- •1.Предмет теорії держави і права.
- •2.Методологія теорії держави і права. Методи досліджень державно-правових явищ.
- •3.Функції теорії держави і права.
- •4.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права в ній.
- •5.Поняття суспільства, його елементи та структура.
- •6.Поняття громадянського суспільства, його основні ознаки. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •7.Походження держави. Причини виникнення держави. Особливості її виникнення у різних народів.
- •8.Історичні типи держави.
- •9.Поняття політичної системи суспільства, основні функції та елементи.
- •10.Політична та державна влада. Місце та роль держави в політичній системі суспільства.
- •11.Поняття правової держави. Ознаки правової держави.
- •12.Поняття та ознаки держави.
- •13.Сутність та соціальне призначення держави.
- •14.Поняття функцій держави. Класифікація функцій держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст.
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст.
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18.Поняття форми держави та її структура
- •20.Поняття та види форми державного устрою.
- •21.Поняття та види державно-правового режиму.
- •22.Механізм держави: поняття, структура, призначення.
- •23.Поняття органу держави. Класифікація органів держави.
- •24.Поняття державного апарату та його структура.
- •25.Основні теорії виникнення держави. Причини їх багатоманітності.
- •26.Теорія національної держави. Питання держав в концепції солідаризму.
- •27.Теорія держави загального благоденства. Шляхи розвитку сучасної держави в теорії конвергенції.
- •28.Роль держави в концепції плюралістичної демократії. Теорія елітарної демократії.
- •29.Теорія соціальної держави. Теорія етатизму.
- •30.Анархізм і держава. Теорія правової держави.
- •31.Поняття права, його сутність, цінність.
- •32.Право як нормативний регулятор суспільних відносин. Ознаки права.
- •33.Походження права. Історичні типи права.
- •34.Принципи права: поняття, види.
- •36.Основні теорії походження права.
- •37.Поняття, види основні ознаки соціальних норм.
- •38.Поняття, ознаки та класифікація норм права
- •39.Норма права та її структура.
- •40.Види диспозицій. Гіпотез і санкцій.
- •41.Поняття статті нормативно-правового акту, її зміст. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •42.Правотворчість: поняття, види.
- •43.Принципи та стадії правотворчості.
- •44.Поняття форми (джерела) права, їх класифікація.
- •45.Нормативно-правовий акт: загальна характеристика. Види нормативно-правових актів.
- •46.Закон та його види.
- •47. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та по колу осіб.
- •48.Поняття правової системи, її структура та характеристика основних елементів.
- •49.Поняття системи права та характеристика основні елементи системи права.
- •50.Критерії класифікації галузей права та їх характеристика.
- •51.Поняття і зміст системи законодавства. Система законодавства України.
- •52.Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •53.Поняття реалізації права. Основні форми безпосередньої реалізації права.
- •54.Застосування норм права як особлива форма його реалізації.
- •55.Стадії застосування норм права. Вимоги правильного застосування правових норм.
- •56.Поняття та види актів застосування правових норм.
- •57.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •58.Поняття, суть та необхідність тлумачення юридичних норм.
- •59.Види та способи тлумачення правових норм.
- •60.Офіційне та неофіційне тлумачення.
- •61.Поняття та основні ознаки правовідносин. Види правовідносин.
- •62.Зміст правовідносин.
- •63.Поняття та види суб’єктів права.
- •64.Поняття та види об’єктів права.
- •65.Юридичні факти та їх класифікація.
- •66.Поняття та ознаки правової поведінки.
- •67.Правова поведінка: склад і види.
- •68.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •69.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •70.Склад правопорушень.
- •71.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •72.Принципи та види юридичної відповідальності.
- •73.Поняття, риси та принципи законності.
- •75.Правопорядок: поняття, зміст.
- •76.Співвідношення суспільного порядку і правопорядку, суспільного порядку і державної дисципліни.
- •77.Поняття та структура правосвідомості. Професійна правосвідомість.
- •78. Правова культура її сутність та основні ознаки.
- •79.Загальна характеристика правового регулювання.
