72. Колізії в законодавстві, їх види

Чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, притаманна певна неузгодженість. Одним із видів такої неузгодженості є колізії у законодавстві. Колізії в законодавстві є різновидом юридичних колізій, що виникає за наявності розбіжності між нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.

Ознаки:

1. Колізії в законодавстві існують тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві ( вони не можуть виникати між нормами, вираженими в інших джерелах права)

2. Колізії в законодавстві виникають з приводу регулювання нормами одних фактичних обставин.

3. Колізії в законодавстві існують у разі, коли норми права пропонують різне регулювання одних фактичних обставин.

Для укр.. законодавства найбільш поширеним є :

Темпоральна колізія (що виникає внаслідок видання в різний час з того ж самого питання декількох норм права. Загальним правилом для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попередніх. Тому в разі неузгодженості скасуванню підлягає норма права, яка є найбільш пізньою.)

Ієрархічна колізія ( що виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, що мають різну юридичну силу. У разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу)

Змістовна колізія ( що виникає внаслідок часткового збігу обсягів регулювання декількох норм права. Специфіка таких колізій пов’язана з поділом норм права на загальні і спеціальні. При конкуренції загальних і спеціальних норм слід керуватися правилом: спеціальний закон скасовує дію загального).

Існують також складні випадки, коли неузгодженість між нормами зумовлена одночасним існуванням, збігом декількох видів колізій

При збігу темпоральної та ієрархічної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію норми, яка має меншу юридичну силу , пріоритет віддається нормі яка має вищу юр. силу, хоча її прийнято раніше.

У разі збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спеціальній, хоча її прийнято раніше.

При збігу ієрархічної та змістовної колізій, коли загальна і спеціальна норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевага повинна віддаватися спеціальній нормі, навіть якщо вона має меншу юр. силу.

При збігу темпоральної, змістовної та ієрархічної колізій , з огляду на те, що час прийняття норми «програє» як юридичній силі так і статусу норми як спеціальної, то подолання колізії в цій ситуації відбувається за правилом, що діє у разі збігу ієрархічної і змістовної колізій.

73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.

Правовідносини – це суспільні відносини, які є юридичним виразом фактичних суспільних відносин, де одна сторона на основі правових норм вимагає від іншої сторони виконання певних дій або утримання від них, а інша сторона повинна виконати ці вимоги, що охороняються державою.

Ознаки правовідносин як особливого виду суспільних відносин:

це сусп відносини, які виникають тільки між людьми та їх об’єднаннями і безпосередньо пов’язані з їх діяльністю та поведінкою.

це ідеологічні відносини, оскільки до свого виникнення вони проходять крізь свідомість людей, в якій складається модель майбутніх стосунків з огляду на існуючі загальнолюдські цінності і суспільні пріоритети.

Вони виступають юридичним виразом економ, політ, сімейн та ін відносин і правовідносин, що склалися у зв’язку з правовим регулюванням господарської діяльності суб’єктів права, які неминуче впливають на економічні відносини.

Вони виникають, припиняються або змінюються на основі правових норм, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються.

Суб’єкти правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юрид обов’язками. Сторони в правовідносинах виступають як уповноважені і зобов’язані особи, де права та інтереси одних осіб можуть бути реалізовані через виконання обов’язків іншими.

Взаємна поведінка учасників правовідносин індивідуалізована і чітко визначена. Суб’єкти правовідносин (державні органи, фізичні або юр особи), як правило відомі заздалегідь, їх дії скоординовані ще до початку цих відносин, чого немає в інших суспільних відносинах.

Вольовий характер правовідносин обумовлений тим, що вони виникають і реалізуються на основі волевиявлення хоча б одного із учасників (укладання шлюбу, оренда майна, субпідрядні роботи), існують також правовідносини, для виникнення яких достатньо волевиявлення однієї особи (наприклад, порушення кримінальної справи уповноваженої особою.)

охороняються державою, як і право в цілому, інші суспільні відносини такого забезпечення не мають. Гарантування умов законності і правопорядку означає, що держава охороняє усі правовідносини, які є в суспільстві.

До складу правовідносин включають суб’єктів і об’єкти правовідносин та їх юридичний зміст (сукупність прав і обов’язків сторін).