28.Роль держави в концепції плюралістичної демократії. Теорія елітарної демократії.

Загальним у концепціях плюралістичної демократії є положення про те, що держава тоді є демократичною, коли в здійсненні влади беруть участь безліч організацій чи автономних груп, що. представляють різні соціальні інтереси.

Англійський соціолог і видатний діяч лейбористської партії Гарольд Ласкі (1893—1950) у своїх роботах «Свобода в сучасній державі» (1930 p.), «Парламентське управління в Англії» (1938 p.), «Віра, розум і цивілізація» (1944 р.) сформулював поняття «плюралістична теорія держави», «політичний плюралізм», що стали загальноприйнятими.

Відповідно до вчення Ласкі, в історично сформованих державах влада піддавалася бюрократизації і перетворилася в централізовану ієрархічну систему управління, що обслуговує приватних власників. Таку державу він називав моністичною. Представницькі установи (парламент і органи місцевого самоврядування) принципово справи не змінюють, оскільки вони включені в єдину систему інститутів, що захищають власників. У країнах парламентської демократії, писав Ласкі, виборчі права робітників мають декларативний, формальний характер: «Громадяни безсилі перед лицем ефективно діючої централізованої влади». Його загальний висновок: «Капіталізм несумісний з свободою».

Теорія елітарної демократії виникла у 70—80-х роках XX ст. на основі поєднання елементів теорії еліт і теорії «плюралістичної демократії» (С.Келлер, О.Штаммер, Д.Рісмен). І

Рання теорія еліт («еліта» — краще, добірне, обране) розроблялася В.Парето, Г.Моска, Р.Міхельсом (кінець XIX — початок XX ст.). її основне положення — у влади перебувають два класи: пануючі (еліта) і підвладні (народ, трудящі). Не маючи нічого спільного з демократичними теоріями, рання теорія еліт відкидала спроможність мас до управління. Винятком є припущення Г.Моска про відновлення еліти за рахунок найздібніших до управління з числа активних нижчих верств суспільства. Але це аж ніяк не свідчить про демократичну позицію теорії раннього елітаризму, її ідеологи були переконані в тому, що правлячий клас концентрує управління політичним життям країни у своїх руках, а втручання неосвіченого народу в політику може лише дестабілізувати або зруйнувати сформовані громадсько-політичні структури.

29.Теорія соціальної держави. Теорія етатизму.

Теорія соціальної держави виникла на ґрунті багатьох соціальних, економічних, політичних теорій. В ній знайшли

відображення, були розвинуті і отримали нове життя ідеї блага народу, справедливості, рівності, гідного існування і т.п. Деякі з цих ідей з’явились в стародавньому світі. Важко встановити точно, які саме ідеї, теорії безпосередньо вплинули на формування теорії соціальної держави. Цей вплив не завжди є очевидним. На протязі століть в суспільній свідомості існували названі ідеї, вони впливали на формування культури, на оцінку суспільних явищ, форм правління, впливали на менталітет народу. Реалізація мрій, сподівань багатьох поколінь стала можливою лише на певному етапі суспільного розвитку. Ідеї, які колись були утопічними, з часом стали реалістичними, здійсненними. Найбільш споріднені з теорією соціальної держави є теорії держави і права, але не всі, а лише ті з них, які доводили, що держава має виконувати різноманітні функції, в тому числі і соціальні, а не лише турбуватись про безпеку громадян, підтримувати порядок в суспільстві. По-друге, економічні теорії, в яких розглядались питання про регулюючу роль держави в економічному житті, межі втручання її в економіку в цілях забезпечення загального добробуту, а також соціальних потреб. До третьої групи теорій можна віднести ті, в яких особливе місце займає проблема справедливого суспільного устрою. Це численні соціалістичні, егалітаристські теорії, які також виникли в далекому минулому, але існують і понині. Звичайно, названі теорії не вичерпують всього багатого спадку ідей і теорій, які підготували теоретичний ґрунт для виникнення теорії соціальної держави.

Теорії етатизму. Протилежністю анархізму є етатизм, тобто одержавлення всіх сфер суспільного життя. Етатизація суспільства веде до диктатури. Г. Моска різновидами диктатури вважав соціалізм і фашизм. Фашизм охоплює конгломерат найреакційніших політичних ідей, націлених на виправдання й заохочення низьких спонукань, спираючись на які можна обгрунтувати будь-яку анти-людську дію. Однією з ідеологічних підвалин фашизму стало вчення Ф. Ніцше (1844—1900). Він умотивовував ненаситне прагнення до влади, поділяв волю на аристократичну й рабську, обґрунтовував расизм, тоталітаризм, вождизм, культ грубої сили, вихваляв ідеал справжнього арійця. Ідею фашизму було втілено в Німеччині Адольфом Гітлером. Основною ідеєю німецького фашизму було проповідування і втілення в життя расизму, тобто поділ людей за біологічними й соціальними ознаками на раси. При цьому одна раса оголошувалася вищою, істинними представниками роду людського, а інші - напівтваринами, що мають забезпечувати процвітання панівної раси. Фашистські лідери всіляко пропагували расизм: «Живуть інші народи в достатку чи дохнуть з голоду, цікавить мене лише тією мірою, якою ми відчуваємо потребу в рабах для підтримки нашої культури», — цинічно заявляв один із сподвижників А. Гітлера - Генріх Гіммлер. Фашизм вихваляв тоталітарну державу, де всі аспекти життя суспільства чітко регламентовано. У такій державі - «живому організмі народу» - вимагається беззаперечне підкорення індивіда державі. Всяка ініціатива окремого індивіда придушується, практично ліквідуються всі права і свободи. Лідери фашизму обґрунтовували ідею вождизму. На чолі держави і нації стоїть фюрер, наділений абсолютною владою. Право — це те, чого прагне народ, а волю народу відображає фюрер, який має вищий авторитет, і його діяльність не підлягає критиці. Усе, що він каже і робить, є правильним, позаяк силу він черпає безпосередньо з містичної душі нації. Витримується чітка ієрархічна побудова влади. Партійний і державний чиновник визнається безпосереднім і незаперечним авторитетом, вождем на певній території. У відносинах між людьми та між державами проповідувався культ сили. Насильство було оголошено важливим чинником.