Яких висновків доходить автор?

7. Оформіть письмово текст анотації, використовуючи необхід­ні лексико-граматичні конструкції.

8. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи.

9. Відредагуйте текст анотації, зіставивши його з науковим джерелом і перевіривши за правописними нормами. Зверніть увагу на обсяг анотації (не більше 8% тексту-джерела), її структурну організацію і логіко-граматичні зв'язки між реченнями та їх частинами.

Лексико-граматичні засоби для складання анотації наукової статті

3. Загальні вимоги до цитування.

Покликання - уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.

Під час написання наукової роботи дослідник зобов'язаний оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку, приклад того чи іншого автора, у якого їх запозичено, ті ідеї чи висновки, на під­ставі яких розробляють проблеми чи розв'язують завдання, поставлені у статті, монографії тощо. Це дає змогу відшукати потрібний документ і перевірити точність зазначених відомостей, з'ясувати інформацію, обставини, контекст.

Відсутність покликань - підстава говорити про плагіат, а їх на­явність визначає етику дослідника. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, викладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) Текст цитати береться у лапки і наводиться без жодних змін, зі збереженням особливостей авторського написання, зокрема орфографії, пунктуації і шрифтових виділень.

б) Якщо доводиться цитувати не все речення, а лише окремі слова чи фрази (за умови, що думка автора не буде спотворена), то такі вислови беруться в лапки, пропуск позначається трьома крапками, вказується джерело, звідки запозичена думка. В такому разі може змінюватися навіть відмінок у слові чи словосполученні, якщо цитати не є повною і підпорядковується синтаксичній будові фрази, частиною якої вона стає;

в) При цитуванні та переказі джерел найчастіше використовуються такі словосполучення: Автор писав /пише: „...”; Як твердив / твердить...; Згідно з уявленням...; За словами...; На думку...; Як справедливо зазначив / зазначає...; Учений так характеризує (описує, подає)...; Можна навести такі слова видатного вченого...; Автор наголошує на...; З точки зору автора...; Автор виділяє (пропонує, рекомендує, вважає, стверджує, підкреслює)...” і т.д.;

г) Цитати мають подаватися лише з першоджерел, а не з праць інших авторів. Лише в тих випадках, коли першоджерело недоступне, можна скористатися цитатою, опублікованою в іншому виданні; тоді перед бібліографічним джерелом вказується: „цитується за:” або „цит. за...”.

д) Якщо автор наукового дослідження робить у чужій цитаті певні виділення (курсив, розрядка, жирний шрифт тощо), аби акцентувати увагу на певному понятті чи фразі, то слід в дужках зробити відповідне застереження, вказуючи власні ініціали. Наприклад, (виділено мною. – Н. С.), (курсив наш. – Н. С.), (підкреслено мною. – Н. С.) і т.д. Подібні позначення доречні при власному перекладі тексту з іншої мови, якщо такого перекладу не існує чи він не збігається із уже відомим (переклад наш. – Н. С.). Доцільно подавати перекази текстів інших авторів, максимально точно дотримуючись їхнього викладу, не допускаючи викривлення думок.

Покликання в тексті на літературне джерело зазвичай оформлюють у квадратних дужках, де першою цифрою позначають номер літературного джерела у списку використаних джерел, а другою - сторінку, з якої запозичено цитату, наприклад, [15, 257], у монографіях, статтях можливе й таке оформлювання покликань: прізвище автора, рік ви­дання, сторінка: [Караванський 2004, 245]. Під час огляду літератури з досліджуваної проблеми може застосовуватися покликання на все джерело, декілька джерел. Наприклад: [12]; на думку І. Вихованця [42; 44; 46]; «У працях [1-5]»; [Городенська 2009].

Покликання бажано робити на останні видання публікацій, на більш ранні видання - лише в тих випадках, коли праці, у яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися. Покликання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їх порядкового номера. Наприклад: «рис. 1.1», «див. табл. 1.1.», «у формулі 1.1» тощо.

У наукових дослідженнях часто використовуються цитати – дослівні уривки з використаних джерел, щоб за їхньою допомогою обґрунтувати, підтвердити або доповнити власну думку.

