3.2. Порядок розгляду колективних трудових спорів примирними органами

Закон України "Про порядок вирішення колективних трудо­вих спорів (конфліктів)" передбачає можливість розгляду КТС примирними органами. Так якщо предметом колективного спору є встановлення нових або зміна існуючих соціально-економіч­них умов праці та виробничого побуту або укладення чи зміна колективного договору (чи угоди), цей спір розглядається при­мирною комісією. Примирна комісія — це орган, який утво­рюється сторонами колективного трудового спору та складаєть­ся з їхніх представників. Метою його створення є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудово­го спору. Залежно від рівня спору розрізняють національну, га­лузеву, територіальну та виробничу примирні комісії.

Залежно від рівня спору закон встановлює різні строки утво­рення примирної комісії. Вона утворюється за письмовою за­явою однієї із сторін:

• на виробничому рівні — у триденний термін;

• на галузевому або територіальному рівні — у п'ятиденний термін;

• на національному рівні — у десятиденний термін з момен­ту виникнення колективного трудового спору.

Комісія складається з однакової кількості представників сторін. Ініціатором утворення примирної комісії може висту­пати будь-яка зі сторін. Вона звертається до іншої сторони з письмовою заявою, в якій вказуються пропозиції про утворення примирної комісії, її кількісний склад, а також щодо кандидатур її персонального складу. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається ними спільно та оформляється відповідним протоколом.

Сторони самостійно визначають порядок делегування пред­ставників до комісії, персональний склад представників та їхні повноваження і оформляють це відповідним рішенням.

Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

На комісію покладаються такі повноваження:

— обговорення умов та порядку вирішення колективного спору, а також обмін думками представників з цих питань;

— консультації представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними організаціями;

— обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору і вибір з них найбільш прийнятного.

Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії здійснюється за домовленістю сторін. За відсутності такої домовленості сторони несуть витрати у рівних частках.

Перед початком розгляду справи члени примирної комісії приймають регламент проведення засідань та обирають голову комісії.

Моментом створення комісії є делегування сторонами своїх представників до комісії.

Відповідно до закону комісія повинна розглянути спір і при­йняти рішення у такі терміни:

• виробнича примирна комісія — у п'ятиденний термін;

• галузева або територіальна примирна комісія — у десяти­денний термін;

• національна примирна комісія — у п'ятнадцяти денний термін з моменту створення комісії.

За згодою сторін спору ці терміни можуть бути продовжені.

Примирна комісія розглядає спір на своїх засіданнях. У разі потреби вона може залучити до свого складу незалежних посе­редників.

Незалежний посередник — це визначена за спільним вибо­ром сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примир­ною комісією взаємоприйнятного рішення. Незалежний посе­редник може бути обраний сторонами спору самостійно або за рекомендацією Національної служби посередництва і прими­рення. Списки незалежних посередників формуються цією ж службою. До них включаються авторитетні спеціалісти, які во­лодіють знаннями та практичним досвідом у галузі трудових відносин, у тому числі вчені та громадські діячі, представники органів із працевлаштування та інші спеціалісти в галузі еко­номіки, соціології, психології праці та законодавства про працю. У рекомендаціях Міжнародної організації праці звертається увага на те* що посередник повинен уміти спілкуватися з людь­ми, бути чесним, врівноваженим і терплячим, володіти даром переконання⁵⁸. Як зазначається у літературі, посередництво пе­редбачає активні форми втручання незалежного посередника, за яких він може пропонувати сторонам способи вирішення ко­лективного спору. Його рекомендації розглядають як необо­в'язкові рекомендації⁵⁹.

Основною метою діяльності незалежного посередника є до­сягнення довіри сторін колективного трудового спору, встанов­лення співробітництва між сторонами, сприяння у вирішенні колективного спору.

Основними вимогами до кандидатури незалежного посеред­ника є такі:

• наявність вищої освіти;

• стаж не менше 3 років в органах виконавчої влади, місце­вого самоврядування, організаціях роботодавців чи у профспілках або на іншій роботі, пов'язаній з регулюванням соціально-тру­дових відносин чи вирішенням колективних трудових спорів;

• володіння знаннями трудового законодавства і законодав­ства про вирішення колективних трудових спорів;

• проходження атестації та переатестації в НСПП.

Незалежний посередник, порадившись зі сторонами колек­тивного трудового спору, сам визначає порядок роботи — регу­лярність зустрічей, нарад, проведення переговорів. Він має право вимагати від роботодавця необхідні документи та відомості, які сприятимуть вирішенню спору. Це можуть бути відомості за­гального характеру, а також ті, які стосуються предмета конк­ретного трудового спору.

Незалежний посередник має право брати участь в усіх засідан­нях примирної комісії, проводити консультації з окремими чле­нами примирної комісії, пропонувати сторонам для обговорення різні варіанти вирішення колективного трудового спору, ініцію­вати утворення трудового арбітражу, попереджати членів при­мирної комісії про можливі порушення чинного законодавства.

