4. Страхування основного виду діяльності.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств проводиться у відповідності до правил і порядку страхування майна сільськогосподарських підприємств. Згідно з нормативами на старування можуть бути прийняті наступні види майна:

1. 1гр.: урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень за винятком врожаю природних сіножаті та пасовищ, а також листя тутових дерев;

2. 2гр.: дерева і кущі плодовоягідних та інших багаторічних насаджень;

3. гр.: сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл у вуликах, олені, страхові собаки, зоопаркові тварини, гусінь тутового шовкопряда;

4. гр.: будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкт незавершеного капітального будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, обладнання, сировина. Фермерське господарство «Едем» не проводить страхування жодного об’єкта з перелічених вище груп. Але, якщо би здійснювала страхування, то страхових компаній обрала б HACK «Оранта», яка є надійним страховиком на ринку страхових послуг.

Нині в HACK «Оранта» діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріальних цінностей. Другий варіант, має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об’єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження. Останнім часом застосовується значно коротший перелік страхових ризиків, а страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва.

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Безперечно, така велика й фактично примусова франшиза не виправдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ризиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору. їм потрібно дати право диференціювати розмір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Так само визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених щойно інших активів може передбачатися франшиза. Страхування тварин здійснюється на випадок їхньої загибелі (падежу, вимушеного забою або знищення) в результаті стихійних лих, інфекційних захворювань, пожежі. Страхова сума становить, як правило, до 80% балансової вартості тварин, а відшкодування виплачується, як правило, у розмірі 70% від страхової суми. Якщо би підприємство здійснювало страхування тварин, а саме свиней, при 6931 голів, вартість яких становила - 7508,4 тис. грн., при франшизі 70%, тоді страхова сума становить - 5225,8 тис. грн.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування. Договір страхування тварин укладається на один рік. На страхування беруться тварини віком від одного року. Страховий тариф залежить від виду тварин, їхнього віку та умов їх утримання і не перевищує, як правило, 5%. Для цього від страхової суми віднімають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100. При тарифній ставці на свиней - 4%, страховий платіж становитиме - 209 ти. грн.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу. [1; с. 98]

Головним документом, на підставі якого виплачується відшкодування, є акт про загибель тварини із висновком фахівця ветеринарної служби.

Страховий збиток при страхуванні сільськогосподарських тварин визначається:

1. при їх загибелі - за балансовою (інвентарною, вказаною при договорі страхування) вартістю (робочої худоби - з урахуванням амортизації) на день загибелі;

2. у разі вимушеного забою - із суми збитку вираховується вартість м'яса, придатного для використання, вартість шкурки, відходів, що використовуються.

За цим видом страхування відшкодовується тільки прямий збиток - загибель (падіж, вимушений забій) тварини. Вироби продукції, що с непрямим збитком, при страхуванню не відшкодовуються.

Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м’яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин.