Опорний конспект Модуль 2. Становлення самосвідомості в онтогенезі
Тема 3: Фактори формування самосвідомості
Роль психічних процесів у формуванні та функціонуванні самосвідомості.
Значення емоційно-вольової сфери у формуванні та функціонуванні самосвідомості.
Значення потреб та мотивів у формуванні та функціонуванні самосвідомості.
Захисні механізми особистості у формуванні та функціонуванні самосвідомості.
Вплив соціального оточення на формуванні та функціонування самосвідомості особистості.
Основні поняття теми: внутрішні та зовнішні фактори формування самосвідомості; психічні процеси; захисні механізми особистості; соціалізація; ідентифікація, відчуження та порівняння.
Внутрішні фактори становлення самосвідомості
Функціонування психічних явищ (пізнавальні процеси, емоційно-вольова та отребово-мотиваційна сфери, спрямованість особистості)
Функціонування захисних механізмів особистості.
Необхідні умови розвитку самосвідомості та інтеграції цілісного Я особистості (Р.М.Грановська)
Сприймання виявляється в константності образів та забезпечує стійкість усвідомлення людиною себе у часі, тобто ототожнення особистості із самою собою в минулому, майбутньому та теперішньому.
Увага відповідає за вибірковість та стійкість в усвідомленні себе.
Пам'ять реалізує відчуття безперервності та наступності самосвідомості у разі зміни зовнішніх умов і самої особистості.
В самосвідомості вділяються два види мислення (за О.К.Тихомировим)
1) мислення як процес формування будь-якого знання про себе, яке реалізується у підтримці внутрішньої узгодженості, стійкості “Я” та адекватній оцінці своїх можливостей.
Джерелом мисленєвої діяльності при формуванні та зміні самосвідомості є невідповідність, протиріччя знань про себе:
а) отриманих від інших людей;
б) здобутих самостійно стосовно різних сфер життєдіяльності.
2)мислення як процес формування знань про власне мислення, якості розуму, тобто виникають думки про думки, роздуми про мислення.
Структуру самосвідомості складають розуміння себе як суб'єкта мислення, диференціація “своїх” і “чужих” думок, усвідомлення ще не вирішеної проблеми, мотивів своєї мисленєвої діяльності.
Роль мислення в становленні самосвідомості
завдяки операціям узагальнення, аналізу, синтезу, судження особистість формує стійкі концепти про самого себе, які утворюють консистентну структуру, яка реалізується у ставленні до себе та «Я-концепції» особистості (Н.І.Сарджвеладзе);
формує знання про себе, є основою рефлексії;
підтримує внутрішню узгодженість і стійкість Я;
керує потребово-мотиваційною сферою через опосередковане пізнання власних станів;
визначає організацію поведінки, глибину процесу самоусвідомлення, самооцінки та самокерування.
Роль мовлення в становленні самосвідомості
в онтогенезі самосвідомість розвивається в міру ускладнення соціальних зв’язків дитини, суттєвою умовою її виникнення є засвоєння мовлення.
у зв’язку з розвитком мовлення виникає можливість розрізняти сигнали, що поступають ззовні та з середини і присвоювати їм різні назви, тобто у людини виникають передумови виділення себе з навколишнього світу (І.М.Сеченов).
Отже, мовлення є суттєвою умовою виникнення процесу усвідомлення себе, оформлення знань про себе та ставлень до себе у словах, що наділені відповідним змістом.
Роль уяви у становленні самосвідомості
Уява бере активну участь у формуванні можливого, майбутнього та ідеального «Я» особистості.
Процеси уяви конструюють можливе «Я» та ідеальне Я, через співвідношення та співставленням змісту реального буття особистості «тут та тепер» з можливими та ідеальними проявами особистості.
Переважно на основі процесів уяви формується образ «прспективного Я», функція якого полягає в проектуванні свого життя.