Незалежний посередник зобов'язаний вивчити зміст та при­чини колективного трудового спору, перевірити повноваження членів примирної комісії та подати письмовий звіт до НСПП про підсумки своєї участі у примирній процедурі. У випадку порушення незалежним посередником чинного законодавства сторони можуть відмовитись від його подальших послуг, повідо­мивши про це обласне відділення Національної служби.

Закон "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимагає, щоб при виконанні своїх професійних обов'язків незалежний посередник був вільний від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання у його діяльність як з боку сторін колективного трудового спору, так і з боку держав­них органів.

У зв'язку з цим посередник зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути принципо­вим у виконанні своїх професійних обов'язків, не допускати у своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність з метою догодити сторонам, іншим органам чи особам, якщо такі компроміси розходяться з нормами чинно­го законодавства і перешкоджають належному вирішенню ко­лективного трудового спору.

Слід зазначити, що думка незалежного посередника не є обо­в'язковою для сторін. Його пропозиції носять рекомендаційний характер. Робота посередника завершується прийняттям погодже­ного рішення у письмовій формі або складанням протоколу роз­біжностей.

За домовленістю між сторонами у роботі примирної комісії можуть брати участь й інші особи: експерти, консультанти тощо.

Примирна комісія правомочна розглядати спір і ухвалювати рішення, якщо на її засіданні присутні не менше двох третин представників від кожної зі сторін і незалежний посередник, якщо він введений до складу комісії. її рішення оформляється протоколом. Рішення примирної комісії має для сторін обов'яз­кову силу. Воно виконується у порядку та в строки, визначені примирною комісією, яка направляє рішення сторонам на на­ступний день після його прийняття. Рішення також направ­ляється регіональному відділенню Національної служби посе­редництва і примирення. Комісія припиняє свою роботу на на­ступний день після його прийняття.

У разі неприйняття примирною комісією взаємоприйнятного рішення колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем.

Він також вирішує колективні трудові спори, якщо їхнім пред­метом є:

• виконання колективного договору, угоди або їх окремих положень;

• невиконання законодавства про працю.

Трудовий арбітраж — це орган, який складається із залуче­них сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і який приймає рішення щодо суті колективного трудового спору.

Основним завданням трудового арбітражу є вирішення спо­ру між сторонами колективного трудового спору.

Він розглядає спір, дотримуючись таких принципів:

• законності;

• незалежності;

• рівності сторін спору;

• змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх до­казів і доведенні своєї правоти;

• арбітрування;

• гласності та відкритого розгляду спорів.

Арбітраж утворюється за ініціативою однієї із сторін спору або за ініціативою незалежного посередника. На відміну від примирної комісії закон не пов'язує терміни утворення трудо­вого арбітражу і терміни прийняття ним рішення із рівнем колективного трудового спору. Незалежно від рівня колективного спору трудовий арбітраж утворюється у триденний термін з моменту спливу строків прийняття рішення примирною комі­сією або ж з моменту виникнення спору, якщо він не підлягає розгляду примирною комісією.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визна­чається за погодженням між сторонами спору. Рішення про це оформляється протоколом. До складу трудового арбітражу мо­жуть входити народні депутати України, представники органів державної виконавчої влади та органів місцевого самовряду­вання. На прохання сторін трудового спору регіональні відділен­ня Національної служби посередництва і примирення направ­ляють своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі трудового арбітражу.

Якщо сторони не досягли згоди з приводу кількісного складу трудового арбітражу, він складається з трьох арбітрів.

До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору, чи будь-які інші, які певною мірою зацікавлені у його вирішенні.

Трудовий арбітраж повинен розглянути спір і прийняти рішен­ня у десятиденний строк від дня його створення. Сам арбітраж може продовжити цей термін до двадцяти днів. Рішення про продовження терміну приймається більшістю членів трудового арбітражу.

Сторони спору мають право домовитись про місце та проце­дуру розгляду спору. Така домовленість оформляється протоко­лом. Якщо ж сторонами рішення з цих питань не прийняте, то сам трудовий арбітраж має право встановити процедуру розгля­ду спору і місце його розгляду з урахуванням обставин справи.

Голова обирається із числа членів трудового арбітражу більшістю голосів.

Колективний трудовий спір розглядається за обов'язкової участі представників сторін колективного спору. Якщо арбіт­раж визнає за необхідне, у вирішенні спору беруть участь пред­ставники й інших зацікавлених органів та організацій.

Усі документи або інша інформація, яка подається однією із сторін трудовому арбітражу, обов'язково передаються для ознайомлення з ними іншій стороні. Сторони також в обов'язко­вому порядку ознайомлюються з висновками експертів та іншими документами, які знаходяться в розпорядженні трудового арбітражу.

На жаль, чинне законодавство не встановлює навіть загаль­них правил розгляду спору трудовим арбітражем.

У роботі трудового арбітражу за власною ініціативою можуть брати участь представники Національної служби посередництва і примирення.

