1.2. Причини виникнення трудових спорів

Під причинами виникнення трудових спорів розуміють об­ставини, які безпосередньо або опосередковано впливають на ви­никнення розбіжностей між сторонами.

Від причин виникнення трудових спорів слід відрізняти при­води, які ведуть до виникнення трудових спорів. Під приводами виникнення трудових спорів розуміють юридичні факти, вна­слідок яких виник трудовий спір (наприклад, порушення трудо­вих прав або законних інтересів працівника).

Основною причиною виникнення трудових спорів є незбіг інте­ресів основних суб'єктів трудових правовідносин: роботодавця та найманих працівників. Причини такого незбігу інтересів мо­жуть носити як об'єктивний, так і суб'єктивний характер.

Об'єктивними за характером є ті, які не залежать від волі сторін трудового спору і роблять розбіжності між сторонами не­відворотними та не залежать від їхньої поведінки. До них слід віднести причини соціального, економічного, правового характе­ру, недоліки в організації виробництва і праці.

1. До причин організаційного характеру відносять низький рівень організації праці, низький рівень забезпечення захисту трудових прав і законних інтересів працівників, окремі прорахунки при запровадженні державного регулювання цін, тарифів або особливих умов порядку надання послуг та виконання робіт, неконкурентоспроможність продукції та відсутність замовлень, порушення вимог законодавства про охорону праці.

2. До причин соціально-економічного характеру належать, зокрема, фінансові труднощі підприємств, які перешкоджають своєчасній виплаті заробітної плати, наданню працівникам пе­редбачених законодавством або колективним договором га­рантій та пільг, відсутність коштів на соціально-побутове обслу­говування працівників, а також на охорону праці, значні обсяги кредиторської та дебіторської заборгованості, недостатність фінансування відповідних витрат бюджетних установ і органі­зацій.

Причини економічного характеру породжують відповідні соці­альні наслідки, які в свою чергу можуть викликати трудові спори.

3. До причин юридичного характеру³ відносять суперечності в законодавстві про працю. В умовах сучасного реформування трудового законодавства окремі зміни, які вносяться у чинний - КЗпП України, або нові закони, які врегульовують окремі види трудових відносин, часто суперечать уже наявним нормам КЗпП або спеціальному законодавству. Видається, що відсутність за­конодавчого регулювання предмета трудового спору або наявність протиріч у законодавстві та нормативно-правових актах щодо регулювання цих питань також є юридичними за характером.

Сюди також можна віднести недостатню доступність законо­давства про працю для роботодавця та працівників, а також не­високу правову культуру сторін трудових правовідносин. У пер­шу чергу це зумовлено частою зміною законодавства та пору­шенням порядку публікування їх у доступних виданнях (що суперечить Указу Президента України від 10.06.1997 р. "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності"). Та й передплата офіційних ви­дань також не завжди доступна для роботодавця та найманого працівника.

До причин юридичного характеру можна віднести недо­статність і слабкість юридичних гарантій захисту трудових прав і законних інтересів працівників. Це, зокрема, недовіра грома­дян як до роботодавця, так і до державних органів, які могли б порушені права захистити, а також недостатність законодавчої бази, необхідної для захисту трудових прав працівника.

Причини суб'єктивного характеру залежать від волевиявлення сторін трудового спору. Вони зумовлюють загострення соціаль­но-трудових відносин внаслідок дій або бездіяльності суб'єктів. Вирішення трудового спору значною мірою залежить від заходів, що вживаються суб'єктами цих відносин.

Суб'єктивними за характером є:

1. порушення законодавства про працю роботодавцем, що у свою чергу призводить до порушення суб'єктивних трудових прав працівників. Воно зумовлено або незнанням законодав­ства, або ж свідомим порушенням законодавства через еко­номічні чи інші чинники;

2. невиконання або неналежне виконання працівниками своїх трудових обов'язків. У випадку порушення трудової дисциплі­ни працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. На практиці такі спори найчастіше виникають з приводу дис­циплінарних звільнень;

3. різне розуміння норм трудового права роботодавцем та працівником. Це може бути зумовлено як суперечностями в са­мому законодавстві, так і низькою правовою освітою населення;

4. помилки однієї зі сторін спору щодо наявності чи відсут­ності фактичних обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних трудових правовідносин. Сюди можна віднести також добросовісну помилку щодо змісту та об'єкта трудових прав працівника, необґрунтовані вимоги праців­ника;

5. нереагування або несвоєчасне реагування роботодавця на запити чи проблеми найманих працівників;

6. свідомі порушення роботодавцем законодавства про працю.