- •Модуль 3. Методичні засади гармонізації особистості
- •Тема 5. Діагностика самосвідомості особистості План
- •Методики діагностики формованості складових я-концепції у старших дошкільників та молодших школярів
- •Методики безпосередньої діагностики самосвідомості Методика визначення стану сформованості активної я-концепції (о.П.Таран)
- •Методика дослідження дитячої самосвідомості та статевовікової ідентифікації (за н.Л. Бєлопольською (модифікація о.П.Таран)
- •Методика «Сходинка» за т.Д. Марцинковської (модифікаці о.П.Таран))
- •Методика «Профіль соціального розвитку дитини»
- •Тест «Неіснуюча тварина»за а.Л.Венгером (модифікація о.П.Таран)
- •Опосередкована діагностика самосвідомості Методика «Впізнай емоцію»
- •Методика «Бесіда»
- •Дослідження внутрішніх підструктур особистості
- •Зіставлення особливостей поведінкового реагування у ситуаціях
- •Тест Розенцвейга (дитяча форма)
- •Діагностика зовнішніх чинників Методика «Кінетичний малюнок сім’ї»
- •1. Сприятлива сімейна ситуація:
- •6.Складнощі спілкування:
- •Діагностика цілісних утворень самосвідомості Методика діагности рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера (адаптація Бажина е. Ф., Голинкіної с. А., Еткінда а. М.)
- •Тест для визначення трьох станів особистості (за е.Берном)
- •Стани я та модель особистості
- •Тема 6. Формування гармонійної я-концепції особистості План
- •1. Місце самосвідомості у структурі психологічної готовності до шкільного навчання
- •Нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання
- •Нормативні характеристики сформованості я-концепції
- •Модель психологічної готовності дітей до шкільного навчання
- •Модель психологічної готовності дітей до шкільного навчання
- •2. Формування гармонійної я-концепції у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
- •Робота з батьками та педагогами Базові принципи гармонійної взаємодії батьків з дитиною (за р. Кашаповим)
- •Значення навіювання у батьківсько-дитячих стосунках
- •Побажання при навіюванні (в.Леві)
- •Методика встановлення обмежень для дитини
- •Правила про правила
- •Правила покарання дитини
- •Батьківська позиція у вихованні дітей Несприятливі стилі виховання
- •Типи батьківського ставлення (а.Я.Варга, в.В.Столін)
- •3. Формування гармонійної я-концепції у підлітковому та юнацькому віці.
- •Декларація самоцінності людини (за в.Сатір)
- •Моральні принципи особистості (і.Атватер)
- •Психологічні права людини.
- •Права людини, що захищають особистість
- •Корисні вислови
Методика встановлення обмежень для дитини
Передусім необхідно показати дитині, що батьки приймають почуття дитини і розуміють важливість бажання для неї: «Я розумію твоє бажання, це справді важливо для тебе…»;
Далі батьки встановлюють обмеження, пояснюючи причину: «Але цього робити не можна, тому, що…»;
Нарешті батьки пропонують дитині альтернативу, яка не призводить до небажаних наслідків і, водночас дає змогу їй реалізувати свою активність, задовольнити певні бажання. Важливо, щоб альтернатива зацікавила дитину і була певним замінником неадекватних дій;
Якщо й після цього дитина намагається вдаватися до дій, які можуть зашкодити їй самій або оточуючим, то дорослий дає їй право вибору: або вона припиняє свої дії, або… Тут батьки повинні підібрати умову, яка найкращим чином впливає на дитину (відповідно до сімейних традицій, віку дитини, її психологічних особливостей). Наприклад, дитину можна вивести з кімнати, прибрати небезпечну річ і т. ін.
Правила про правила
Правила (обмеження, вимоги, заборони) обов'язково мають бути в житті кожної дитини. Інакше - не уникнути поблажливого стилю виховання.
Правил (обмежень, вимог, заборон) не має бути дуже багато, і вони мають бути гнучкими. Інакше не уникнути авторитарного стилю виховання.
Батьківські вимоги не повинні вступати в явну суперечність з найважливішими потребами дитини. Варто бути обережним в заборонах «не дружити», «не ходити», «не одягати», «не брати участь», щоб дитина не сприйняла їх як загрозу своєму статусу.
Правила (обмеження, вимоги, заборони) мають бути узгоджені між дорослими. Інакше дитина звикає досягати свого, «розколюючи» ряди дорослих. Навіть якщо один батько не згоден з вимогами іншого, краще у цей момент промовчати, а потім, вже без дитини, обговорити розбіжності і спробувати прийти до загальної думки.
Тон, в якому повідомляється вимога або заборона має бути скоріше дружньо-роз'яснювальним, ніж наказовим.
Карати дитину краще, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їх погане.
Правила покарання дитини
Перед покаранням дайте відповідь на запитання: “Для чого?”. Тобто чого ви хочете домогтися покаранням?
Покарання не повинно шкодити здоров’ю – фізичному, психічному.
Якщо є сумніви карати чи не карати, краще не карати. Ніякої профілактики.
Термін давності. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не зможе встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.
Покараний – вибачений. Повинен бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання – завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.
Покарання не повинно принижувати гідність дитини.
Покарання має бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не “салат” покарань у зв’язку з різними проступками.
Дитина не повинна боятись покарання. Водночас, вона має усвідомлювати, що покарання – це неприємно, небажано.
Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну свободу і відповідальність за своє життя.
Покарання – крайня міра. Використовується у випадках, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не дали результату.