- •1.Предмет теорії держави і права.
- •2.Методологія теорії держави і права. Методи досліджень державно-правових явищ.
- •3.Функції теорії держави і права.
- •4.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права в ній.
- •5.Поняття суспільства, його елементи та структура.
- •6.Поняття громадянського суспільства, його основні ознаки. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •7.Походження держави. Причини виникнення держави. Особливості її виникнення у різних народів.
- •8.Історичні типи держави.
- •9.Поняття політичної системи суспільства, основні функції та елементи.
- •10.Політична та державна влада. Місце та роль держави в політичній системі суспільства.
- •11.Поняття правової держави. Ознаки правової держави.
- •12.Поняття та ознаки держави.
- •13.Сутність та соціальне призначення держави.
- •14.Поняття функцій держави. Класифікація функцій держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст.
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст.
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18.Поняття форми держави та її структура
- •20.Поняття та види форми державного устрою.
- •21.Поняття та види державно-правового режиму.
- •22.Механізм держави: поняття, структура, призначення.
- •23.Поняття органу держави. Класифікація органів держави.
- •24.Поняття державного апарату та його структура.
- •25.Основні теорії виникнення держави. Причини їх багатоманітності.
- •26.Теорія національної держави. Питання держав в концепції солідаризму.
- •27.Теорія держави загального благоденства. Шляхи розвитку сучасної держави в теорії конвергенції.
- •28.Роль держави в концепції плюралістичної демократії. Теорія елітарної демократії.
- •29.Теорія соціальної держави. Теорія етатизму.
- •30.Анархізм і держава. Теорія правової держави.
- •31.Поняття права, його сутність, цінність.
- •32.Право як нормативний регулятор суспільних відносин. Ознаки права.
- •33.Походження права. Історичні типи права.
- •34.Принципи права: поняття, види.
- •36.Основні теорії походження права.
- •37.Поняття, види основні ознаки соціальних норм.
- •38.Поняття, ознаки та класифікація норм права
- •39.Норма права та її структура.
- •40.Види диспозицій. Гіпотез і санкцій.
- •41.Поняття статті нормативно-правового акту, її зміст. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •42.Правотворчість: поняття, види.
- •43.Принципи та стадії правотворчості.
- •44.Поняття форми (джерела) права, їх класифікація.
- •45.Нормативно-правовий акт: загальна характеристика. Види нормативно-правових актів.
- •46.Закон та його види.
- •47. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та по колу осіб.
- •48.Поняття правової системи, її структура та характеристика основних елементів.
- •49.Поняття системи права та характеристика основні елементи системи права.
- •50.Критерії класифікації галузей права та їх характеристика.
- •51.Поняття і зміст системи законодавства. Система законодавства України.
- •52.Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •53.Поняття реалізації права. Основні форми безпосередньої реалізації права.
- •54.Застосування норм права як особлива форма його реалізації.
- •55.Стадії застосування норм права. Вимоги правильного застосування правових норм.
- •56.Поняття та види актів застосування правових норм.
- •57.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •58.Поняття, суть та необхідність тлумачення юридичних норм.
- •59.Види та способи тлумачення правових норм.
- •60.Офіційне та неофіційне тлумачення.
- •61.Поняття та основні ознаки правовідносин. Види правовідносин.
- •62.Зміст правовідносин.
- •63.Поняття та види суб’єктів права.
- •64.Поняття та види об’єктів права.
- •65.Юридичні факти та їх класифікація.
- •66.Поняття та ознаки правової поведінки.
- •67.Правова поведінка: склад і види.
- •68.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •69.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •70.Склад правопорушень.
- •71.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •72.Принципи та види юридичної відповідальності.
- •73.Поняття, риси та принципи законності.
- •75.Правопорядок: поняття, зміст.
- •76.Співвідношення суспільного порядку і правопорядку, суспільного порядку і державної дисципліни.
- •77.Поняття та структура правосвідомості. Професійна правосвідомість.
- •78. Правова культура її сутність та основні ознаки.
- •79.Загальна характеристика правового регулювання.
- •80.Засоби, стадії та типи правового регулювання суспільних відносин.
- •81.Механізм правового регулювання та його елементи.
- •82.Поняття юридичного процесу, природа і система процесуального права.
- •83.Матеріальне і процесуальне право. Об’єктивне і суб’єктивне право.
