- •1.Предмет теорії держави і права.
- •2.Методологія теорії держави і права. Методи досліджень державно-правових явищ.
- •3.Функції теорії держави і права.
- •4.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права в ній.
- •5.Поняття суспільства, його елементи та структура.
- •6.Поняття громадянського суспільства, його основні ознаки. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •7.Походження держави. Причини виникнення держави. Особливості її виникнення у різних народів.
- •8.Історичні типи держави.
- •9.Поняття політичної системи суспільства, основні функції та елементи.
- •10.Політична та державна влада. Місце та роль держави в політичній системі суспільства.
- •11.Поняття правової держави. Ознаки правової держави.
- •12.Поняття та ознаки держави.
- •13.Сутність та соціальне призначення держави.
- •14.Поняття функцій держави. Класифікація функцій держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст.
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст.
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18.Поняття форми держави та її структура
- •20.Поняття та види форми державного устрою.
- •21.Поняття та види державно-правового режиму.
- •22.Механізм держави: поняття, структура, призначення.
- •23.Поняття органу держави. Класифікація органів держави.
- •24.Поняття державного апарату та його структура.
- •25.Основні теорії виникнення держави. Причини їх багатоманітності.
- •26.Теорія національної держави. Питання держав в концепції солідаризму.
- •27.Теорія держави загального благоденства. Шляхи розвитку сучасної держави в теорії конвергенції.
- •28.Роль держави в концепції плюралістичної демократії. Теорія елітарної демократії.
- •29.Теорія соціальної держави. Теорія етатизму.
- •30.Анархізм і держава. Теорія правової держави.
- •31.Поняття права, його сутність, цінність.
- •32.Право як нормативний регулятор суспільних відносин. Ознаки права.
- •33.Походження права. Історичні типи права.
- •34.Принципи права: поняття, види.
- •36.Основні теорії походження права.
- •37.Поняття, види основні ознаки соціальних норм.
- •38.Поняття, ознаки та класифікація норм права
- •39.Норма права та її структура.
- •40.Види диспозицій. Гіпотез і санкцій.
- •41.Поняття статті нормативно-правового акту, її зміст. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •42.Правотворчість: поняття, види.
- •43.Принципи та стадії правотворчості.
- •44.Поняття форми (джерела) права, їх класифікація.
- •45.Нормативно-правовий акт: загальна характеристика. Види нормативно-правових актів.
- •46.Закон та його види.
- •47. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та по колу осіб.
- •48.Поняття правової системи, її структура та характеристика основних елементів.
- •49.Поняття системи права та характеристика основні елементи системи права.
- •50.Критерії класифікації галузей права та їх характеристика.
- •51.Поняття і зміст системи законодавства. Система законодавства України.
- •52.Поняття та види систематизації нормативно-правових актів
- •53.Поняття реалізації права. Основні форми безпосередньої реалізації права.
- •54.Застосування норм права як особлива форма його реалізації.
- •55.Стадії застосування норм права. Вимоги правильного застосування правових норм.
- •56.Поняття та види актів застосування правових норм.
- •57.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •58.Поняття, суть та необхідність тлумачення юридичних норм.
- •59.Види та способи тлумачення правових норм.
- •60.Офіційне та неофіційне тлумачення.
- •61.Поняття та основні ознаки правовідносин. Види правовідносин.
- •62.Зміст правовідносин.
- •63.Поняття та види суб’єктів права.
- •64.Поняття та види об’єктів права.
- •65.Юридичні факти та їх класифікація.
- •66.Поняття та ознаки правової поведінки.
- •67.Правова поведінка: склад і види.
- •68.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •69.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •70.Склад правопорушень.
- •71.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •72.Принципи та види юридичної відповідальності.
- •73.Поняття, риси та принципи законності.
- •75.Правопорядок: поняття, зміст.
- •76.Співвідношення суспільного порядку і правопорядку, суспільного порядку і державної дисципліни.
- •77.Поняття та структура правосвідомості. Професійна правосвідомість.
- •78. Правова культура її сутність та основні ознаки.
