- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
4.Тдп в системі юридичних наук.
ТДП посідає провідне місце в системі юридичних наук про державу і право. Всі інші науки мають прикладний характер. Між ТДП та іншими юр науками існують двосторонні зв’язки. ТДП входить до групи теоретико-історичних наук рахом з ІДПУ і ІДПЗК, історією вчень. Взамоєзв'язок ТДП та історичних юридичних наук проявляється: 1) глибоке вивчення історичного матеріалу необхідне для повного і всебічного дослідження загальнотеоретичних держ-пр проблем та визначення закономірностей історичного розвитку держави і права. 2) ІДП в процесі пізнання тих або інших глобальних історичних явищ та подій спирається на висновки й узагальнення зроблені ТДП. Історія вчень про право виступає історичною складовою заг ТДП. ТДп тісно пов’язана з дисциплінами, що тільки формуються (юридична конфліктологія). ЗТДП виступає теоретико-методологічною базою для групи галузевих наук . 1. ЗТДП має своїм предметом дослідження всю «синтезовану» д-п реальність. 2. ЗТДП як методологічна основа дослідження д-п дійсності виробляє загальні для всіх галузевих юридичних дисциплін методи наукового пізнання 3. ЗТДП виробляє загальні для всіх юридичних наук поняття та категорії, які виступають вихідною базою для формування галузевими юридичними дисциплінами власного понятійного апарату. Крім того ЗТДП виробляє загальні для всіх критерії оцінки рівня, стану і перспектив розвитку галузевих юридичних дисциплін. ЗТДП має з галузевими наука також і зворотні зв’язки, невідривна від юридичної практики. Зв’язки ТДП з групами спеціальних (прикладних) юридичних наук – опосередковані. ЗТДП з групами наук, що вивчають зарубіжні державу і право. Для вивчення цього матеріалу потрібні загально-теоретичні знання.
5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
Методологія – це теоретична основа і способи організації пізнавального процесу, що мають забезпечити істинний результат. Мектодологія є пеною точкою зору на предмет.
Метод – це спосіб пізнання, формулювання наукових гіпотез, перевірки доказовості висновків за допомогою різних конкретних засобів та прийомів.
Методологія склад. З 4 рівнів:
Загально філософський підхід
Загальнонаукові методи
Спеціальні методи
Власне юридичні методи
Загальнофілософські підходи:
Матеріалістичний підхід ( світ речей є передумовою світу ідей)
Метафізика ( кожне явище повинне досліджуватись як окреме, тобто відокремлене від усіх інших)
Діалектика ( явища досліджуються у їх розвитку та у зв’язках з іншими явищами)
Сучасні загально філософські підходи:
Феноменологічний метод (передбачає відмову від ідеалізацій та сприйняття єдиної передумови – можливості описання спонтанного змістовного життя свідомості або інтерпретації фундаментальних структур людського існування.
Герменевтичний підхід. (Герменевтика – це наука про інтерпретацію цей напрям має особливе значення для юриспруденції, бо право, норми права потрібно інтерпретувати. Інтерпретація залежить від точки зору автора, залежності цілого від частин, а частин від цілого, співвіднесення об’єкту що інтерпретується, з духовним горизонтом інтерпретатора)
Синергетика – це вчення про неврівноважені сис-ми
Антропологія – це наука про людину як учасника правових відносин, звідси ідея прав людини.
Комунікативний підхід – людина як учасник соціального спілкування з іншими людьми.
Загальнонаукові методи:
Логічний метод – включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію,визначення понять ті їх класифікацію, сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного.
Історичний (хронологічний) метод – ТДП досліджує державу і право в тій послідовності в якій вони виникали, розвивалися та змінювалися. Цей метод стверджує, що в суспільстві розвиток йде від простого до складного.
Системний метод –передбачає погляд на державу і право як на сис-ми, що складаються з окремих елементів, кожен з яких виконує певну ф-цію, між якими існує взаємозв’язок, що зумовлює місце кожного елемента в цій сис-мі.
Спеціальні методи, які використовуються в правознавстві, є методи, розроблені в межах інших конкретних наук, - статистичний, конкретно-соціологічний, психологічний, кібернетичний, моделювання, соціального експерименту.
Власне юридичні методи:
Формально-юридичний метод використовується для пізнання внутрішньої форми правових явищ і процесів, дозволяє на основі узагальнення та виявлення ознак формулювати поняття дефініції визначення. Застосовується для зясування волі законодавця, вираженої в тексті закону.
Порівняльний метод включає різні напрямки дослідження д-п явищ. Аналіз певного явища в різних історичних етапах сприяє встановленню тенденцій і закономірностей його розвитку.