- •84.Публічне та приватне право. Регулятивне і охоронне право.
- •85.Романо-германська правова система та її особливості.
- •86.Структура і джерела англосаксонського права.
- •87.Мусульманське право. Сім’я традиційного і звичаєвого права
- •88.Теорія природного права, школи її виникнення.
- •89.Концепція юридичного позитивізму. Нормативіська концепція.
- •90.Соціологічна концепція.
42.Правотворчість: поняття, види.
Правотворчість — це форма владної діяльності народу, органів держави, посадових осіб та місцевого самоврядування, що спрямована на створення нормативно-правових актів, за допомогою яких у чинну правову систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються норми права.
Види правотворчості держави залежно від юридичної сили актів: 1. Законодавча діяльність (законотворчість), тобто діяльність щодо підготовки і прийняття законів. 2. Підзаконна правотворча діяльність (підзаконна правотворчість), тобто діяльність щодо підготовки і прийняття незаконних актів. Види правотворчості громадянського суспільства: 1 Законотворчість громадського суспільства — референдум. 2. Підзаконна правотворчість: а) органів місцевого самоврядування — Рад народних депутал’в; б) суспільних організацій (парл’й, профспілок та ін.); в) комерційних організацій; г) трудових колективів.
43.Принципи та стадії правотворчості.
Принципи правотворчості — це вихідні положення здійснення правотворчої діяльності. Серед принципів правотворчості розрізняють: 1. Принцип законності полягає в тому, що розробка й прийняття нормативно-правових актів повинні відбуватися з дотриманням правової процедури і не виходити за межі компетенції органів, які їх приймають. 2. Принцип науковості, суть якого полягає в тому, що у процесі підготовки нормативно-правових актів важливо вивчати об’єктивні потреби розвитку суспільства, залучати представників різних наук до розробки концепції законопроектів. 3. Принцип професіоналізму передбачає, що правотворчістю повинні займатися компетентні, підготовлені люди — юристи, економісти, фахівці у сфері управління та ін. 4. Принцип використання правового досвіду. Кожний нормативно-правовий акт, який підлягає розробці, повинен опиратися на вже відомий позитивний правовий досвід держав та цивілізації в цілому. 5. Принцип демократизму дає можливість ефективно виявляти справжнє прагнення і волю народу, безпосередньо брати участь у розробці та прийнятті нормативно-правових актів. 6. Принцип оперативності передбачає своєчасність прийняття нормативно-правових актів. 7. Принцип взаємозв’язку з практикою відображає завдання законодавця постійно відслідковувати суспільні процеси, орієнтуватися на практику застосування вже чинних законів, своєчасно усувати прогалини у праві. Таким чином, принципи правотворчості— це основні ідеї, вихідні положення діяльності, пов’язаної з прийняттям, внесенням змін, доповнень та припиненням дії нормативно-правових актів.
Стадії правотворчості: - волевиявлення народу і формування юридичного мотиву; - нормативне формулювання державою цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки; - надання сформульованому правилу юридичних властивостей.
44.Поняття форми (джерела) права, їх класифікація.
Джерела (форми) права – це засоби його зовнішнього виразу, за допомогою яких право набуває формальної визначеності та загальнообов’язковості. Соціально-правові джерела права – це суспільні відносини, які мають правову природу, правосвідомість і т. ін. Юридичні джерела права – це нормативні настанови, юридична практика, юридична наука тощо.
У теорії права відомі чотири форми права: — Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, що ввійшло в звичку завдяки багаторазовому застосуванню протягом тривалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою. — Правовий прецедент — це рішення суду чи адміністрації щодо конкретної справи, що розглядалася вперше, яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ у подальшому. Він поділяється на судовий чи адміністративний, залежно від того, хто приймав це рішення. Ця форма права розповсюджена в США і країнах Британської співдружності. Іноді це право називається прецедентним правом, або англо-саксонська система права. — Нормативно-правовий договір — це така форма права, за якої два і більше суб’єктів суспільних відносин домовились про взаємні права й обов’язки з економічних, політичних чи інших соціальних проблем, уклали між собою угоду або договір у письмовій формі. — Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, що приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб’єктами, має формально-визначений, загальнообов’язковий характер і охороняється державною владою від порушень. Це основна, а іноді єдина форма права в багатьох державах, у т. ч. і в Україні.