3. Формування гармонійної я-концепції у підлітковому та юнацькому віці.

Психологічний супровід гармонізації Я-концепції необхідний упродовж всього становлення особистості. Основними його напрямами є просвіта, що стимулює саморозвиток особистості починаючи з підліткового віку, психологічне консультування та психотерапія, що здійснюється за потребою та запитом клієнта, а також групові методи роботи (тренінгові та психотерапевтичні групи).Основна мета досягнення особистісної ідентичності.

Особистісна ідентичність – це система знань про себе, яка формується під час порівняння суб’єктом себе з членами групи і складається з сукупності рис, специфічних саме для «Я» (інгрупа - «Ми», аутгрупа - «Вони»).

Ідентичність оцінюється за трьома аспектами:

• змістовному (опис сфери життя);

• оцінному (оцінка суб’єктом запропонованого змісту);

• часовому (час виникнення певних ідентифікацій).

Ідентичність узгоджує власні здібності й таланти з ідентифікаціями і ролями, які надані їй раніше батьками, ровесниками і суспільством. Сутність кризи ідентичності в юнацькому віці полягає в тому, що відбувається зіткнення цінностей Вся складність у тому, що людина в цей період амбівалентна, наприклад, суперечливі почуття можуть виникати навіть щодо однієї і тієї самої людини.

Ознаки періоду формування ідентичності:

а) високий рівень усвідомлення своїх потреб і наявних для цього можливостей, добра поінформованість щодо шляхів забезпечення своїх потреб;

б) активна позиція особистості щодо ймовірних альтернатив самореалізації;

в) визначення позитивних і негативних, а інколи і незначна апробація різних варіантів самореалізації перед прийняттям остаточного рішення;

г) бажання визначитися у виборі за принципом: що раніше, то краще.

Особиста ідентичність допомагає зрозуміти своє місце в суспільстві, створює базу для соціальних порівнянь і, врешті решт, допомагає визначити напрям розвитку особистості.

1. Усвідомлення змін, що відбуваються в собі: самоаналіз, самокритичність, самооцінка, тобто посилення рефлексії.

2. Довірливі стосунки з тими, хто є авторитетом, яким можна сповідатися.

3. Власна конструктивна позиція, здатність ставити мету, вирішувати і виконувати рішення.

4. Іноді варто переглянути систему своїх цінностей, перебудувати їхню ієрархію, прийняти нові цінності.

5. Важливо також уміти керувати своїм емоційним станом.

Формування неадекватна ідентичність, вектор розвитку якої може бути таким:

1) відхід від психологічної інтимності, уникнення тісних міжособистісних взаємин;

2) розмитість почуття часу, нездатність будувати життєві плани, страх дорослішання та змін;

3) розмивання продуктивних, творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні ресурси та зосередитися на якійсь головній діяльності;

4) формування «негативної ідентичності», відмова від самовизначення та вибір негативних зразків для наслідування.

Суперечливість між «Я-реальне» і «Я-ідеальне» може призвести до внутрішньої невпевненості в собі («комплекс меншовартості») і супроводжуватися зовнішньою агресивністю, нехлюйством, розпустою або почуттям, що люди навколо не розуміють тебе.

Наслідкиами негативної «Я-концепції» можуть бути такі виявлення:

• замикання в собі, «закривання» від інших;

• демонстрація іншим «маски», «хибного обличчя» («Я», яке подається людям навколо радше за «Я-ідеальне» та суперечить «Я-реальному»);

• надмірно чутливе реагування на критику, сміх і осуд;

• болісне переживання невдач у навчанні (роботі) та виявлених власних хиб (зокрема, під впливом вивчення психології);

• надмірна сором’язливість, некомунікабельність, схильність до психічної ізоляції, відхід (притім не завжди добровільний) від дійсності у світ мрій.

Найбільш кризовими ситуаціями юнацького віку є такі:

1. Криза професійного вибору.

2. Криза залежності від батьківської родини.

3. Криза інтимно-сексуальних стосунків

4. Кризові ситуації в навчально-професійній діяльності.

5. Криза побудови планів на майбутнє.

6. Криза працевлаштування.

Водночас кожна криза має позитивні сторони. Криза – це загострення протиріч, а саме протиріччя – рушійна сила розвитку: людина відштовхується від неусвідомлюваної залежності, набуває самості. Це дає можливість краще пізнати себе, що і є основою та умовою подальшого розвитку «Я». Таким чином, усвідомлення змін, що відбуваються в самому собі, посилення рефлексії допомагає перебороти кризу ідентичності.