118. Поняття та структура правової системи.

Правова система – сформована під впливом об’єктивних закономірностей розвитку суспільства сукупність усіх його правових явищ, які перебувають у стійких зв’язках між собою та з іншими соціальними системами. До структури правової системи входять:

1)Інструментальна складова – сукупність усіх суб’єктів права (індивідуальних та колективних, державних та недержавних)

2) Нормативна складова – сукупність принципів і норм права, які регулюють відносини між суб’єктами права, правила правотворчості, система визнаних джерел права; 3) ідеологічна складова - сукупність поглядів на право та інші правові явища, що поділяються на правову психологію, правову ідеологію та правову культуру. До цієї групи належать також система підготовки юристів; 4) Функціональна складова – процес реалізації права та правозастосування, судова та інша юридична практика; 5) результативна складова – відображає результати дії права, ступінь його соціальної затребуваності та відповідності інтересам соціуму, стан правопорядку в суспільстві. Виокремлюють декілька основних функцій правової системи, що їх вона як соціальна система виконує у суспільстві. 1) інтегративна функція полягає у поєднанні через правове регулювання найбільш важливих сторін інших соціальних систем ( економічної, політичної тощо) з метою досягнення суспільно значущих цілей. Для України актуальним є побудова правової, демократичної, соціальної держави, основні елементи якої знайшли правове закріплення і здійснюються за допомогою правових методів та способів. 2) регулятивна функція відображається в упорядкуванні найважливіших суспільних відносин. Суспільство завжди визначає корисні і шкідливі для нього відносини та відповідним чином намагається вплинути на їх розвиток за допомогою всіх своїх елементів. 3) комунікативна функція полягає у встановленні між суб’єктами правової системи постійного обміну правовою інформацією. Шляхом цього обміну вони інформують усіх суб’єктів про власні потреби та інтереси, а метою такого спілкування є узгодження приватних та публічних інтересів, забезпечення компромісу і порозуміння. 4) охоронна функція передбачає підтримання існуючої соціальної системи і захист її від внутрішніх та зовнішніх дестабілізуючих чинників. Цю функцію виконує насамперед правоохоронна система держави.

119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)

Правова сім’я – сукупність правових, об’єднаних спільністю правосвідомості та правової культури, структури права та системи джерел права, особливо правотворчості та правозастосування.

Романо-германська правова сім’я – країни континентальної Європи + багато латиноамерик та азіат . Подібними є право України, Росії, Білорусії.

Ознаки:

1. Формування на основі рецепції (запозичення) римського права та канонічного права.

2. Єдине розуміння сутності права, що склалося завдяки дослідженню і викладанню римського і канонічного права в європейських університетах.

3. єдине розуміння норм права, котра розглядалася як абстрактне, загальне та неперсоніфік правило поведінки.

4. Основне джерело права – НПА, головним з яких в ієрархії є закон.

5. За деякими винятками, не визнаються правотворчі повноваження судді та судові прецеденти.

6. Поділ права на публічне і приватне, також відносно виокремлені галузі (конституц, цивіл, кримінал, адміністратив)

7. Усі основні галузі права кодифіковані

8. Загальний понятійний фонд та термінологія

9. Є система загальн принципів, на яких базується правовий порядок.

10. Пріоритет матеріального права над процесуальним.

Англо-американська правова сім’я виникла в Англії в ХІ ст.. Англія, США, Австралії, Канади, Нової Зеландії, Північної Ірландії, країн Британської співдружності.

Ознаки:

1. Загальне право не зазнало значного впливу з боку римського або канонічного права, його розвив не університети, а юристи-прктики, тобто в своєї основі воно є судейським правом.

2. У правових системах немає поділу права на публічне і приватне і класифікації на галузі.

3. Структура склад із загального права, права справедливості та статутного права.

4. Не характерна кодифікація. Хоча зустрічається (США) .

5. Джерело права – судовий прецедент – але не виключ наявності інших джерел – статутного права, звичаїв, доктрини.

6. Визнання правотворчі повноваження судді.

7. Наявність інституту суду присяжних, які, не будучи професіональними суддями, наділені важними повноваженнями при вирішенні справи по суті.

8. Пріоритет процесуального права над матеріальним.

Сім’я традиційного права – заснована на звичаєвому праві.

Ознаки:

1. Провідним джерелом права виступає звичай.

2. Негативне ставлення до законодавства

3. Ігнорування державних структур у процесі реалізації норм права.

4. Слабкий розвиток юридичної інфраструктури.

Релігійна правова сім’я – мітить у собі чотири правові системи: мусульманського, індуського, іудейського та канонічного права.

Риси:

1. Нерозривний зв'язок з релігією.

2. Розгляд права як результату божественного відкриття, а не як наслідку раціональної діяльності особистості і держави.

3. Персональний характер дії права.

4. Визнання соціальної цінності права.

5. Невизнання принципу формальної рівності прав людини.

Соціалістична правова сім’я складалася з правових систем Радянського Союзу та інших країн, що йшли соціалістичним шляхом розвитку після Другої світової війни (Польща, НДР, Чехословаччина, Куба ). Право розглядається виключно у позитивістському сенсі як засіб забезпечення інтересів та волі панівного класу під час здійснення цих перетворень. З формант-юридичного боку соціалістичне право формувалося на здобутках романо-германського права – визнанні НПА основним джерелом права, загальному та не персоніфікованому розумінні норми права, кодифікації законодавства.