Кожна цитата неодмінно супроводжується посиланням на використане джерело. Недотримання цієї обов’язкової умови веде до плагіату.

Коли текст дослідження перевантажений цитатами і суцільними посиланнями на авторитетів, то виникає підозра у відсутності авторських міркувань і знань самого дослідника; робота набуває характеру компіляції, перетворюється на „дайджест” чи хрестоматію „розумних ідей” попередників.

4. Приклади бібліографічного оформлення літератури.

Список використаних джерел - важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. До нього заносять цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали, дотичні до теми.

Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:

•Абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів, а роботи одного автора - за назвою роботи; окремо подають абетковий ряд кирилицею (українською, російською мовами) і ряд мовами з латинським написанням літер (англійською, французькою, німецькою тощо).

За типами документів, матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу - за абеткою.

•Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди і звернути увагу на те, коли опубліковано те чи інше джерело.

•За ступенем використання: такий спосіб застосовують зазвичай у статтях (доповідях), де список використаних джерел невеликий.

Взірець бібліографічного опису джерел:

І. Однотомні видання

Книжки одного, двох, трьох авторів

Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : Навч. посіб.- К.: Либідь, 2001. - 240 с.

Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 344 с.

Книги чотирьох авторів

Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, 3. Терлак.- 3-тє вид., випр.- К.: Зна­ння, 2006. - 367 с.

Масова комунікація : Підручник / Москаленко А. 3., Губерн­ський Л. В., Іванов В.Ф., Вергун В. А.-К.: Либідь, 1997.-216 с.

Перекладні видання

Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак.- Львів: Літопис,

2000.-288с.

Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т. п.

Олійник Т. Прізвисько як джерело національних традицій // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту.— Вип. 37.- Кіровоград, 2001.-С. 134-137.

Словники, довідники, енциклопедії

Довідник здобувача наукового ступеня : 36. нормат. док. та інформац. мат. з питань атестації наук, кадрів вищої кваліф. / Упоряд.Ю. І. Цеков, пере­днє слово Р.В. Бойка.-К.: Редакція «Бюлетеня ВАК України», 2000,- 64 с.

Антології

Слово. Знак. Дискурс : Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред.М. Зубрицької.- Львів: Літопис, 1996.- 633 с.

Хрестоматії

Матеріали з історії національної журналістики Східної України почат­ку XX ст. / Упоряд. Н.М. Сидоренко, О. І. Сидоренко.- К., 2000.- 456 с

Навчальні програми

Українська мова за професійним спрямуванням : Типова програма вступного іспиту до аспірантури / Уклад. Шевчук С. В., Висоцькин А. В., Клименко І. В. -К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. - 20 с.

Практичний блок

Див.практичне заняття 5 (навчально-методичний комплекс).

Тема 6. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.

План

1. Реферат як жанр академічного письма. Зовнішня структура реферату та його складові.

2. Вимоги до написання реферату.

3. Стаття як самостійний науковий твір.

4. Вимоги ВАК України до наукової статті.

1. Реферат як жанр академічного письма. Зовнішня структура реферату та його складові.

Реферування являє собою такий складний процес аналітико- синтетичної переробки інформації наукового джерела (або джерел), результатом якої і стає реферат— короткий виклад (перед аудиторією або в письмовій формі) наукової праці, вчення, змісту джерела (або джерел) із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей.

Рефератом в освітянській сфері називають і доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду різноманітних джерел.

Реферат як самостійний і поширений жанр наукової літератури, окрім загальних закономірностей наукового стилю, має особливості, характерні саме для нього (на відміну від інших жанрів цього стилю), що обумовлено функцією реферату, його інформативним призначен­ням. Так, на відміну від жанру наукової статті, в рефераті немає характерної для статті наукової ґрунтовності викладу, розгорнутих доведень, міркувань, порівнянь, обговорення результатів, оцінок тощо, оскільки все це — дієвий засіб переконання читача, а призначення реферату — передати інформацію, повідомити.

