28. Цінність права.

Право є цінним, оскільки здатне внаслідок своїх змістовних і формальних властивостей задовольняти потреби, бути інструментом реалізації і погодження інтересів тощо.

Прийнято виділяти декілька аспектів цінності права:

1. Як явище, сенс якого полягає в реалізації ідеї права ( власна цінність права);

2. Як особливий соціальний регулятор суспільних відносин (інструментальна цінність);

3. Як здобуток культури людства ( історико-культурна цінність).

Власна цінність права пов’язана з його сутнісними характеристиками, полягає в тому , що право є втіленням ідей свободи, рівності, толерантності, гуманізму і справедливості, які, власне, і становлять його сутність. Саме як явище, що протистоїть свавіллю і беззаконню і в той же час забезпечує простір для впорядкованої соціальної свободи і активності , право саме по собі посідає значуще місце в соціальному житті. Цінність права як явища, сутністю котрого є справедливість, полягає в тому, що воно виступає і засобом і результатом пошуку розумного балансу, рівноваги, пропорційності між «особистою свободою і загальним благом», проступком і покаранням, витратами і придбаннями.

Інструментальна цінність права зумовлюється передусім його особливими зовнішніми властивостями: нормативністю, системністю, формальною визначеністю, загальнообов’язковістю та ін. Вона полягає в тому, що право:

1. Виступає засобом розподілу основних матеріальних і духовних соціальних благ ( через нормативне впорядкування фундаментальних суспільних відносин - власності, виробничих, сімейних, фінансових, політичних, духовних і т.д.);

2. Містить низку специфічних правових засобів, необхідних для користування соціальними благами, - суб’єктивне право і юридичний обов’язок, юридична відповідальність, засоби процесуально-процедурного характеру тощо;

3. Встановлює засоби і процедури охорони, захисту соціальних цінностей тощо;

4. Виступає ефективним і гуманним засобом розв’язання соціальних конфліктів;

5. Унормовує поведінку різноманітних соціальних суб’єктів, гарантуючи порядок.

Історико-культурна цінність права полягає в тому, що воно належить до фундаментальних цінностей світової культури, вироблених людством у перебігу його розвитку. В такому значенні право розглядається як атрибут цивілізації, як втілення гуманістичних прагнень людства, як результат боротьби за свободу і справедливість.

Ці 3 аспекти цінності права проявляються у загальнолюдському, загально соціальному та особистісному вимірах:

• Загальнолюдський вимір ( його цінність для людства в цілому, полягає в тому, що воно виступає найгуманнішим, єдиним прийнятним засобом розв’язання глобальних проблем сучасності.);

• Загально соціальний вимір ( цінність права для усього суспільства, проявляється в тому, що право: 1) сприяє формуванню суспільних відносин, необхідних для нормального розвитку та існування суспільства; 2)гарантує безпеку, впорядкованість та гармонізацію суспільних відносин, стабільність соціальної системи, цілісність, солідарність соціуму; 3) забезпечує подальший розвиток суспільних відносин. Отже правом стають лише ті норми, зміст яких відповідає інтересам суспільства, які здатні забезпечити стабільність, прогресивний розвиток суспільства, адекватне історичним умовам поєднання індивідуального і суспільного інтересів.

• Особистісний вимір ( цінність права для окремого індивіда, полягає в тому, що воно здатне задовольняти потребу людину в свободі, встановлює певнй порядок її використання. Отже особистісна цінність права виражається в тому, що воно: 1) тією чи іншою мірою наділяє особистість свободою; 2) встановлює певний порядок її використання для оволодіння різними благами, що сприяють всебічному і повному розвиткові особистості.

29. Поняття, загальні риси і види соціальних норм. Співвідношення технічних і правових норм. Соціальні норми – це існуючі в суспільстві правила поведінки загального характеру, які виявляють волю певної частини населення або всього суспільства і на випадок їх можливого порушення мають гарантії виконання різними засобами соціального впливу. Загальні риси: 1. Об’єктивна зумовленість правил поведінки, їх вольовий характер. 2. Соціальні норми видаються з метою регламентації взаємодії людей і розраховані на багаторазове застосування до невизначеного кола осіб. 3. ЇХ гарантованість, як правило, на випадок порушення засобами державного або суспільного впливу. 4. Соціальні норми відображають у кожному суспільстві особливості його культурних традицій. Класифікація: а) за змістом регульованих відносин (політичні, організаційні, естетично норми тощо); б) за способами встановлення і засобами забезпечення виконання (норми права, норми моралі, звичаї, корпоративні норми); в) за способами закріплення і зовнішнього виразу (норми, які знаходяться у свідомості людей або ж виражені у письмовій формі). Технічні норми – правила, які визначають поведінку людей у зв’язку з використанням технічних і природних об’єктів – правила користування, правила техніки безпеки. Умовно робітничі норми поділяються на 2 групи – 1. Ті, що втіленні у правову форму 2. Всі інші. Норми першої групи закріпл у вигляді встановлених державними органами правил, інструкцій, що регулюють відносини стосовно використання технічних засобів у сфері виробництва чи управління, мають обов’язків характер, забезпечуються на випадок їх порушення нормами юридичної відповідальності. Такі норми називають техніко-юридичними. Технічні норми, що належать до другої групи, у свою чергу можуть не мати соціального змісту (норми математики, хімії та інших наук, що визначають природний стан об’єкта пізнання), але набувати соціального значення, якщо йдеться про правила поведінки людей у зв’язку з використанням технічних та природних об’єктів (правила користування побутовими приладами). Ці правила не містять ознак, притаманних правовим нормам, їх порушення не призводить до застосування засобів юр відповідальності.