2.1. Принципи розгляду трудових спорів

Принципи розгляду трудових спорів — це керівні засади» які лежать в основі встановлення і застосування процедури ви­рішення трудових спорів. Можна виділити загальні (характерні для вирішення всіх трудових спорів) і особливі (характерні для вирішення окремих видів трудових спорів) принципи розгляду трудових спорів.

Дотримання принципів розгляду трудових спорів — важлива гарантія правильного та своєчасного їх вирішення.

На підставі аналізу законодавства і діяльності органів, які вирішують або беруть участь у вирішенні трудових спорів, мож­на сформулювати такі принципи розгляду трудових спорів:

• забезпечення захисту трудових прав працівників;

• вибір органу для вирішення трудових спорів;

• швидкість розгляду трудових спорів і виконання рішень;

• безплатність;

• забезпечення законності при вирішення трудових спорів;

• забезпечення об'єктивності і повноти розгляду;

• добровільність виконання рішення з приводу спору. Розкриємо зміст кожного з цих принципів.

Принцип забезпечення захисту трудових прав працівників означає право і обов'язок уповноважених вирішувати трудові спори органів, на основі закону відновити порушені трудові пра­ва працівників (наприклад, зобов'язати роботодавця виплатити заробітну плату, поновити працівника на роботі, зняти дисцип­лінарне стягнення тощо).

Діяльність органів, які вирішують трудові спори, має також важливе профілактичне значення. Зокрема суд може винести окрему ухвалу щодо усунення причин, які породжують пору­шення трудових прав працівників. Винні у порушенні трудо­вих прав можуть притягуватися до дисциплінарної або матері­альної відповідальності.

Принцип вибору органу для вирішення трудових спорів передбачає право працівника вибирати, до якого органу зверта­тися для вирішення трудового спору. У випадку індивідуально­го трудового спору працівник може звернутися або до комісії по трудових спорах (крім випадку, якщо спір не підвідомчий їй), або до суду. Для вирішення індивідуальних трудових спорів вста­новлена альтернативна підсудність, а отже, працівник має право вибору суду, до якого він буде звертатися дла вирішення спору. Для розгляду колективних трудових спорів сторони самостійно формують примирну комісію та трудовий арбітраж, які уповно­важені вирішити спір.

Принцип швидкого розгляду трудових спорів і виконан­ня рішень щодо них вимагає від органів, які вирішують трудові спори, дотримання термінів розгляду спору, передбачених зако­нодавством, а також дотримання строків звернення до цих органів. Так, індивідуальний трудовий спір має бути вирішений у КТС у десятиденний термін з дня звернення до неї.

Цій же ідеї підпорядковані і терміни оскарження рішень органів, які розглядають трудові спори. Так, рішення КТС може бути оскаржене в судовому порядку протягом 10 днів від дня вручення сторонам копії рішення.

Законодавством встановлено також терміни виконання рішень органів, які розглядають трудові спори. Так, рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує працівників на наступ­ний день приступити до роботи.

Крім того, у деяких трудових спорах передбачено негайне виконання рішення, ще до вступу його в законну силу. Це сто­сується справ про поновлення на роботі, а також про стягнення заробітної плати.

Законодавство передбачає відповідальність службових осіб, винних у порушенні строків виконання рішення органів, які вирішують трудові спори.

Принцип безплатності означає, що при зверненні до юрисдикційного органу для вирішення трудового спору закон не пе­редбачає оплати їхніх послуг. При зверненні до суду з позовною заявою працівники звільняються від сплати судових витрат. Якщо інтереси працівника при вирішенні трудового спору відсто­юють представники профспілкового органу, то ці послуги також не оплачуються.

Водночас Закон "Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" встановив деякі винятки із вказаного правила. Так, сторони колективного трудового спору при створенні при­мирної комісії і трудового арбітражу повинні домовитися про розподіл витрат, пов'язаних з їхньою діяльністю. У протилеж­ному випадку витрати діляться порівну.

Принцип законності при вирішенні трудових спорів вияв­ляється в регламентації законодавством порядку їх вирішення, а також у використанні юрисдикційними органами законів та інших нормативно-правових актів (у тому числі локальних) і винесенні рішень на їхній основі. Закон забороняє при вине­сенні рішення керуватися мотивами доцільності або іншими не-правовими мотивами. Він гарантує права учасників розгляду тру­дового спору. Меті законності служить і право сторін оскаржу­вати рішення у спорі.

Принцип забезпечення об'єктивності і повноти розгляду трудових спорів вимагає від юрисдикційних органів зібрати всі необхідні матеріали та докази для винесення об'єктивного рішен­ня. На засіданні цих органів за необхідності заслуховуються свідки, експерти, а також досліджуються інші докази, які мо­жуть підтвердити правомірність тих чи інших вимог. Якщо рішення КТС оскаржене в судовому порядку, то суд, розгляда­ючи справу, не зв'язаний рішенням комісії, що також сприяє забезпеченню об'єктивності і повноти розгляду спору.

Принцип добровільності виконання рішень трудового спору передбачає обов'язковість їх виконання самими сторонами. Так, рішення КТС повинно бути виконане роботодавцем у триденний термін після закінчення строку, передбаченого для його оскар­ження. Лише у тому випадку, коли рішення добровільно робото­давцем не виконується, працівник звертається до відповідних органів з вимогою про його примусове виконання. Закон також передбачає добровільний порядок виконання рішення відповід­ного органу при вирішенні колективного трудового спору.

Сторони колективного трудового спору самі можуть домови­тися про обов'язковість рішення для них трудового арбітражу.

У літературі розглядалися й інші принципи вирішення тру­дових спорів¹¹.