- •1.Предмет теорії держави і права.
- •2.Методологія теорії держави і права. Методи досліджень державно-правових явищ.
- •3.Функції теорії держави і права.
- •4.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права в ній.
- •5.Поняття суспільства, його елементи та структура.
- •6.Поняття громадянського суспільства, його основні ознаки. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •7.Походження держави. Причини виникнення держави. Особливості її виникнення у різних народів.
- •8.Історичні типи держави.
- •9.Поняття політичної системи суспільства, основні функції та елементи.
- •10.Політична та державна влада. Місце та роль держави в політичній системі суспільства.
- •11.Поняття правової держави. Ознаки правової держави.
- •12.Поняття та ознаки держави.
- •13.Сутність та соціальне призначення держави.
- •14.Поняття функцій держави. Класифікація функцій держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст.
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст.
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18.Поняття форми держави та її структура
- •20.Поняття та види форми державного устрою.
- •21.Поняття та види державно-правового режиму.
- •22.Механізм держави: поняття, структура, призначення.
- •23.Поняття органу держави. Класифікація органів держави.
- •24.Поняття державного апарату та його структура.
- •25.Основні теорії виникнення держави. Причини їх багатоманітності.
- •26.Теорія національної держави. Питання держав в концепції солідаризму.
- •27.Теорія держави загального благоденства. Шляхи розвитку сучасної держави в теорії конвергенції.
- •28.Роль держави в концепції плюралістичної демократії. Теорія елітарної демократії.
- •29.Теорія соціальної держави. Теорія етатизму.
- •30.Анархізм і держава. Теорія правової держави.
- •31.Поняття права, його сутність, цінність.
- •32.Право як нормативний регулятор суспільних відносин. Ознаки права.
- •33.Походження права. Історичні типи права.
- •34.Принципи права: поняття, види.
- •36.Основні теорії походження права.
- •37.Поняття, види основні ознаки соціальних норм.
- •38.Поняття, ознаки та класифікація норм права
- •39.Норма права та її структура.
- •40.Види диспозицій. Гіпотез і санкцій.
- •41.Поняття статті нормативно-правового акту, її зміст. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •42.Правотворчість: поняття, види.
- •43.Принципи та стадії правотворчості.
- •44.Поняття форми (джерела) права, їх класифікація.
- •45.Нормативно-правовий акт: загальна характеристика. Види нормативно-правових актів.
- •46.Закон та його види.
- •47. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та по колу осіб.
- •48.Поняття правової системи, її структура та характеристика основних елементів.
- •49.Поняття системи права та характеристика основні елементи системи права.
- •50.Критерії класифікації галузей права та їх характеристика.
- •51.Поняття і зміст системи законодавства. Система законодавства України.
- •52.Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •53.Поняття реалізації права. Основні форми безпосередньої реалізації права.
- •54.Застосування норм права як особлива форма його реалізації.
- •55.Стадії застосування норм права. Вимоги правильного застосування правових норм.
- •56.Поняття та види актів застосування правових норм.
- •57.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •58.Поняття, суть та необхідність тлумачення юридичних норм.
- •59.Види та способи тлумачення правових норм.
- •60.Офіційне та неофіційне тлумачення.
- •61.Поняття та основні ознаки правовідносин. Види правовідносин.
- •62.Зміст правовідносин.
- •63.Поняття та види суб’єктів права.
- •64.Поняття та види об’єктів права.
- •65.Юридичні факти та їх класифікація.
- •66.Поняття та ознаки правової поведінки.
- •67.Правова поведінка: склад і види.
- •68.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •69.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •70.Склад правопорушень.
- •71.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •72.Принципи та види юридичної відповідальності.
- •73.Поняття, риси та принципи законності.
- •75.Правопорядок: поняття, зміст.
- •76.Співвідношення суспільного порядку і правопорядку, суспільного порядку і державної дисципліни.
- •77.Поняття та структура правосвідомості. Професійна правосвідомість.
- •78. Правова культура її сутність та основні ознаки.
- •79.Загальна характеристика правового регулювання.
- •80.Засоби, стадії та типи правового регулювання суспільних відносин.
- •81.Механізм правового регулювання та його елементи.
- •82.Поняття юридичного процесу, природа і система процесуального права.
- •83.Матеріальне і процесуальне право. Об’єктивне і суб’єктивне право.
- •84.Публічне та приватне право. Регулятивне і охоронне право.
- •85.Романо-германська правова система та її особливості.
- •86.Структура і джерела англосаксонського права.
- •87.Мусульманське право. Сім’я традиційного і звичаєвого права
- •88.Теорія природного права, школи її виникнення.
- •89.Концепція юридичного позитивізму. Нормативіська концепція.
- •90.Соціологічна концепція.
56.Поняття та види актів застосування правових норм.
Види актів застосування норм права класифікуються за різними критеріями.
За формою зовнішнього вираження: 1) письмовий акт (таких більшість). Письмовий акт може бути, як мінімум, двох видів: а) окремий документ (вирок суду); б) резолюція за матеріалами справи (затвердження прокурором обвинувального висновку); 2) усний акт (виклик понятих); 3) конклюдентний акт - акт дії (наприклад, застосування працівниками міліції табельної зброї або застосування жестів міліціонером-регулювальником дорожнього руху).
