Лекція 9. Технології міжособистісних комунікацій

План

1. Ораторське мистецтво.

1.1. Предмет виступу.

1.2. Організація виступу.

1.3. Мова виступу.

1.4. Наочне приладдя.

2. Позамовні навички комунікації.

2.1. Категорії позамовних засобів комунікації.

2.2. Статичні особливості й характеристики.

2.3. Динамічні риси та особливості.

3. Кінез.

4. Передавання повідомлення за допомогою іміджу.

Мета:

Ключові слова: оратор, промова,

Слова – це найбільший наркотик, що є в руках людства.

Р. Кіплінг

1. Засади ораторського мистецтва.

Усне слово є однією з найважливіших складових комунікації з громадськістю.

Вміння виступати перед аудиторією, спілкуватися з масами – неодмінна здібність керівника, людини, що хоче досягти успіху й бути авторитетною.

Промови, усні виступи дають можливість донести до громадськості ідеї й думки організації, привернути людей на свій бік і заручитися їхньою підтримкою.

Проте зробити публічний виступ максимально ефективним непросто.

Розглянемо складові цієї майстерності.

1.1. Предмет виступу

Виступ має зачіпати певну злободенну і цікаву для слухачів тему. Тож першим кроком у підготовці будь-якого виступу бути пошук мети, теми і визначення завдань, які ставить перед собою промовець. Після визначення цього можна приступати до створення власне промови.

Якщо виступ добре підготовлений і з самого початку логічно побудований, це надає промові більшої сили, а промовець упевненіший в успіху.

Завданням виступу може бути:

- поширення інформації;

- виклад відповідних інструкцій;

- реклама;

- «продаж» ідей і планів;

- різні комбінації всіх перерахованих цілей.

На сприйняття слухачами промови впливає:

• слово;

• манера поведінки промовця;

• форма подачі доповіді.

Якщо кожне речення промови добре продумане, то навіть простий перелік сухих фактів, тенденцій розвитку або навіть статистичних даних може стати засобом політичного впливу і збудником дій прибічників.

Поради для гарної промови:

• не бути багатослівним;

• не використовувати потік слів, які не несуть у собі інформацію;

• не тримати публіку в напруженні, виплескуючи на неї надто багато зовнішніх подразників;

• не доповідати надто довго;

Слід пам’ятати: стисла, але переконлива десятихвилинна доповідь може мати набагато більше шансів досягти поставленої мети, а також зберегти час і кошти, ніж нудна доповідь на годину. Тобто ефективність виступу має прямий зв'язок не з його тривалістю, а з якістю змісту і значенням того, що виголошується, з тим, як вдасться донести думку до слухачів, використати якісне наочне приладдя та допоміжні матеріали.

Коли тема виступу точно визначена, можна переходити до наступного етапу - планування форми подання та стратегії виступу. У цьому можуть допомогти відповіді на кілька основних запитань [Королько, некрасова].

• Чого він хоче досягти цією промовою?

• Яку ставить мету - тобто що він «продає»?

• Кому він це «продає»?

• Проти кого діє і за що бореться?

• У якій аудиторії, перед якою публікою збирається зробити доповідь?

Розглянемо ці запитання більш докладно.

43. Що «продається»? Чому вирішено виступати з цією доповіддю? Важливо зуміти оцінити тему та основні ідеї доповіді з погляду стороннього спостерігача. Що все ж таки «продається»? План чи ідея, почин чи спонукання до дії, якийсь конкретно товар, продукція чи послуга? А може, це просто виступ на захист і підтримку чиєїсь ідеї? Треба точно визначити для себе цілі та завдання і викласти їх у кількох словах.

44. Кому це «продається»? Якщо промовцю знайома аудиторія слухачів, у нього, напевно, мають бути якісь пропозиції щодо її реакції на доповідь. Виступ, потенційно спроможний принести успіх в одній аудиторії, може закінчитися цілковитим крахом в іншій. Кожна стратегія виступу повинна бути спрямована на певну аудиторію окремо. Адже аудиторія слухачів може складатися виключно із «фахівців» чи так званих «дилетантів» або поєднувати представників цих двох груп. Варто подумати, що, можливо, люди, які зібралися в залі, уже обізнані з обговорюваною темою. Яку інформацію вони могли отримати? Чи здатні вони прийняти остаточне рішення відразу, покладаючись на свою думку, чи їм потрібно доповісти про рекомендації та думки, які вони почують у виступі, своєму вищому керівництву? Перед виступом бажано дізнатися якомога більше про аудиторію слухачів: їхню манеру поведінки і стиль роботи, інтереси, громадське становище та емоційний настрій. Чи не віддають вони переваги певному типові наочного приладдя, чи люблять, коли роблять перерви під час виступу, чи захочуть випити кави під час перерви? Чи не обмежений у них час? Не треба забувати, що люди в аудиторії різні, і всі вони мають різні симпатії та антипатії.

45. Проти чого є намір боротися? Коли емоційні та духовні потреби аудиторії добре вивчені, можна впливати на ставлення слухачів до промови і непомітно для них змінити їхню точку зору. Промова здатна викликати жвавий інтерес у слухачів і легко зробити їх спільниками промовця, якщо точно знати їхні турботи і сподівання. Під час виступу з доповіддю перепони, що найчастіше виникають, можна звести до такого:

• побоювання з боку слухача, що пропоновані йому план або ідея можуть впливати на його престиж, авторитет у колективі або перспективні плани на майбутнє;

• небажання слухача сприймати щось нове тому, що це може потягти за собою організаційні перетворення або спричинити особисті незручності і зайві клопоти;

• небажання слухача зійти з «уторованої» стежки, вагання й побоювання накликати на себе неприємності;

• пиха слухача, його хворобливе самолюбство.

  4. У якій аудиторії, перед якою публікою буде виголошуватися доповідь? Для того щоб знати, в яких умовах проходитиме засідання і яка загальна обстановка супроводжуватиме виступ, промовець спочатку має спробувати відповісти на такі запитання:

• Чи буде ця аудиторія дружньою або ворожою, такою, що симпатизує йому або виявляє байдужість?

• Чи буде публіка в залі відвертою або недовірливою та мовчазною?

• Чи будуть серед присутніх у залі лише його прибічники або, можливо, там перебуватимуть і представники опозиції?

• Якщо припускається присутність опозиційних сил у залі, то чи дотримуються вони однієї позиції або ж конфліктують між собою?

Є також деякі інші фактори, що впливають на сприятливий результат виступу, а саме:

• Коли і в який час буде представлено доповідь: уранці, після обіду, наприкінці робочого дня або ж перед офіційною вечерею?

• Чи будуть люди, присутні в залі, поспішати побувати ще десь?

• Чи не загрожує промовцю «небезпека» з якихось причин?

• Чи є при цьому необхідність врятувати чиєсь «громадське обличчя»?

Виконуючи остаточний аналіз усієї ситуації, що склалася, та продумуючи, яку форму і стратегію обрати, оратор має виходити із завдання свого виступу й абсолютного розуміння того, що він «продає», кому він це «продає», які обставини та перешкоди можуть при цьому виникнути, в якій атмосфері та перед якою публікою він буде робити свою доповідь.