1.4. Правовідносини, які виникають при вирішенні трудових спорів

Звернення до органів, які вирішують трудові спори, породжує певні правовідносини між цим органом і сторонами, які звер­нулися до нього. При цьому існують принаймні три самостійні групи правовідносин:

• у зв'язку зі зверненням до відповідного органу;

• щодо розгляду трудового спору між сторонами;

• щодо виконання прийнятих рішень по трудовому спору. Відносини, пов'язані з розглядом трудових спорів, складаються з діяльності органів, на які державою покладено функцію вирі­шення цих спорів. Усі ці відносини урегульовані нормами пра­ва та характеризуються наявністю певних прав і юридичних обов'язків.

У науковій літературі висловлювалась пропозиція назвати такі правовідносини процедурно-трудовими правовідносинами⁸.

Більш правильною видається пропозиція назвати їх трудовими процесуальними правовідносинами⁹.

Трудові процесуальні правовідносини виникають між орга­ном, який вирішує трудовий спір, і учасником трудового спору. Кожен орган або особа, які беруть участь у вирішенні спору, пе­ребувають у процесуальних правовідносинах тільки з органом, який розглядає даний спір. Іншими словами, цей орган чи особа наділені процесуальними правами й несуть процесуальні обо­в'язки лише щодо органу, який розглядає спір.

Такими органами є:

а) для вирішення індивідуальних трудових спорів — комісія по трудових спорах, яка обирається на зборах чи конференції трудового колективу;

б) для вирішення колективних трудових спорів:

• примирна комісія, яка створюється за ініціативою будь-якої сторони і складається з однакової кількості представників сторін спору;

• трудовий арбітраж, який створюється за ініціативою однієї зі сторін спору і складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб.

Рішення цих органів, за винятком рішення трудового арбітра­жу, є обов'язковими для виконання і не потребують спеціаль­ного затвердження. За невиконання цих рішень наступають відповідні правові наслідки. Рішення трудового арбітражу є обо­в'язковими для виконання лише за умови, що сторони про це попередньо домовились.

Необхідно зазначити, що не всі процесуальні правовідносини, які виникають при вирішенні трудового спору, є трудовими про­цесуальними правовідносинами. Характер процесуального правовідношення визначається законом, а також підставою його ви­никнення. Для різних органів, які розглядають трудовий спір, характер процесуального правовідношення залежить від того, яким законом регулюється процес розгляду спору в ньому. Так, якщо спір розглядається у досудовому порядку комісією по тру­дових спорах, примирною комісією чи трудовим арбітражем, то виникають трудові процесуальні правовідносини, оскільки про­цес розгляду спору регулюється законодавством про працю.

У галузевій літературі такі правовідносини пропонували на­звати правовідносинами соціального партнерства¹⁰. На стадії ви­рішення колективного спору примирною комісією і трудовим арбітражем ми маємо спеціальні органи, наділені повноважен­нями вирішувати спір. Рішення цих органів є обов'язковим для сторін. Сторони по відношенню до вказаних органів наділені певними правами та обов'язками. Порядок розгляду спору цими органами врегульований Законом України "Про порядок вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)", а також відпо­відними актами Національної служби посередництва і прими­рення. Тому правовідносини щодо вирішення колективних тру­дових спорів примирними комісіями і трудовими арбітражами є трудовими процесуальними правовідносинами.

Коли трудові спори розглядаються у суді, то виникають цивільні процесуальні правовідносини, оскільки сам порядок судового розгляду трудових спорів і відносини, які при цьому виникають, регулюються нормами цивільно-процесуального пра­ва. Окремі винятки встановлені нормами трудового права саме для трудових спорів (наприклад, встановлено спеціальні строки звернення до суду).

У тих випадках, коли трудовий спір вирішується вищестоя­щим органом або Вищою радою юстиції чи кваліфікаційною комісією суддів, виникають адміністративно-процесуальні пра­вовідносини.

Підсумовуючи, можна сказати, що при розгляді трудових спорів, залежно від виду законодавства, між юрисдикційними органами і сторонами спору можуть виникати три види проце­суальних правовідносин:

• трудові процесуальні;

• цивільно-процесуальні;

• адміністративно-процесуальні.

Потрібно зазначити, що вид процесуальних правовідносин не залежить від виду чи предмета спору. Так, спір про виплату премії може вирішуватися КТС, а може вирішуватися судом.

При розгляді спору в КТС виникають трудові процесуальні пра­вовідносини, а при розгляді у суді — цивільно-процесуальні пра­вовідносини.

З прийняттям Конституції України 1996 р. частка трудових процесуальних правовідносин у структурі процесуальних пра­вовідносин щодо вирішення трудових спорів значно знизилась, оскільки попередній розгляд трудового спору в КТС не є обо­в'язковим.

Трудові процесуальні правовідносини характеризуються та­кими ознаками:

• вони врегульовані нормами трудового права;

• характеризуються наявністю спеціальних органів, які пов­новажні розглядати трудові спори. Органами, які розглядають трудові спори, є КТС, примирна комісія, трудовий арбітраж;

• мають встановлені спеціальні строки звернення і розгляду спорів;

• мають особливий порядок виконання рішень щодо трудо­вих спорів.

Трудові спори невіддільні від трудових правовідносин, що об­умовлює досудовий і позасудовий порядок розгляду цих спорів. Трудові спори розглядаються у примирних органах і в органах трудових колективів. Ці органи, основним завданням яких є погодити позиції сторін спору, діють безпосередньо на підпри­ємстві.

Існують такі види трудових процесуальних правовідносин:

1. між КТС і кожною стороною спору;

2. між примирною комісією і кожною стороною спору;

3. між трудовим арбітражем і кожною стороною спору. Суб'єктами трудових процесуальних правовідносин є сторони

спору і органи, які розглядають трудовий спір у досудовому чи позасудовому порядку. Працівник стає суб'єктом указаних пра­вовідносин з моменту звернення до юрисдикційного органу для вирішення індивідуального трудового спору. Суб'єктом трудо­вих процесуальних відносин може бути і особа, яка не перебува­ла у трудових правовідносинах (наприклад, у спорах про відмо­ву у прийнятті на роботу).

У випадку колективного трудового спору суб'єктом трудо­вих процесуальних правовідносин є наймані працівники або їхні представницькі органи. Представництво у даному випадку ви­никає не на підставі закону чи довіреності, а на підставі рішення зборів чи конференції найманих працівників про орган чи осо­бу, яка буде представляти їхні інтереси. Суб'єктом також мо­жуть бути виборні органи відповідної профспілкової організації, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка чи об'єднання профспілок.

Роботодавець, виступаючи суб'єктом трудових процесуальних правовідносин, здійснює свої повноваження через свої органи, якщо це юридична особа, або самостійно, якщо це фізична особа.

Змістом трудових процесуальних правовідносин є взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки між відповідною сто­роною і органом, який вирішує цей спір.

^{Розділ 2}

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