2.4.4. Відшкодування моральної шкоди у трудовому праві

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоро­в'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому будь-яка людина має пра­во на відшкодування заподіяної їй незаконними діями шкоди, у т. ч. і моральної.

Статтею 237(1) КЗпП України передбачено підстави відшко­дування роботодавцем моральної шкоди, яку він заподіяв праців­нику.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового ха­рактеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або нега­тивних явищ, заподіяних працівнику незаконними діями або бездіяльністю роботодавця.

Насамперед мова йде про порушення законних прав праців­ника. До них можна віднести незаконне притягнення працівника до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності, неза­конне звільнення з роботи чи переведення працівника, невипла­та йому заробітної плати та інші випадки порушення трудових прав чи законних інтересів працівника роботодавцем.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"⁵⁰, моральна шко­да може полягати: у приниженні честі і гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з пору­шенням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у незаконному перебуванні під слідством і судом, у пору­шенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість про­довження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, у інших негативних наслідках.

Стаття 237(1) КЗпП України під моральною шкодою розуміє моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, потребу у додаткових зусиллях для організації свого життя. Моральна шкода підлягає стягненню лише у тому випадку, якщо моральні страждання працівника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, чи необхідність додаткових зусиль для органі­зації свого життя стали наслідками порушення законних прав чи інтересів працівника.

Наслідками моральної шкоди можуть бути:

1. нервовий дисбаланс (головний чи серцевий біль, порушен­ня працездатності, сну чи апетиту);

2. стрес упродовж тривалого часу (переживання, поява дратів­ливості, спалахи гніву);

3. погіршення стану здоров'я (серцево-судинні захворюван­ня, головний біль, порушення травлення);

4. порушення у побутовій сфері (планів відпочинку, обмеження у побуті, порушення усталеного способу життя);

5. труднощі у спілкуванні з людьми;

6. порушення честі, гідності та ділової репутації.

У навчальній літературі висловлювалась думка, що при стягненні моральної шкоди у трудовому праві слід керуватись не ст. 237(1) КЗпП України, а ст. 440(1) Цивільного кодексу України⁵¹. Така позиція видається не безспірною.

Необхідно зазначити, що у трудовому праві моральна шкода відшкодовується за трудове правопорушення, яке полягає у не­законному порушенні роботодавцем трудових прав і законних інтересів працівника. Крім того, норма ст. 237(1) КЗпП України передбачає іншу підставу відшкодування моральної шкоди, ніж це передбачає цивільне законодавство.

Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабі­нету Міністрів України від 19 березня 1994 р.⁵² передбачає дещо інші, аніж ст. 237(1) КЗпП України, підстави відшкодуванні моральної шкоди.

Відповідно до п. 18 цього положення у контракті повинні пе­редбачатися зобов'язання роботодавця щодо компенсації мораль­ної шкоди, заподіяної працівникові у разі дострокового розі­рвання контракту:

а) працівником — з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом;

б) роботодавцем — з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, крім інших вимог, передбачених цивільно-процесуальним законодав­ством, має бути зазначено, у чому полягає заподіяна моральна шкода, характер дій роботодавця, якими вона заподіяна, а також обґрунтування її розміру.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається у кож­ному конкретному випадку залежно від ступеня моральних страждань, заподіяних працівникові. При цьому необхідно вра­хувати характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпі­лого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень (за наявності таких), істотність вимушених змін у його життє­вих і виробничих стосунках. Суд також враховує ступінь зниження престижу, ділової репутації працівника. При цьому не­обхідно враховувати, що ступінь зниження престижу залежить від посади працівника, часу і зусиль, необхідних для відновлен­ня попереднього становища.