- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
Людина має не тільки права і свободи, які надають їй можливості для досягнення щастя і благополуччя, реалізації її всебічних інтересів, а й обов’язки, додержання яких є неодмінною умовою досягнення таких цілей.
Юридичні обв’язки – це передбачені законодавством вид і міра належної поведінки людини і громадянина, яка гарантується державою.
З погляду структурної побудови юридичні обов’язки складаються з 4 елементів: 1) необхідності здійснити певні дії; 2) необхідності утриматися від здійснення певних дій; 3) необхідності вимагати здійснення чи нездійснення певних дій з боку інших осіб; 4) необхідності відповідати за невиконання приписаних дій.
юридичні обов’язки людини і громадянина класифікують за різними критеріями:
1.За характером зв’язку особи і держави:
-
Обов’язки людини (не посягати на права і свободи інших людей);
-
Обов’язки громадянина (відбувати військову службу).
2.За основними сферами життєдіяльності особи (особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні);
3.За способом закріплення:
-
Прямо закріплені в Конституції У, законодавстві ( військовий обов’язок);
-
Ті, що випливають із тлумачення Конституції, законодавства (поважати права і свободи, честь і гідність інших громадян)
4.За функціональною спрямованістю:
-
Дія яких спрямована на охорону і захист конституційного ладу У та його основ;
-
Спрямовані на забезпечення законності і правопорядку в державі;
-
Спрямовані на розвиток економічної системи, забезпечення екологічної безпеки країни;
5.За їх адресатами – обов’язки щодо:
-
Держави (сплата податків);
-
Суспільства, інших людей, своїх близьких (додержання Конституції, законів У, не завдавати шкоди природі, культурній спадщині);
6.За характером здійснення:
-
Ті, що реалізуються в конкретних правових відносинах (оплата за куплену річ)
-
Ті, що здійснюються в загальних в загальних правовідносинах (додержання конституції і законів У);
7.За формою здійснення:
-
Індивідуальні (сплата податків)
-
Колективні (військова служба)
8.За часом реалізації:
-
Постійні (додержання Конституції і законів У)
-
Тимчасові (військова служба)
9.За характером забезпечення – обов’язки для здійснення яких з боку держави:
-
Вимагається створення певних матеріальних благ, правозастосовна діяльність ( обов’язок здобути повну загальну середню освіту)
-
Не вимагається особливої активності, достатньо підтримання громадського порядку і законності ( не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей)
З сукупності обов’язків особливо вирізняються Конституційні, особливістю яких є те, що людина в них виступає членом суспільства, звільненим від демографічних і індивідуальних характеристик. Вони опосередковують найбільш важливі, корінні, принципові взаємовідносини, що виникають між суспільством і особою, громадянином і державою.
100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
Гарантії прав і свобод людини і громадянина – система загальних (політичних, економічних, духовних та ін.) і спеціально юридичних засобів та інститутів, спрямованих на створення умов для реалізації прав людини, а також забезпечення їх всебічної охорони та захисту від порушень.
Політичною гарантією прав і свобод людини і громадянина виступає демократія – політичний плюралізм і багатопартійність, орієнтація різних соціальних сил на цінності полічтиного дискусу і злагоди, сформована на демократ засадах виборча система.
Економічними гарантіями є соціально-ринкова економіка, рівність форм власності, свобода зайняття підприємницькою діяльністю, високий рівень продуктивності праці та економічного розвитку суспільства, що дає змогу забезпечити добробут, гідний рівень життя і соціальний захист членів суспільства, подолати такі негативні явища, як бідність, безробіття, кизька оплата праці.
Духовна – панування у свідомості людей і суспільства уявлень відносно того, що саме людина є в цивілізованому суспільстві найвищою цінністю, первинним носієм юридичних потреб та інтересів, головним суб’єктом права, навколо прав і свобод якого формується сучасна правова система.
До юридичних гарантій належать правові процедури їх реалізації, право знати свої права і обов’язки, право на юридичну допомогу, в тому числі безкоштовну, на судовий захист, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Юридичними гарантіями прав і свобод людини і громадянина виступає система таких специфічних конструкцій, як презумція не винуватості, неможливість зворотної дії закону, що встановлює або посилює юридичну відповідальність за правопорушення, не можливість бути двічі притягнутим до відповідальності за одне і те саме правопорушення.
Міжнародно-правовою гарантією прав і свобод людини і громадянина є право кожного пісдя використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій – Європейський суд з прав людини, Комітет ООН з прав людини, Комітет ООН проти катувань, Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації, Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок.
В умовах форм засад правової, демократичної державності на перший план серед гарантій прав і свобод людини і громадянина виступ правова активність суб’єктів права, їх намагання практично реалізувати свої правові можливості – права і свободи, захистити х у разі порушення.