Сутність реферату — це короткий виклад (за умови достатності інформативної повноти) основного змісту джерела (джерел), повідомлення нової проблемної інформації, що міститься в ньому, або доповідь за певною темою, підготовлена в результаті самостійного опрацювання кількох джерел.

На відміну від анотації, яка відповідає на запитання, про що йдеться в науковому джерелі, і подає загальне об'єктивне уявлення про це джерело, його стислу характеристику (найчастіше через перелік основних проблем), реферат відповідає на запитання, що саме нове й суттєве є в першоджерелі, і викладає основний його зміст, нову проблемну інформацію. Отже, в рефераті обов'язково акцентується увага на новій інформації, яка є в першоджерелі.

Студентам усіх напрямів вищої освіти навички реферування допомагають опрацьовувати на якісному рівні та в зазначених обсягах науково-навчальну, науково-популярну, суто наукову літературу за спеціальністю. Реферативне читання наукових джерел за фахом є обов'язковим при підготовці, наприклад, курсових, дипломних, конкурсних та інших науково-дослідних робіт у навчальному закладі. Воно передбачає сформованість певного комплексу взаємопов'язаних умінь і навиків, зокрема з оглядового, пошукового й суцільного видів читання; смислового аналізу тексту та його фрагментів з метою вилучення основної інформації; "згортання" ("пакування") інформації до рівня плану, тез, конспекту, анотації та обв'язково з мовного оформлення матеріалу за чинними нормами. Тому навчання реферуванню наукових джерел починається з усвідомлення відповідного алгоритмічного припису в цілому і кожного з його "кроків", яке підкріплюєть­ся тривалим тренінгом через виконання спеціальних вправ та посилюється ознайомленням зі зразковими текстами наукових рефератів.

Реферати класифікуються за різними параметрами.

З урахуванням ступеня повноти викладу змісту першоджерела реферати поділяються на кілька видів:

1. інформативні (реферати-конспекти), які містять в узагальненому вигляді всі основні положення наукового джерела, ілюстративний матеріал, важливу арґументацію, відомості про методику дослідження, використані технології, сфери застосування;

2. індикативні (реферати-резюме), які містять лише ті основні положення, що якнайтісніше пов'язані з темою реферованого джерела.

За кількістю реферованих джерел реферати поділяються на монографічні, що складені за одним науковим джерелом, та оглядові (реферати-огляди), підготовлені за кількома науковими джерелами однієї тематики.

За читацьким призначенням реферати поділяються на загальні, що містять виклад змісту джерела в цілому та у зв'язку з цим розраховані на широке коло читачів, і спеціалізовані, в яких виклад змісту орієнтований на фахівців відповідної галузі знань.

За укладачами реферати поділяються на: автореферати, які готуються самим автором; реферати, складені спеціалістами тієї галузі знань, до якої відноситься рефероване наукове джерело; реферати, що підготовлені професійними референтами, у тому числі перекладачами-референтами

У рефератах будь-якого виду не допускаються як суб'єктивні погляди референта на висвітлюване питання, так і оцінка реферованого наукового джерела. У разі професійної потреби (за наявності очевидних помилок або протиріч у твердженнях автора джерела), таку оцінку доречно подавати як примітку. При підготовці курсових, дипломних, конкурсних, дисертаційних та інших науково-дослідних робіт найбільшу допомогу надають інформативні реферати. Щоб навчитись адекватно викладати зміст основних положень наукового джерела (джерел), необхідно бути озброєним не лише глибокими знаннями з певної галузі, але й уміти якісно та у визначений час реферувати джерела за алґоритмічним приписом і в повній відповідності до вимог об'єктивності, інформа­тивної повноти, логічності, єдності за стилем, чинних мовних норм та достатності за обсягом (напр., тисяча друкованих знаків — оптимальна норма для рефератів наукових статей).

2. Вимоги до написання реферату.

Композиційно текст реферату переважно складається з трьох логічно пов'язаних частин: вступної, основної (описової), заключної.

До композиції більшості рефератів (у т.ч. авторефератів) за сучасними вимогами входять ключові слова — основні наукові терміни і терміносполуки, які відбивають основні наукові поняття реферованого джерела та логіку викладу матеріалу.

