1. Юридична наука та її система.

Юридична наука – це сис-ма знань, що спрямовані на здобування, узагальнення, систематизацію і використання знань про державно-правову дійсність.

Юр. Наука має: власний об`єкт( такі суспільні явища як право і держава), предмет( закономірності виникнення, розвитку та функціонування усіх д-п явищі процесів, їх окремих сторін та проявів, які разом утворюють д-п дійсність), власну методологію, власний понятійний апарат ( систему термінів).

Система юр. Науки:

-теоритичні науки( теорія держави та права, порівняльне правознавство, філософія права та соціологія права.

- історико-юридичні науки( всесвітня історія д.і п., ІДПУ, історія вчення держави та права).

- Галузеві науки, які складають основу юр.науки ( кримінальне, адміністративне, кримінальне, процесуальне, і т.ін.галузі права)

- Міжгалузеві, які виникають на перетині різних галузей права в мають комплексний характер.

- прикладні науки, особливість яких полягає в тому що вони мають суміжні предмети ( судова медицина, судова психіатрія, криміналістика, правова статистика…)

- наука міжнародного права ( наука міжнародного публічного і міжнародного приватного права, європейське право)

2. Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.

Теорія держави та права- це фундаментальна юридична наука, яка вивчає сутність і найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування права і держави їх взаємозв’язку, а також вихідні для всіх юридичних наук поняття.

Риси:

1. Суспільна і юридична наука;

2. Властивий двоєдиний характер

3. Виходить з того, що сучасне право є невідривним від держави і в той же час з того, що право має верховенство над державою

4. Є загальною наукою

5. Є узагальнюючою наукою (синтетичною)

6. Є методологічною, оскільки загальні закономірності, вироблені ТДП, використовуються іншими науками як методологічні орієнтири пр дослідженні останніми власного предмета та вирішенні своїх завдань

7. Має фундаментальний характер

Предметом ТДП є сутність і найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування правових і державних явищ і процесів, також головні, вихідні, вихідні для всієї юридичної науки поняття.

У структурі предмета ТДП можна виділити 3 складові:

• Сутність права і держави;

• Найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку , функціонування права і держави;

• Систему юр.понять.

Сутність права і держави становлять головні, найбільш істотні якості, що відрізняють ці явища від суміжних однорідних феноменів (н-д право від інших соціальних норм, державу від недержавних організацій влади).

Державно-правові закономірності – це об’єктивно існуючі, можливі для пізнання загальні правила, за якими відбуваються формування, розвиток і функціонування д-п явищ. Проте в суспільній практиці не виключаються деякі відхилення від закономірностей, н-д закономірним є наявність у державно-організованому суспільстві своєї території, однак монгольська середньовічна держава постійної території не мала. Д-п явища можуть бути варіативними, оскільки здійснення цих закономірностей може бути скореговано умовами певного суспільства. ТДП розглядає тільки найбільш загальні д-п закономірності.

Сис-ма юр. понять. ТДП розробляє поняття основних правових і державних явищ та процесів, знання про які є необхідним теоретичним та методологічним фундаментом для прикладних юр. Наук і безпосередньо для юр. практики. Поняття юр. категорій, щл мають всезагальний характер, становить головний понятійний ряд ТДП.( поняття як право, держава, їх типи та форми, функції іт.д.).

Функції ТДП – це головні напрямки її впливу на д-п дійсність та розвиток інших юр. наук. До них належать:

• Пізнавальна (гносеологічна) ф-ція спрямована на здобуття і розширення наукових знань про д-п яявища, їх характерні риси, сутність, форми, принципи, інститути тощо;

• Евристична функція спрямована на встановлення закономірностей розвитку та функціонування прва і держави, відкриває те, що вже існує;

• Функція наукового передбачення ( прогностична) полягає в науковому прогнозуванні шляхів подальшого розвитку д-п дійсності, проміжних та кінцевих результатів цього розвитку;

• Функція допомоги практиці, пов’язана зі службовою роллю ТДП, пізнавальна діяльність якої спрямована, в основному , на вирішення суто практичних питань;

• Ідеологічно-виховна функція. ТДП є сис-мою поглядів на державу і право, зміст поглядів залежить від ідейної основи уявлень про д-п явища і може відрізнятися.( в умовах демократ суспільства такими ідеями є верховенство права, законність, гарантування прав і свобод л.і гр. і т.ін. На підставі цих ідей ТДП орієнтує учасників сусп. Відносин на повагу до прав і свобод, законних інтересів л.і гр. іт.д.

• Узагальнююча функція акумулює і систематизує висновки зроблені іншими дисциплінами;

• Інтеграційна ф-ція – інтеграція юр. явищі положень іншихюр. Наук у загальнотеоретичні поняття, що мають абстрактний характер, а також формулюється їх визначення, основні риси і загальні закономірності розвитку і ф-ції;

• Методолігчна ф-ція – теоретичні конструкції та нукові прогнози є методологічною основою для дослідження усіма юр. науками своїх предметів.