Тема 6. Формування гармонійної я-концепції особистості План

1. Місце самосвідомості у структурі психологічної готовності до шкільного навчання

2. Формування гармонійної Я-концепції в дошкільному та молодшому шкільному віці.

3. Формування гармонійної Я-концепції у підлітковому та юнацькому віці.

Основні поняття теми: гармонійна Я-концепція, розвивальна робота, корекційна робота, психотерапія.

1. Місце самосвідомості у структурі психологічної готовності до шкільного навчання

Реформування в напрямі гуманізації сучасної системи освіти досить гостро порушує питання готовності дошкільників до навчання у школі. Перехід дошкільника до навчання у школі – це важливий крок у доросле життя, і від того, яким він буде, залежить здатність дитини адаптуватися до нових умов і реалізувати власні потенційні можливості.

Проблему готовності до шкільного навчання досить широко розглядалась в психолого-педагогічній літературі стосовно дітей з нормальним типом розвитку (Л.І.Божович, Л.А.Венгер, Л.С.Виготський, Н.І.Гуткіна та ін.). Поняття готовності до школи – багатогранне, воно охоплює фізичну, психологічну та педагогічну зрілість дитини. Однак, аналіз методик дослідження психологічної готовності дитини до школи, запропонованих Л.А.Венгером, Н.І. Гуткіною, Н.М.Стадненко та ін., свідчить про більшу їх зосередженість на діагностиці інтелекту та дрібної моторики, тоді як особистісний складник шкільної готовності практично не досліджено, а його діагностику, зазвичай, обмежено дослідженням мотивації та самооцінки. Це зумовлено, на думку О.А.Шварцман, більшою доступністю для дослідження за допомогою наявних психологічних методик пізнавальних здібностей і зорово-моторної координації, ніж особистості дитини.

Важливість особистісної готовності до шкільного навчання підтверджує той факт, що згідно з офіційними статистичними даними Російської федерації та результатами спеціальних досліджень вже до початку шкільного навчання виявляють до 30 % дітей з проблемою соціальної дизадаптації та різноманітними психосоматичними хворобами, для більшості з яких найхарактерніша риса – звуження або відсутність уявлення про себе як цінну особистість. Розгляд психологічної готовності через особистісну є досить актуальним для психолого-педагогічної практики, оскільки за даними вітчизняних і російських досліджень від 15 % до 40 % учнів початкових класів – дизадаптовані до шкільного навчання, однією з причин чого є саме особистісна неготовність дитини до школи.

На думку багатьох науковців майбутній школяр повинен:

• мати навички спілкування з дорослими та ровесниками,

• знати певні норми та правила суспільної поведінки,

• вміти правильно оцінювати свої реальні та потенційні можливості,

• мати певні уявлення про себе як особистість.

Отже, у дошкільника має бути сформована, відповідно його віку, гармонійна Я-концепція, оскільки особистість дитини для себе та інших людей представлена саме у її Я-концепції, яка має образно-понятійний зміст, забарвлений емоційно-оцінними ставленнями, що зумовлюють дії та поведінку дитини.

Гармонійна Я-концепція – це сукупність узгоджених знань дитини про себе, прийняття дитиною себе такою, якою вона є, тобто усвідомлення нею власних переваг та недоліків, позитивне ставлення до себе, що сприяє саморозвитку та формуванню психологічно й соціально зрілої особистості, здатної до самореалізації в соціальному середовищі. Саме така гармонійна Я-концепція дитини максимально сприятиме її адаптації до нових умов соціалізації в межах шкільної ланки освіти.

Таким чином доцільно розглядати психологічну готовність до шкільного навчання дошкільників через особистісний розвиток, через сформованість у них гармонійної Я-концепції, тобто ґрунтуватись на системно-формувальному Я-центрованого підходу який полягає у системному розгляді особистості дитини через визначення її особливостей, внутрішніх передумов їх формування та забезпечення гармонізації особистості, що сприятиме кращій адаптації дитини до нових умов соціалізації у шкільному освітньому просторі.

В загальному значенні, психологічна готовність до шкільного навчання – це комплексна характеристика дитини, що розкриває рівні розвитку психологічних якостей і є найважливішою передумовою для гармонійного входження дитини у нове соціальне середовище.

Психологічну готовність до шкільного навчання складають: інтелектуальна готовність (пізнавальні процеси, сенсомоторні навички, здатність до научуваності); особистісна готовність (мотивація, воля, емоції, спрямованість особистості, самосвідомість); соціальна готовність (комунікативна та соціальна компетентність).

Співвідношення базових і похідних складників (параметрів) з критеріями психологічної готовності дітей до шкільного навчання докладно подано в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1