Г.Онуфрієнко пропонує такий алгоритмічний припис до укладання реферату.

АЛҐОРИТМІЧНИЙ ПРИПИС ДО РЕФЕРУВАННЯ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

1. Визначте мету реферування обраного наукового джерела (реферат-конспект чи реферат-резюме).

2. З'ясуйте функції та обсяги підготовлюваного реферату відповідно до його мети і жанру наукового першоджерела.

3. Здійсніть бібліографічний опис наукового джерела (наукових джерел).

4. Опрацюйте наукове джерело і відберіть інформацію для реферату, застосовуючи такі види читання, як оглядове, пошукове та суцільне.

5. Визначте композицію реферату.

Пам'ятайте! Реферат-резюме має таку модель: 1) заголовна частина (точний бібліографічний опис джерела); 2) безпосередньо реферативна частина (основна інформація); 3) довідковий апарат (кількість ілюстрацій, таблиць, схем, бібліографія тощо). Запишіть логізований план реферату як перелік основних тем і проблем першоджерела (для основної частини реферату).

5. Здійсніть розподіл опрацьованої й відібраної для основної частини реферату інформації, усвідомивши:

а) мету і зміст реферованого наукового джерела;

б) методи дослідження;

в) конкретні результати (теоретичні, експериментальні, опи­сові, насамперед нові і перевірені факти, тенденції тощо);

г) висновки і позицію автора в розв'язанні проблем, прийня­ті ним або спростовані гіпотези;

д) сфери застосування, шляхи практичного впровадження результатів роботи.

Примітка. Якщо в науковому джерелі відсутня якась частина наведених у п.7 даних (методи, висновки, сфери застосування), то в тексті реферату вони не наводяться для збереження послідовності викладу. До основної частини реферату-резюме добирається основна (ключова) інформація наукового джерела, при цьому малоінформативні смислові частини вилучаються, подібна і близька інформація об'єднується та узагальнюється.

5. Оформіть письмовий реферат: здійсніть "згортання" змісту та мовну компресію відібраної для реферату інформації;

6. У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.

7. Бібліографічний опис джерела списку літератури оформити відповідно до вимог.

Рекомендований обсяг реферату -10-12 сторінок друкованого тексту (0,5 друкованого аркуша).

Структура реферату та особливості викладу матеріалу

Вступ. Цей компонент не потребує цитувань (хоч вони допускаються), великої кількості абстрактних розмірковувань і великого обсягу. Обов'язково виділити предмет опису, обґрунтувати тему, яку висвітлюють у рефераті, вказавши на персоналії, які працювали над даним питанням, назвати їх праці. Це треба робити чітко і логічно, щоб обсяг вступу не перевищував 15% від обсягу роботи (1 сторінка).

Основна частина. Тут немає особливих регламентацій. Головне, щоб написати реферат самостійно. Матеріал, який викладаєте, необхідно обгрунтовано реферувати. Коли є аргументи і контраргументи, можна вступати у полеміку. Сміливо використовуйте цитати як для підтвердження, так і для спростування. Цитований матеріал в основній частині, незалежно від форми цитування - дослівного (в лапках), світоглядно-змістового (своїми словами з зазначенням авторства матеріалу, який використовується), не повинен перевершувати 30% реферату. Загальний обсяг основної частини становить приблизно 7-8 сторінок.

Висновки викладаються з усього написаного. Вони повинні випливати з тексту, а не продовжувати його, давати відповіді на завдання, що були поставлені у вступі. Висновок має бути гранично чітким, точним, лаконічним. Жодних цитат, припущень, розмірковувань не допускається. Конкретні висновки можна нумерувати. Список використаної літератури укладається за алфавітним порядком. Наприклад:

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери.- Київ: А.С.К., 1998.- 173 с.

2. Ділове мовлення: Методичні рекомендації й зразки ділових паперів / Уклад. С.В.Шевчук.- Київ: КДПУ, 1993.- 32 с.

3. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.- Київ: Вища школа, 1974.- 223 с.

4. Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. - Київ: Вища школа,

1991.- 397 с.

