2. Визначення типів нервової системи тварин і людини.

У лабораторії І. П. Павлова була розроблена методика повної оцінки типу нервової діяльності собак за допомогою вироблення стереотипу різних слиновидільних умовних рефлексів. Цей «великий стандарт» дає можливість точно визначити і оцінити силу, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Ці дослідження займають приблизно два роки, та зате дають повну і точну картину нервової системи собаки. Проте визначення типу нервової діяльності по методу «великого стандарту» є дуже складним, копітким і тривалим процесом. Тому щоб одержати дані про типологічні особливості собак в коротші терміни, був відібраний мінімум найнадійніших проб з «великого стандарту» і введений «малий стандарт» (або так званий бліц-метод).

Підготовка собаки до проведення дослідів строго регламентована. Спочатку її привчають їсти з годівниці, потім виробляють умовні рефлекси в певному порядку і, нарешті, укріплюють стереотип з позитивних і гальмівних сигналів, який складається з позитивних подразників (дзвінка, світла, тону, шуму), потім диференційованого подразника (тони) і позитивного подразника (дзвінка). Після цього приступають до випробувань за спеціальною програмою.

119

Програма «малого стандарту» для визначення типу нервової системи собаки складається з наступних (основних) проб.

Сила процесу гальмування перш за все оцінюється по швидкості вироблення позитивних умовних рефлексів і далі випробовується кофеїном (дози 0,3, 0,6 і 1,0 г). При поступовому збільшенні дози, тобто при підвищенні інтенсивності подразнення нервових клітин, рано чи пізно досягається межа їх працездатності. Чим більше працездатність (сила) нервових клітин, тим більше необхідна доза кофеїну, для того, щоб збільшення умовнорефлекторної реакції змінилося її зменшенням.

Сила процесу гальмування перш за все оцінюється по швидкості вироблення диференціювання і її зміцненню (до постійної величини в п'яти послідовних дослідах). Крім того, сила гальмівного процесу випробовується подовженням дії диференційованого подразника замість звичних 30 секунд до 5 хвилин. Так ми примушуємо відповідні нервові клітини підтримувати тривалий час стан активного гальмування. Чим більший час зберігається гальмівний процес, тим він сильніший.

Рухливість нервових процесів випробовується одночасною переробкою позитивного звукового подразника в негативний і навпаки. Чим вище рухливість нервових процесів, тим швидше відбувається зміна сигнального значення умовних подразників.

Врівноваженість нервових процесів визначається співвідношенням сили процесів збудження і гальмування.

Дослідження властивостей умовнорефлекторної діяльності по програмі «малого стандарту» дають можливість протягом 6...7 місяців з великою точністю визначити тип нервової системи собаки.

Проте навіть «малий стандарт» не завжди можна використовувати для визначення типу нервової системи собак, наприклад, у молодому віці, не говорячи вже про інших тварин, для яких слиновидільна методика вивчення умовних рефлексів не підходить (сільськогосподарські і дрібні лабораторні тварини). Тому для визначення типологічних властивостей нервової системи часто використовують основні параметри рухових умовних рефлексів.

Що стосується визначення типологічних властивостей нервової системи людини, то єдиного методичного підходу не існує. Для цієї мети використовуються методики фотохімічних умовних рефлексів, шкірно-гальванічних умовних рефлексів , мовнорухова методика з попередньою словесною інструкцією і ін.

Звичайно для оцінки сили нервової системи людини визначають межу працездатності нервових клітин або опірність нервової системи до гальмуючої дії сторонніх подразників. Врівноваженість нервових процесів у людини визначається по швидкості утворення позитивних умовних рефлексів і диференційованого гальмування, а також по швидкості згасання орієнтовного рефлексу.

Особливо слід сказати про визначення рухливості нервових процесів, для чого в даний час існують найадекватніші методики. Наприклад, при

120

використовуванні приладу ПНН-2 визначається гранична для даного випробовуваного швидкість пред'явлення простих і складних зорових, а також звукових подразників при ступінчастій зміні часу експозиції подразників або в режимі напруженої роботи при автоматичному зменшенні часу експозиції у разі правильної реакції (режим «зворотний зв'язок»). Мінімальний час експозиції подразників (коли випробовуваний робить не більш 5% помилок в серії з 30 пред'явлень подразників) характеризує ступінь рухливості його нервових процесів.

По характеру помилок можна судити про рухливість збудливого і гальмівного процесів. Наприклад, про недостатню рухливість гальмівного процесу свідчить те, що випробовуваний після пред'явлення гальмівного сигналу не реагує на позитивний подразник, що з'являється. Навпаки, якщо випробовуваний реагує позитивною реакцією на негативні подразники, що з'являються, то у нього недостатня рухливість процесу збудження.

Методика А. Е. Хильченко дозволяє також певною мірою оцінити силу основних нервових процесів і працездатність нервових клітин, яка визначається кількістю помилок, зроблених випробовуваним в серії з 300...500 подразників при максимально можливому (безпомилковому) для нього часі експозиції даного виду подразників.

Швидкість утворення, латентний період і тривалість рухових умовно-умовних рефлексів у людини на конкретні і словесні подразники легко визначаються на приладі ВПР-01 (вимірник послідовних реакцій). Цей же прилад дозволяє з'ясувати особливості іррадіації нервових процесів між сигнальними системами у людини, а також проводити асоціативний експеримент з оцінкою реакцій по А. Р. Іванову-Смоленському.

Створення єдиної методики визначення типологічних властивостей нервової системи людини, надзвичайно необхідною на практиці, є справою недалекого майбутнього.