- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
Сутність поділу системи права на публічне і приватне полягає в тому, що в кожній системі права є норми, є покликані забезпечувати насамперед загальнозначущі (публічні) інтереси, тобто інтереси державно організованого суспільства, які потребують впорядкування і захисту. Але є й інші норми, суспільства, які потребують впорядкування і захисту інтересів окремих осіб в їх приватному житті, перш за все – приватних власників. Тому сфери суспільних відносин, пов’язані з державними або приватними інтересами, стають відповідно предметами регулювання правових галузей, що належать до публічного і приватного права.
Публічне право – це сукупність галузей права, предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних (державних) інтересів з допомогою імперативного методу регулювання. Це передусім галузі конституційного, адміністративного, кримінального, фінансового, процесуального права. Тут юридичний пріоритет у питаннях захисту публічного інтересу має воля органів державної влади, яка, однак, у першу чергу підкоряється її завданню захисту інтересів особи і населення країни в цілому.
Приватне право – це сукупність галузей права, предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб’єктів за допомогою диспозитивного методу регулювання. До приватного права відносять насамперед норми цивільного права. Тут юридичний пріоритет у питаннях реалізації приватних інтересів, ініціатива залежить від волі приватних осіб, громадян, їх об’єднань, недержавних суб’єктів господарювання, а регулювання відбувається на засадах координації, тобто за принципами юридичної рівності, автономії таких суб’єктів. Воно охоплює відносини, учасники яких не володіють ніякою примусовою владою один щодо одного, а більш того, виокремлені від державної влади і тому є «приватними», однак їх договори, акти, в тому числі і односторонні, наприклад, акти власників, мають повноцінне юридичне значення, захищаються судом, визнаються і забезпечуються державою як її власні веління. Державна влада може втручатись у цю діяльність тільки у передбачених законом випадках або за рішенням суду. Водночас дії приватних осіб , якщо вони не порушують встановлених законом заборон, державна влада зобов’язана не тільки визнавати, а й захищати.
Між публічним і приватним правом нема перехідних кордонів – вони взаємопов’язані. Приватне право ґрунтується на публічному, без якого воно могло б бути знецінене. Разом з тим на сьогодні приватне і публічне право залишаються фундаментальними вихідними частинами дійсно демократичної правової системи.
Ознаки публічного права:
-
Його галузі регулюють відносини між нерівними, юридично підпорядкованими суб’єктами;
-
Його норми спрямовані на регулювання відносин, в яких суб’єкти задовольняють загальний інтерес;
-
Має особливості суб’єктивного складу ( основним учасником публічно-правових відносин завжди виступає держава, а додатковим – суб’єкти приватного права;
-
За своїм призначенням воно випливає з приватного права, підкоряється йому ( тобто державно-правовий порядок створюється засобами публічного права з метою забезпечення сфери свободи особи, вільної від державного втручання);
-
Його суб’єкти здійснюють волевиявлення одноособово;
-
В ньому застосовується імперативний метод регулювання;
Ознаки приватного права:
-
Його галузі регулюють рівносторонні відносини між рівними, юридично не підпорядкованими суб’єктами;
-
Його норми спрямовані на регулювання відносин, в яких суб’єкти задовольняють приватний (особистий) інтерес;
-
Особливий суб’єктивний склад ( основним учасником приватноправових відносин є приватні особи – юридичні та фізичні);
-
За своїм призначенням воно визначає сферу свободи індивіда і створено для її реалізації;
-
Суб’єкти самостійно здійснюють волевиявлення;
-
Використовується диспозитивний метод, децентралізований, що означає координаційні способи впливу, придатні для регулювання горизонтальних відносин між юридично рівними особами. Головним правовим інструментарієм таких галузей виступає дозвіл;
-
Відносини між суб’єктами приватного права мають як майновий, так і немайновий, особистий характер.
53. Галузі та інститути права: поняття та класифікація. Поділяються залежно від предмета та методу правового регулювання. Також поділ за місцем, яке галузі посідають у системі права (основні – конституційне, цивільне, адміністративне, струдове; комплексні – екологічне, господарське.) Конституційне право – регул статус людини і громадянина в суспільстві і державі, принципи суп і держ ладу, організац і діяльн системи органів держави та органів місцевого самоврядування. Імперативний метод. Цивільне – сукупн правових норм, які регулюють сферу майнових і пов’язаних з ними особистих немайнових відносин (ім’я, честь, гідність, авторство). Вони виникають з приводу володіння , користування та розпорядження власністю, набуття, відчуження , купівлі-продажу. Диспозитивний. Адміністративне право – регул суспіль відносини, що виник у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави. Вони і є предметом правового регулювання однією зі сторін тут завжди виступає державний орган або посадова особа. Імперативний. Фінансове право – пов’язані з діяльністю держави по формуванню і виконанню держбюджету., з грошовим обігом, банківськими операціями, кредитами, позиками, податками. Суб’єктами цих відносин, крім органів держави, виступають всі юр і фіз особи. Має виконавчо-розпорядчий характер, що і визначає методи ї правового регулювання. Трудове право – відносини між роботодавцем і працівниками, питання організації праці, її оцінки і оплати, умови виникнення. Імперативний і диспозитивний, а також методи заохочення, стимулювання. Сімейне право – особисті та майнові відносини, пов’язані з перебудуванням у шлюбі та спорідненістю фіз осіб. Диспозитивний. Земельне право – пов’язані з володінням , користуванням та розпорядженням землею. Імперативний і диспозитивний, з використанням юридичного інструментарію – дозволів, спеціальних дозволів, заборон. Екологічне право – у сфері освоєння, використання і охорони суспільством, державою, господарськими суб’єктами і громадянами природного середовища. Кримінальне право – коло суспільних правових норм, які визначають коло суспільно небезпечних діянь і міри покарання, що застосовуються до злочинців. Імперативний. Цивільне процесуальне право – сукупність норм права, які регулюють порядок розгляду цивільних справ. Кримінально-процесуальне право – регул діяльність органів слідства, прокуратури, суду в розслідуванні злочинів і розгляду кримінальних справ у суді. Імперативний. Правовий інститут має такі властивості: 1) зміст має текстовий вираз в вигляді групи виокремлених понять , термінів. 2) Норми інституту права набувають своєрідного офіційного способу закріплення в законодавстві. За предметом правового регулювання поділ на інститути конституційного, цивільного, цивільного, кримінального, адміністративного, процесуального та ін галузей права. Галузевий (внутрішньогалузевий) інститут складається із норм однієї галузі права. Міжгалузеві правові інститути – це сукупність норм права різних галузей права, спрямована на регулювання суспільних відносин певного виду. 2.За своїм складом інститути поділяються на прості (інститут необхідної оборони в кримінальному праві) та складні (інститут власності). 3. за змістом суп відносин на матеріальні та процесуальні. 4. За функціями, які виконують на регулятивні та охоронні.