Роль емоційно-вольової сфери особистості
Емоції та переживання формують самооцінку та емоційно-оцінне ставлення, що виявляються:
в породженні суб’єктивного ставлення людини до себе за критерієм позитивності/негативності;
в усвідомленні цінності власної особистості та її ставлень для себе;
в організації поведінки;
в рівні прояву процесу самоусвідомлення.
Воля бере участь у саморегуляції особистості, втілює її в діях, поведінці та вчинках.
Спрямованість особистості
Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
визначає: значимі відчуття, образи власного тіла, переживання та спонукання людини;
міру стійкості та постійності власної особистості;
значиму діяльність людини, на основі оцінки якої роблять висновки стосовно свого «Я»;
напрям усвідомлення власного «Я», що ґрунтується на моральних принципах, якими керується людина, оцінюючи свою особистість.
Усі означені психічні явища взаємодіють між собою та сприяють формуванню самосвідомості, яка, за Р.М. Грановською, є вершиною розвитку вищих психічних функцій і забезпечує здатність людини усвідомлювати зовнішній світ, відокремлювати себе з нього, а також пізнавати, переживати свій внутрішній світ і певним чином ставитись до себе.
Таким чином, Я-концепція як базова складова самосвідомості, формуючись на основі психічних явищ, у подальшому регулює ними.
В.В.Столін, розглядаючи смисл “Я” як одиницю самосвідомості, виділяє в ньому когнітивні процеси (значення); емоційні переживання (чуттєва тканина); мотиви та цілі; риси, властивості, здібності суб’єкта, що подано в 1.
С
Когнітивні конструкції
Емоційні переживання
Мотиви або цілі
Риси,
властивості,
здібності суб’єкта
Схема будови смислу “Я” (за В.В. Століним)
Зміст схеми смислу “Я”
Смисл ”Я” виступає вершиною двох сторін.
Нижні складові відображають ту обставину, що діючий суб’єкт усвідомлює себе як умову досягнення його власних цілей і мотивів. В цьому випадку смисл входить в рух реальної діяльності суб’єкта.
Верхні складові підкреслюють зв’язок смислу “Я” з іншими складовими свідомості, тобто демонструє виникаючі зв’язки всередині свідомості.
Загальний зміст: смисл “Я” породжується як ставлення до мотиву або цілей релевантних їх досягненню якостей суб’єкта і оформлюються в самосвідомості в значеннях та емоційних переживаннях.
Місце самосвідомості в структурі психіки
За В.А.Ганзеном, психіка людини є цілісним утворенням в основі якого лежить свідомість.
Всі компоненти свідомості виконують функцію відображення та регулювання, але міра їх участі в цих процесах різна.
Так, пам’ять, перцепція, мислення переважно виконують функцію відображення;
Увага, афекти і воля – переважно виконують функцію регулювання.
Самосвідомість це таж сама свідомість тільки її об'єктом виступає сама людина (І.І.Чеснокова, С.Л.Рубінштейн)
Вершиною розвитку вищих психічних функцій є формування самосвідомості, яке дозволяє людині не тільки усвідомити зовнішній світ, але й, відокремивши себе з цього світу, пізнавати, переживати свій внутрішній світ та певним чином ставитись до себе (Р.М.Грановська)
Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
Схема 3.2
Модель психіки за В.А.Ганзеном
Підходи до розгляду дії захисних механізмів
Психоаналітичний підхід, сформований З. Фройдом і розвинений у роботах А. Фройд та інших представників психоаналізу, дозволив розглядати захисні механізми як прийоми та способи переробки почуттів, думок через наявність конфлікту в особистості для забезпечення регуляції поведінки та збереження цілісності «Я».
Когнітивний підхід базується на теорії когнітивного дисонансу Л. Фестингера, головна ідея якої полягає в тому, що наявність у свідомості двох суперечливих знань є когнітивним дисонансом, що спонукає людину до пошуків узгодженості чи до послаблення неузгодженості.
Сутність захисних механізмів особистості
В основі внутрішньої діяльності особистості лежить прагнення до внутрішньої узгодженості та адаптації до себе.