За способом прийняття: 1) колегіальні; 2) одноособові.
За суб'єктами прийняття: — акти парламенту; — акти глави держави; — акти виконавчих органів; — рішення загальних судів; — акти арбітражу; — акти нотаріату; — акти прокурорського нагляду; — акти місцевих (муніципальних) органів влади; — акти керівників підприємств, військових частин тощо; — акти уповноважених органів громадських організацій тощо. Акти застосування норм права приймаються практично всіма органами держави.
За юридичною формою: — укази; — постанови; — розпорядження; — накази; — ухвали (суду та ін.); — протести, подання, розпорядження, вироки, рішення.
За функціями у правовому регулюванні (або функціями права):
1) регулятивні — офіційно підтверджують або визначають права та обов'язки сторін, викладені в диспозиції регулятивних норм (наприклад, свідоцтво про реєстрацію шлюбу);
2) охоронні - встановлюють міру юридичної відповідальності відповідно до санкції охоронних норм (наприклад, квитанція про сплату штрафу).
За галузевою належністю: 1) кримінально-правові; 2) адміністративно-правові; 3) цивільно-правові та ін. (крім процесуальних).
За юридичними наслідками: 1) правовстановлюючі (про призначення директора, про присвоєння звання); 2) правоконстатуючі (свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть); 3) правоприпиняючі (протест прокурора з приводу незаконного виселення громадянина Г.); 4) правозмінюючі (заміна арешту підслідного на підписку про невиїзд); 5) правоскасовуючі (винесення судом рішення про ліквідацію акта, про втрату ним юридичної сили).
За значенням у юридичному процесі: - основні акти, що містять завершене рішення у справі (вирок, рішення суду); - допоміжні акти, що забезпечують прийняття основних актів (постанова і порушення кримінальної справи).
За характером індивідуальних велінь (розпоряджень): -- дозвільні; -- зобов'язуючі; -- заборонні.
57.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
Прогалини у праві — це повна чи часткова відсутність у чинному законодавстві необхідних юридичних норм.
У процесі аналізу наявності прогалин у праві повинні бути враховані два основних фактори: 1) фактичні обставини повинні знаходитись у сфері правового регулювання; 2) відсутність у законодавстві норми права, яка б регулювала дані фактичні обставини.
У юридичній літературі виділяють об'єктивні та суб'єктивні причини існування прогалин у праві: — неврегульованість тих суспільних відносин, які потребують правового регулювання; — поява нових суспільних відносин; — технічні прорахунки законодавця у процесі підготовки нормативно-правових актів.
Прогалини у праві можуть бути усунені шляхом їх ліквідації чи подолання.
Усунення прогалин має місце у процесі правотворчої діяльності шляхом прийняття нових норм права.
Подолання прогалин можливе у процесі правозастосовчого процесу за допомогою застосування аналогії.
Розрізняють аналогію права та аналогію закону.
Аналогія закону — рішення конкретної юридичної справи на основі правової норми, розрахованої не на даний, а на подібний випадок.
Аналогія закону дає можливість вирішувати конкретну життєву ситуацію при відсутності норми, яка її безпосередньо регламентує, на основі іншої норми цієї ж або іншої галузі права, яка регулює аналогічні чи близькі за змістом відносини.
У процесі застосування аналогії закону має бути дотримано ряд вимог: 1) спочатку потрібно визначити, що ситуація, яка потребує вирішення має юридичний характер та повинна бути розв'язана за допомогою правових засобів; 2) необхідно переконатись, що у законодавстві відсутня норма, яка безпосередньо може регулювати даний випадок та на основі якої можна вирішити справу; 3) визначити норму права, яка регулює аналогічні випадки, та на її основі вирішити справу; 4) дати мотивоване обґрунтування причин застосування аналогії саме у даному конкретному випадку.
Застосування аналогії закону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципів: 1) Законності, тобто прийняття рішення повинно здійснюватись у межах повноважень органу правозастосування, за процедурою, встановленою законом, та у передбаченій законом формі. 2) Обгрунтованості — даний принцип вимагає застосування аналогії закону лише на основі знань про об'єктивно істинні юридичні факти, які передбачені гіпотезою норми права. 3) Доцільності — потрібно вибрати саме ту норму, яка найефективнішим та найоптимальнішим способом дасть можливість досягти мети правового регулювання.
Застосування аналогії закону не є способом довільного вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, яка відображена як у правовій системі в цілому, так і в окремих правових нормах, що регламентують аналогічні відносини. За допомогою аналогії закону органи правозастосування не ліквідують прогалини у праві, а лише їх долають.
Інститут аналогії закону не застосовується в адміністративному та кримінальному праві.
Аналогія права — це вирішення конкретної юридичної справи на основі загальних принципів права (справедливості, рівності перед законом та судом тощо). Даним шляхом можливо ліквідувати прогалини у праві за умови відсутності норми права, яка б регулювала даний вид суспільних відносин, чи аналогічні випадки у всіх суміжних галузях права.