використання робочого часу, ефективність усіх стадій виробництва залежать від обліку робочого часу. Незалежно від режиму роботи на кожному підприємстві, має бути організовано табельний облік використання робочого часу. До табелю вносять усіх постійних і тимчасових працівників, які перебувають у обліковому складі підприємства.

Записи до табелю обліку використання робочого часу про причини відсутності на роботі, роботи понад норми та інші відхилення від нормальних умов праці мають бути зроблені лише на підставі документів, оформлених відповідним чином (листи непрацездатності, листи простоїв, довідки про виконання громадських обов’язків та ін.). Для заповнення табелю існують умовні позначки: Р – години (дні) роботи; К – відрядження; В – основна щорічна відпустка; Х – тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворим, оформлені листами непрацездатності; ЦП – цілозмінні простої з вини працюючих; ВП – внутрішньозмінні простої з вини працюючих; ПР – прогули; ЗП – запізнення; ПЗ – передчасне залишення роботи; ВШ – вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі дні; МН – страйки. Облік використання робочого часу може здійснюватися або методом безперервної реєстрації, або за відхиленнями, тобто тільки відміткою неявки, запізнень, прогулів. У цьому разі наприкінці місяця рахують загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів та інших втрат. Із загального календарного фонду вираховують усі втрати й отримують фактично відпрацьований час.

Фонд робочого часу поділяється на цілоденний і внутрізмінний.

Внутрізмінний фонд – це кількість годин і хвилин роботи за зміну.

Цілоденний фонд робочого часу містить кількість робочих днів, які необхідно відпрацювати одному чи всім працівникам протягом місяця, кварталу, року.

Ефективність використання цілоденного робочого часу аналізують на базі табельного обліку. Використання внутрізмінного робочого часу визначають проведенням періодичних і одночасних обстежень (фотографій і самофотографій робочого дня, моментних спостережень).

Фотографія проводиться для одержання даних щодо виявлення втрат робочого часу з різних причин та розроблення організаційно-технічних заходів з удосконалення використання робочого часу. Її виконують за існуючої організації праці з усіма її недоліками. Фотографія здійснюється спостерігачем або самим працівником (самофотографія) методом безпосередніх вимірів під час виконання виробничого завдання на робочому місці.

Найчастіше об’єктом спостереження є працівники, які не виконують завдання, для визначення причин, що заважають це зробити, або передові працівники для вивчення передового досвіду, щоб ефективніше використати робочий час. На підставі матеріалів фотографії складається фактичний баланс робочого часу у хвилинах і відсотках, який порівнюється з нормативним. Для аналізу використання робочого часу розраховують три відносні показники: коефіцієнт ефективного використання змінного робочого часу; коефі­цієнт неприхованих (явних) втрат робочого часу; коефіцієнт прихованих втрат робочого часу.

Отже, фотографія робочого часу дає змогу виявляти як явні, так і невидимі, приховані, втрати робочого часу для його продуктивнішого використання.

Метод моментних спостережень полягає в тому, що спостерігач через неоднакові проміжки часу (моменти) фіксує те, що відбувається на робочих місцях в обраній зоні спостереження. За цього методу значно зростає кількість спостережуваних об’єктів (працівників, верстатів, машин), поліпшується оперативність одержання потрібної інформації, забезпечується достатня точність результатів спостереження. Недоліком цього методу є неможливість точного визначення обсягу певних видів втрат робочого часу протягом зміни загалом та в розрахунку на кожного конкретного працівника внаслідок того, що облік моментоспостережень ведеться з всією сукупністю спостережуваних об’єктів. Однак цей метод також дає змогу обчислювати показники використання робочого часу, визначати його втрати та виявляти їх конкретні причини, робити пропозиції щодо поліпшення використання робочого часу.

Ефективність використання робочого часу протягом місяця, кварталу, року аналізують за даними форми статистичної звітності №3-ПВ "Звіт про використання робочого часу".

Запитання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність робочого часу як універсальної міри кількості праці?

2. Чим визначається загальна норма робочого часу?

3. Як характеризується нормальна тривалість робочого часу?

4. Для яких категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу?

5. Яка тривалість щоденної роботи за п’ятиденного й шестиденного робочого тижня?

6. Які обмеження роботи має працівник у нічний час, напередодні святкових, неробочих і вихідних днів?

7. Яким чином регулюється тривалість відпусток?

8. Як встановлюються раціональні режими праці й відпочинку?

9. Охарактеризувати гнучкі режими праці.

10. Як аналізується ефективність використання робочого часу залежно від режимів праці?

Література: [4], с. 176-179; [7], с. 225-241; [9], с. 487-492, 519-544.