Унаслідок внутрішньої неузгодженості виникає фрустрація особистості, яку визначають як психічний стан, спричинений об’єктивними непереборними труднощами або ускладненням, що суб’єктивно сприймається як непереборне та виявляється у підвищеній внутрішній напрузі.
Дія фрустрації полягає у блокаді цілеспрямованих дій і негативному впливі на Я-концепцію особистості та її компоненти.
Таким чином, Я-концепція потребує психологічного захисту, який здійснюється диференційовано, тобто кожна її підструктура захищається специфічним захисним комплексом
Захисні механізми самооцінки
Створюють внутрішню позитивну оцінку, що здатна нівелювати неприємну для суб’єкта оцінку навколишніх.
Функціонування захисного механізму супроводжується впливом на партнера у спілкуванні через програмування його на завчасно-очікувану та підготовлену реакцію схвалення, позитивної оцінки або згоди (С.Р. Пантілеєв)
Ця функція захисту реалізується, на думку, у разі неадекватної самооцінки і застосовується для збереження завищеної самооцінки чи для підвищення (або навіть для приховування) заниженої. Отже, самооцінка може бути просто засобом самоствердження, створення у навколишніх приємного враження про себе (Л.С. Славіна)
Захисні механізми ставлення до себе
Захист себе від антипатії відбувається через можливість підтримки глобального ставлення до себе на високому рівні, за умови принесення суб’єктом у жертву своєї самоповаги або істинності свого Я-образу.
Підтримка стабільного ставлення до себе забезпечує можливість постійної стратегії у ставленні до самого себе, що виявляється як у зовнішній, соціально-предметній діяльності, так і у внутрішній активності особистості. (В.В. Столін)
Захисні механізми Я-концепції
Ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси.
Так, наприклад, переживання почуття сорому може бути сильним фрустратором особистості. У таких ситуаціях часто використовується механізм формування зворотної реакції, що дозволяє фрустрованій особистості демонструвати штучну самовпевненість, яка в наслідок систематичного використання може стати адаптивною стратегією.
Отже, захисні механізми не тільки обслуговують Я-концепцію, а й можуть стати її структурно-функціональними компонентами.
Особливості функціонування захисних механізми Я-образів
а) якщо особистість піддається фрустраційному впливу тоді, коли вона має чіткий актуалізований Я-образ, то долучення в активність інших структур особистості відбувається швидко і захисні механізми негайно активізуються;
б) фрустрація особистості, як правило, зумовлює формування чіткого Я-образу, оскільки особистість перебуває у проблемній ситуації;
в) психологічний захист частково відбувається під контролем Я-образу, тобто усвідомлюється. (А.А. Налчаджан)
Основна характеристика захисних механізмів
Психологічний захист особистості на рівні свідомості забезпечує контроль актуалізованими ситуативними Я-образами, а на підсвідомому рівні забезпечує контроль стійка, стабільна Я-концепція.
Я-концепція у процесі свого функціонування та формування постійно використовує захисні механізми, тобто кожного разу, коли людина описує свою особистість і дає оцінку своїм психічним і фізичним якостям, вона одночасно здійснює певний психологічний захист, застосовуючи, як правило, механізми раціоналізації, проекції та їх результати.
сприятлива роль захисних механізмів - збереження, посилення та збагачення аспектів самосвідомості, що забезпечує процес адекватної адаптації особистості до фруструвальних ситуацій.
несприятлива роль виявляється в неадекватній адаптації особистості до себе й соціального середовища, що може негативно позначитись на її взаємодії з іншими людьми та спричинити формування оманливої Я-концепції.
Зовнішні фактори формування Я-концепції
Формування самосвідомості та її базисного компонента Я-концепції неможливе без соціуму.
Ідею соціальної детермінації самосвідомості запропонував французький психолог П. Жане та розвивали І.С. Кон, Ч. Кулі, Д. Мід, І.І. Чеснокова, Т. Шибутані, та інші.