- •79.Загальна характеристика правового регулювання.
- •80.Засоби, стадії та типи правового регулювання суспільних відносин.
- •81.Механізм правового регулювання та його елементи.
- •82.Поняття юридичного процесу, природа і система процесуального права.
- •83.Матеріальне і процесуальне право. Об’єктивне і суб’єктивне право.
- •84.Публічне та приватне право. Регулятивне і охоронне право.
- •85.Романо-германська правова система та її особливості.
- •86.Структура і джерела англосаксонського права.
- •87.Мусульманське право. Сім’я традиційного і звичаєвого права
- •88.Теорія природного права, школи її виникнення.
- •89.Концепція юридичного позитивізму. Нормативіська концепція.
- •90.Соціологічна концепція.
62.Зміст правовідносин.
Фактичний зміст правових відносин — це фактичні економічні, політичні, культурні, управлінські, сімейні та інші відносини, які отримали через опосередкування правовими нормами свою юридичну форму. Вони зберегли свій фактичний зміст, але завдяки правовим нормам набули нових якостей.
Юридичний зміст правових відносин — це взаємозв’язок зафіксованих в нормах права суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників правовідносин. Кожному суб’єктивному праву, зафіксованому в нормі права, відповідає (кореспондує) певний юридичний обов’язок, і навпаки.
Суб’єктивне право — це передбачені для уповноваженої особи вид і міра можливої або дозволеної поведінки, забезпечені відповідними юридичними обов’язками інших (зобов’язаних) осіб. Суб’єктивне право — складне явище, що включає в себе ряд повноважень: - право на юридичні дії, на прийняття юридичних рішень (власник речі може її продати, подарувати, закласти, заповісти тощо); - право вимагати від іншої сторони виконання обов’язку, тобто право на чужі дії (кредитор має право вимагати повернення грошей боржником); - право привести в дію апарат примусу держави проти зобов’язаної особи, тобто право на примусове виконання обов’язку (в примусовому порядку може бути повернений борг); - можливість користуватись на основі цього права певними соціальними благами.
Юридичний обов’язок — це передбачена для зобов’язаної особи та забезпечена можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки, яку потрібно виконувати в інтересах уповноваженої особи, яка має відповідні суб’єктивні права.
Юридичний обов’язок налічує чотири основні компоненти: - необхідність здійснювати певні дії або утримуватись від них; - необхідність відреагувати на законні вимоги уповноваженого суб’єкта; - необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог; - необхідність не перешкоджати уповноваженому суб’єкту користуватись тим благом, щодо якого він має право. Юридичні обов’язки забезпечують інтереси суспільства і держави,є гарантіями суб’єктивних прав.
Більшість правовідносин за своєю юридичною природою такі, що в них кожний з учасників одночасно володіє правом і виконує обов’язки (трудова угода, договір купівлі-продажу), тобто сторони взаємно уповноважені і зобов’язані, їх права та обов’язки реалізуються взаємно, адже будь-яка норма права, що регулює суспільні відносини, має надавально-обов’язальний характер.
63.Поняття та види суб’єктів права.
Суб'єкти правовідносин — це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.
Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні пройти два етапи наділення їх юридичними властивостями:
• набути властивостей суб'єктів права як потенційних суб'єктів (учасників) правовідносин — через відповідність певним правовим вимогам щодо правосуб'єктності;
• набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації — суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, що надаються їм правовими нормами. Саме вони визначають власне правові зв'язки, відносини між суб'єктами.
Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.
Види суб'єктів правовідносин: 1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи): - громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни; - іноземні громадяни; - особи без громадянства (апатриди); — особи з подвійним громадянством (біпатриди);
2) колективні суб'єкти (юридичні особи): — державні органи, організації, установи, підприємства; - органи місцевого самоврядування; — комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні); - громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо); - релігійні організації;
3) держава та її структурні одиниці: - держава; - державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим); — адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.); 4) соціальні спільноти — народ, нація, етнічні групи, громадяни виборчого округу тощо.