111. Поняття та ознаки соціальної держави.

При визначенні змісту соціальної держави треба виходити з єдності правової демократичної, соціальної державності.

Як демократична держава вона слугує свободі як вищій цінності, сприяє її піднесенню до рівного доступу до власності, рівних виборів, рівності прав на участь у здійсненні політичної влади, забезпечення багатоманітності політичного і культурного життя; як правова – забеспечє організацію суспільного і державного життя на принципах права, гарантує правопорядок, сприяє досягненню особистістю самостійності і відповідальності за свої дії, дбає про раціональну обґрунтованість юридичних рішень, стабільність правової системи; як соціальна – визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соц допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя ситуац, з метою забезпеч кожному гідного рівня життя, перерозпод економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Ознаки:

1. Соціальна держава є закономірним продуктом еволюції громадянського суспільства в напрямку до громадянського суспільства соціальної демократії

2. .вона завжди визнається якісною характеристикою правової держави.

3. проголошення держави соціальною є важливою конституційною гарантією забезпечення і захисту соціальних прав людини.

4. Оскільки як мета діяльності соціальної держави, так і сама ця діяльність (соціальна політика) визначаються правовими рішеннями, то її функціонування передбачає наявність розвинутого соціального законодавства

5. Соціальна держава слугує забезпеченню громадянського миру і злагоди в суспільстві

Утвердження соціальної державності сприяє трансформації ринкової економіки на соціально ринкову, служінню власності інтересам як власника, так і суспільства

112. Поняття, структура та функції правосвідомості

Правосвідомість – це сукупність суб’єктивних елементів правового регулювання: ідей, теорій, емоцій, почуттів та правових настанов, за посередництвом яких відображається правова дійсність, формується ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямків розвитку правової системи з погляду забезпечення гідного існування людини, справедливості у між людських стосунках, ефективної організації життєдіяльності держави і суспільства.

Риси:

1)Є одним з різновидів суспільної свідомості.

2)Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права: особистість, громадські об’єднання, політичні партії, державні органи та їх посадові особи, юристи-науковці, юристи-практики, суспільство в цілому.

3) об’єктом пізнання правосвідомості зазвичай є чинне право в усій багатоманітності його виявів ( право, правові відносини, правова поведінка або діяльність, практика реалізації права тощо).

4) правосвідомість є одним з найважливіших чинників розвитку право розуміння.

5) правосвідомість можна розглядати як своєрідний механізм саморегуляції поведінки (діяльності) людей. Це пояснюється її здатністю орієнтувати суб’єктів права в різних правових ситуаціях, робити правомірний вибір, юридично значущі рішення щодо додержання або порушення права.

За своїм змістом правосвідомість є складним системним правовим явищем. Компоненти, що утворюють її структурно об’єднуються в 2 відносно автономні компоненти - правову психологію і правову ідеологію.

Правова психологія – це сукупність настроїв, почуттів, емоцій, переживань з приводу права, окремих правових явищ. В цілому – це стихійна, несистематизована і найпоширеніша форма усвідомлення права, яка тією чи іншою мірою притаманна усім суб’єктам і може виникнути з приводу будь-якого правового явища. Структура правової психології: 1) сталі і динамічні. До сталих компонентів відносять: знання права, правові стереотипи, звичаї, традиції, самооцінка особи. За їх допомогою особа здатна доволі критично оцінювати свої дії і вчинки з погляду їх відповідності праву. Динамічні компоненти ( настрої, почуття, хвилювання) становлять найбільш нестабільну рухливу складову правової психології. 2) пізнавальні (правові емпіричні знання, уявлення, погляди) і емоційні ( правові емоції, почутті настрої).

Правова ідеологія – це сукупність ідей, принципів, теорій, концепцій, які в систематизованій формі відображають і оцінюють правову дійсність. Для неї характерне цілеспрямоване наукове, в тому числі філософське, осмислення права на рівні його окремих проявів, а як цілісного явища, що має власну цінність. Правова психологія і правова ідеологія не можуть існувати одна без одної, оскільки вони тісно взаємодіють. У процесі правового регулювання правова свідомість виконує низку функцій, до який передусім належать гносеологічна, оцінна та регулятивна.

Гносеологічна ( пізнавальна) функція передбачає накопичення знань про право і практику його реалізації, сприйняття права, подальше осмислення різних правових явищ, всієї правової дійсності.

Оцінна, передбачає оцінку правової поведінки людей,юридично значущих фактів і подій, документів, права в цілому шляхом їх зіставлення із загально прийнятими або індивідуальними цінностями.

Регулятивна безпосередньо пов’язана з реалізацією 2 попередніх ф-цій. Вона здійснюється через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових настанов, які виступають специфічним регулятором поведінки людей.