Механізм впливу зовнішніх факторів на становлення особистості
Самосвідомість особистості формується під час соціалізації за допомогою процесу інтеріоризації,
Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
Механізми ідентифікація та відчуження у своїй діалектичній взаємодії сприяють оволодінню соціальними нормами, установками, суспільно-значимими цінностями та формуванням системи особистісних змістів, що визначають індивідуальні ціннісні орієнтації й особистісне регулювання поведінкою
ідентифікація забезпечує ототожнення особистості з власним ім’ям, статтю, з Я-образами минулого, теперішнього та майбутнього, із суспільними цінностями.
відчуження, з’являється дещо пізніше ідентифікації, обумовлює розвиток початкових форм самосвідомості, потреби в здобуванні та відстоюванні власної самостійності, самоцінності.
порівняння - базовий механізмом формування самосвідомості. Оцінюючи себе, індивід свідомо або несвідомо порівнює себе з іншими, враховуючи не тільки свої власні досягнення, але і всю соціальну ситуацію в цілому.
Загальні закономірності формування Я-концепції особистості в соціумі
формування Я-концепції людини відбувається опосередковано, через ставлення до неї інших людей у повторюваних взаємостосунках;
Я-концепція є частиною символічного середовища, що утворюється реконструкцією досвіду на основі лінгвістичних категорій, які використовують у групі, до якої належить особистість;
система поглядів стосовно свого «Я» стає змістовнішою залежно від збільшення кількості соціальних груп, в яких людина бере участь;
міра впливу на «Я» людини інших людей залежить від визначеності її цінностей і авторитету іншого чи групи людей;
у формуванні «Я» відіграє важливу роль суб’єктивна інтерпретація думок про людину інших, яка є відображенням того, що, на її розсуд, думають про неї інші, хоча зовсім необов’язково, щоб вони дійсно так думали;
оцінка особистістю самої себе з погляду тих, з ким зустрічається вона в соціумі, поступово інтегрується в єдине цілісне утворення, Я-концепцію;
міра цілісності Я-концепції людини більше залежить від рівня інтеграції соціальної системи, в якій вона бере участь. У суспільстві, де вимоги до людини між членами соціуму взаємно не узгоджено, людині важко інтегрувати власні різні Я-образи в єдине цілісне утворення – Я-концепцію.
Базовим зовнішнім фактором становлення та функціонування самосвідомості є соціальна ситуація розвитку
Три групи сімейних факторів, які впливають на формування Я-концепції дитини
1) порушення психічного здоров’я самих батьків і, насамперед, їх підвищена тривожність або емоційна холодність;
2) неадекватний стиль виховання дитини і, передусім, гіпоопіка, гіперопіка та надлишковий контроль;
3) порушення механізмів функціонування сім’ї й особливо конфлікти між батьками або відсутність одного з батьків.
Особливості впливу стилю виховання на формування самосвідомості дитини
Гіперопіка. Діти, батьки яких поблажливі до них, дуже їх пестять, виростають недостатньо впевненими у власних здібностях.
Гіпоопіка. Батьківське нехтування та неприйняття дитини може призвести до формування у неї комплексу неповноцінності через відчуття дитини себе небажаною.
Неоднозначність або суперечність батьківських вимог стосовно дитини можуть спричинити внутрішні конфлікти в особистості дитини та труднощі у формуванні її гармонійної Я-концепції.
Такі діти в подальшому житті відчувають себе невпевненими у своїй здатності бути корисними, улюбленими, визнаними іншими людьми.
Варто зазначити, що несприятливий вплив на психічне здоров’я дитини чинить не сама актуальна чи минула сімейна ситуація, а суб’єктивне її сприйняття дитиною, ставлення до неї дитини.
Несприятлива сімейна ситуація негативно впливає на дитину тільки тоді, коли вона суб’єктивно сприймає її як несприятливу, і якщо вона є джерелом страждань, ревнощів або заздрощів стосовно навколишніх.
Таблиця 3.1