Трудовий арбітраж має право винести рішення про відмову у розгляді справи про трудовий спір у випадках, коли розбіжності між сторонами не є предметом колективного трудового спору, якщо була порушена послідовність застосування примирних про­цедур, зокрема, коли не утворювалась примирна комісія, якщо вона повинна розглядати спір або винесла рішення, але сторони його не виконують. Також трудовий арбітраж не розглядає спір у випадку, коли сторони досягли угоди про врегулювання роз­біжностей.

Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом, який підписується всіма членами трудового арбітражу. Будь-який член арбітражу має право викласти письмово свою окрему думку, якщо він не згод­ний з рішенням. Окрема думка члена трудового арбітражу до­лучається до протоколу засідання.

Національна служба посередництва і примирення роз'ясни­ла, що засідання трудового арбітражу, де приймається резолю­тивна частина рішення, може бути проведене лише у повному складі членів трудового арбітражу.

Рішення трудового арбітражу, як і будь-якого іншого органу, який розглядає спори щодо суті, складається зі вступної, описо­вої, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування трудового ар­бітражу, дата прийняття рішення, сторони спору, прізвище, ім'я та по батькові членів трудового арбітражу, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні арбітражу, відомості про попередню домовленість сторін щодо обов'язковості або не­обов'язковості рішення арбітражу для сторін.

Описова частина поєднує у собі короткий виклад вимог на­йманих працівників, відповіді роботодавця на висунуті вимоги разом з соціально-економічним обґрунтуванням, короткий виклад заяв і пояснень сторін та їх представників, інших осіб, які брали участь у роботі арбітражу, а також стислий опис дій, які виконав трудовий арбітраж.

Мотивувальна частина рішення містить відомості про причи­ни виникнення колективного трудового спору, докази та обґрун­тування прийнятого рішення, а також посилання на законо­давство, яким керувався трудовий арбітраж при винесенні рі­шення.

У резолютивній частині міститься висновок про задоволення, часткове задоволення або відмову у задоволенні вимог найма­них працівників щодо кожної із заявлених вимог окремо. У ре­золютивній частині обов'язково вказується строк виконання рішення трудового арбітражу.

Рішення трудового арбітражу є обов'язковим для сторін спо­ру, якщо вони про це домовились. Така домовленість приймається при утворенні трудового арбітражу. Якщо сторони не домови­лись про обов'язковість його рішення, то відпадає потреба для його утворення, що можна визнати недоліком чинного законо­давства.

Рішення трудового арбітражу надсилається сторонам у три­денний термін з моменту його прийняття. Копія його — регіо­нальному відділенню Національної служби посередництва і при­мирення.

Рішення трудового арбітражу розглядається сторонами у се­миденний термін після його отримання. Якщо воно не змогло врегулювати розбіжностей, їхні причини, з обґрунтуванням по­зицій доводиться до відома протилежної сторони та до Націо­нальної служби посередництва і примирення.

Дія повноважень трудового арбітражу припиняється одно­часно з припиненням розгляду справи та прийняттям рішен­ня або після закінчення передбаченого законодавством строку для його прийняття. Організаційне та матеріально-технічне за­безпечення роботи трудового арбітражу здійснюється сторона­ми трудового спору за взаємною домовленістю. Така домов­леність повинна бути укладена при прийнятті рішення про утворення трудового арбітражу. Якщо сторони не домовились про умови забезпечення його діяльності, витрати поділяються в рівних частках.

Законодавством встановлені гарантії діяльності незалежних посередників, членів примирних комісій і трудових арбітражі в. На них поширюються гарантії, передбачені законодавством про працю для виборних профспілкових працівників, членів рад трудових колективів у частині зміни умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення, соціальних пільг і збереження місця роботи на час виконання повноважень.

Оплата праці у розмірі не менше середньомісячної заробіт­ної плати за основним місцем роботи, відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів примир­ної комісії, незалежних посередників, членів трудового арбітра­жу здійснюється сторонами колективного трудового спору та­кож за взаємною домовленістю (якщо сторони не досягли згоди — у рівних частках).

До витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах щодо вирішення колективного трудового спору, належать:

• виплата добових за весь період відрядження, якщо таке необхідне;

• відшкодування витрат на проїзд;

• відшкодування витрат на оплату проживання, харчування та побутові послуги, а також телефонні розмови;

• відшкодування за оренду автотранспорту для здійснення службових поїздок під час проведення примирних процедур.

Повне відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примир­них процедурах, членів примирної комісії, незалежного посеред­ника, членів трудового арбітражу здійснюється сторонами ко­лективного трудового спору не пізніше, ніж на другий день після закінчення роботи відповідного примирного органу. Сторони спору у триденний термін після повного відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах, інформують про це Національну службу посередництва і примирення або її відпо­відне регіональне відділення.

Спори, пов'язані з відшкодуванням витрат за участь у при­мирних процедурах, вирішуються у судовому порядку.