- •80.Засоби, стадії та типи правового регулювання суспільних відносин.
- •81.Механізм правового регулювання та його елементи.
- •82.Поняття юридичного процесу, природа і система процесуального права.
- •83.Матеріальне і процесуальне право. Об’єктивне і суб’єктивне право.
- •84.Публічне та приватне право. Регулятивне і охоронне право.
- •85.Романо-германська правова система та її особливості.
- •86.Структура і джерела англосаксонського права.
- •87.Мусульманське право. Сім’я традиційного і звичаєвого права
- •88.Теорія природного права, школи її виникнення.
- •89.Концепція юридичного позитивізму. Нормативіська концепція.
- •90.Соціологічна концепція.
47. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та по колу осіб.
Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.
Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами: а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу; б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту; в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту, тобто в яких на підставі цього нормативно-правового акту виникають конкретні юридичні права та обов'язки.
Дія нормативно-правового акту у часі обмежена моментом набрання ним юридичної сили та моментом втрати останньої. Тобто, слід розрізняти: 1) введення в дію; 2) припинення дії; 3) зворотну силу дії. Нормативно-правові акти починають діяти: а) з часу, що зазначений у самому нормативно-правовому акті чи спеціально прийнятому акті; б) після 10 днів з моменту його опублікування; в) якщо нормативно-правовий акт не публікується, то з моменту одержання його виконавцями.
Нормативно-правові акти втрачають чинність в силу: а) закінчення терміну, на який видавався акт; б) відміни даного нормативно-правового акту іншим; в) зміни обставин, для врегулювання яких був призначений нормативно-правовий акт.
Дія нормативно-правових актів у часі є:
пряма, тобто він поширюється на всі факти, які виникли після набрання ним чинності, та на факти, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати, проте тільки з моменту набрання ним чинності;
зворотна дія, яка має місце тоді, коли нормативно-правовий акт поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, але вже з моменту їхнього виникнення, тобто відбувається перегляд попередніх рішень з цих фактів вже за новим нормативно-правовим актом;
переживаюча дія, яка має місце у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати, діє попередній нормативно-правовий акт.
Пряму дію мають всі нормативно-правові акти, зворотну та преживаючу тільки у випадках, спеціально передбачених законом.
Темпоральна чинність нормативно-правових актів, тобто їхня дія у часі, звичайно, встановлюється законодавством відповідної держави. Знання цих правил — неодмінна передумова належного законного застосування і здійснення норм юридичного права.
Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.
Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається підлеглістю осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно зі загальним правилом, дія нормативно-правового акту поширюється на всіх осіб, що перебувають на певній території.
48.Поняття правової системи, її структура та характеристика основних елементів.
Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та її деформації, правопорядок та ін.).
Можна сказати, що це — обумовлена об'єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісна система юридичних явищ, що постійно діють унаслідок відтворення і використання людьми та їх організаціями (насамперед державою) для досягнення своїх цілей.
Правова система має істотне значення для характеристики права, стану законодавства, діяльності судів тієї чи іншої конкретної країни.
Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.
Елементи правової системи суспільства:
• суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін. Тривалий час правова система характеризувалася як знеособлена структура, тоді як без особи соціальна система не може відбутися. Звернення до людини як до такого, що систематизує, чинника всіх суспільних явищ зажадало перегляду попередніх підходів до структури правової системи і виділення суб'єктів права як неодмінного її елемента;
• правові норми і принципи;
• правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи;
• правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;
• зв'язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії — законність, правопорядок. Взаємодія елементів (компонентів) правової системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування:
1) інституційну — суб'єктний склад (суб'єкти права) як такий, що створює систему, чинник усієї правової системи;
2) нормативну (регулятивну) — правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктивовані та систематизовані в нормативно-правових актах;
3) ідеологічну — праворозуміння кожної людини, її правосвідомість і правова культура, можливість оцінити правове буття і вибрати варіант поведінки — правомірної та неправомірної;
4) функціональну — правотворчість, правореалізація, правозастосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права;
5) комунікативну — інтегративні (сумуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.