5. Коган І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови.- Львів: Світ, 1996.- 232 с.

6. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського.-Київ: Либідь 1990.- 304 с.

Структура реферату

1. Титульна сторінка (назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри, на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа (реферат); посада (студент) та номер групи, у якій навчається автор; прізвище, ім'я, по батькові автора; місто і рік написання).

1. План.

2. Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.

3. Список використаної літератури.

Автореферат - короткий письмовий виклад наукового твору самим автором, найчастіше - автореферат дисертації. Призначення автореферату - ознайомити наукових працівників з методикою дослідження, результатами й основними висновками дисертації.

Зразок оформлення титульного аркуша

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра державно-правових дисциплін та українознавства

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)»

на тему: “ Українська термінологія в професійному спілкуванні”

Виконав:

Студент групи ЗОіА

Коваленко О.І.

Суми 2012

Зразок оформлення 2 сторінки реферату

ЗМІСТ

Вступ

1. Термін та його ознаки. Термінологія як система.

2. Способи творення термінів.

3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія.

4. Професіоналізми і номенклатурні назви.

5. Кодифікація і стандартизація термінів.

6. Алгоритм укладання термінологічного стандарту.

Висновки

Список літератури

3. Стаття як самостійний науковий твір

Підготовка і написання наукової статті

Наукова робота будь-якого писемного жанру являє собою оформлений чинними нормативними засобами наукової мови зміст (смисл, сутність) наукових фактів, явищ, теорій, гіпотез, експериментів. Одне з найважливіших завдань дослідження — забезпечити гармонійний зв'язок змісту (тема) та форми (структура, характер, обсяги ілюстрованого матеріалу, класифікація джерел, бібліографічний опис тощо) наукової роботи, щоб віднайти її оптимальну модель з метою адекватного, чіткого й стислого донесення наукової інформації до адресата.

Принципи оформлення наукових робіт ґрунтуються на вимогах, що висуваються до репрезентації результатів науково-дослідної роботи і які закріплено відповідними чинними нормативними та ін­структивними документами.

АЛГОРИТМІЧНИЙ ПРИПИС ДО ПІДГОТОВКИ ТА НАПИСАННЯ НАУКОВОЇ СТАТТІ

1. Сформулюйте, ретельно обдумавши, основну мету статті.

2. Визначте цілі-сателіти (від лат.— супутник, служник, спільність).

3. Чітко сформулюйте та усвідомте завдання статті.

4. Визначте основну проблему (тему) її.

5. Установіть коло підтем з урахуванням їх ієрархії за ступенем важливості.

6. Сформулюйте робочу назву статті за її основною темою (проблемою), визначивши межі теми та обсяги наукової інформації, що має висвітлюватися в ній.

Пам'ятайте! Заголовок статті може називати тему в узагальненому вигляді (а через двокрапку — частину теми, її аспекти, підтеми) та рему.

7. Складіть і запишіть деталізований план (наприклад, питальний) статті.

8. Сформулюйте і запишіть основні тези (як відповіді на пункти питального плану) статті.

9. Сформулюйте і запишіть очікувані (передбачувані) висновки.

10. Продумайте вступну частину статті як обґрунтований виклад актуальності теми (проблеми) дослідження, науково- практичної значущості того, що досліджуватиметься у центральній частині статті, та визначення об'єкта, предмета, методів (методики) дослідження і джерельної бази.

11. Викладіть стисло й адекватно історію вивчення проблеми (питання) в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі, проаналізувавши та скласифікувавши ці джерела за ознаками спільних і відмінних поглядів науковців на розв'язання цієї проблеми.

12. Визначте та запишіть дефініції (означення) використовуваних у статті термінів.

13. Складіть і запишіть основний текст статті, спираючись на головні принципи: "від відомого - до невідомого", "від простого - до складного".

14. Перевірте узгодженість між планом та змістом статті, між назвою, метою, завданнями та висновками, між тезами та їх обґрунтуванням, ілюструванням, між змістом та мовною/мовленнєвою формою.

15. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на мовному/мовленнєвому рівні та свідомо внесіть відповідні корективи:

• перевірте правильність і точність мовного оформлення заголовка статті;

• перевірте текст статті на відповідність чинним правописним нормам сучасної української літературної мови;

• перевірте текст статті на відповідність вимогам наукового стилю української мови при вербалізації думок.

  16. Перевірте точність і правильність оформлення цитат — буквальних витягів із відповідних наукових джерел.

  17. Оформіть бібліографічний апарат статті за обраним/визначеним принципом (внутрішньотекстові, підрядкові, післятек- стові посилання) та чинним ДЕСТом.

Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на всіх її рівнях (змістовому, логічному, мовностилістичному) та, в разі потреби, внесіть необхідні корективи і відредагуйте статтю.

4.Вимоги ВАК до наукової статті.

Необхідними елементами наукової статті мають бути:

• постановка проблеми у загальному вигляді, її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми і на які спирається автор;

• виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

• формулювання цілей статі (постановка завдання);

• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

• висновки даного дослідження;

• накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямі.

Практичний блок

1. З наукового часопису доберіть статтю з вашого фаху. Визначте в ній такі структурні елементи: постановка проблеми, її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми і на які опирається автор; визначення раніше не вивчених частин загальної проблеми або напрямів дослідження; формулювання мети статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок у визначеному напрямі. Випишіть мовні конструкції, властиві тому чи іншому структурному елементу.

2. Напишіть наукову статтю за темою вашої курсової роботи, дотримуючись вимог.

3. Укласти список літератури з 10 джерел до реферату на фахову тему, дотримуючись правил. Див.додаток 1.

4. Проаналізуйте одну зі статей наукового часопису вашого фаху за планом: 1) композиційні частини; 2) спрямованість змісту статті (наукова, практична, науково-практична, полемічна, інформаційна); 3) мовні засоби. Напишіть рецензію на цю статтю.

5. До поданих ненормативних слів та словосполучень, які вживаються в наукових текстах, доберіть нормативні.

Відзив, в залежності, заключення, висновки по викладеному, відмінити, в деякій мірі, в кінці кінців, для наглядності, добавити, доказувати, досвід по розробці, задіяти, константувати, між тим, примірний, при наявності, при­ступати (до чого), навик, мова йде про, намітити, перечислити, підготовити, не дивлячись на, направляти, область виробництва, оточуюче середовище, по крайній мірі, поступати, пред'явити, при виробленні, признавати, приймати до уваги, приміняти, при таких умовах, рішити проблему, рахувати що, протирічити.

Довідка: деякою мірою, залежно від; висновок, закінчення; зрештою, врешті-решт; висновки з викладеного, скасувати, перенести, для унаочнення (увиразнення), додати, доводити, розпочинати, починати, відгук, залучити, констатувати, тим часом; скеровувати, спрямовувати, звертати; галузь ви­робництва; приблизний, орієнтовний; довкілля, навколишнє середовище; при­наймні, щонайменше; за наявності, у разі; навичка; показувати, подавати; вступати до, надходити, чинити; під час вироблення, для вироблення; визна­вати, брати до уваги, застосовувати, йдеться про; за таких обставин, у таких обставинах; накреслити, запланувати; перерахувати, перелічити; підготувати, незважаючи на, розв'язати проблему, вважати що, суперечити.

6. Назвіть основні форми запису цифрової інформації в наукових працях. Проілюструйте прикладами свою відповідь.

7. Знайдіть у наукових статтях різні форми наведення цифрової інформації та схарактеризуйте правила її презентації.

8. Запишіть числівники словами, узгодивши їх у відмінку з поданими в дужках іменниками. Назвіть правила, за якими числівники сполучаються з іменниками.

4 (пункт), 53 (відсоток), 1,5 (місяць), 2 (тиждень), 3 (громадянин), 2,5 (метр), 2 ³/4 (літр), через 65 (день), 1/4 (площа), ²/₃ (територія), без 2785 (студент), 0,5 (бал), дорівнювати 588 (гривня), 5,5 (кілометр), % (гектар), 35 (болгарин), 44 (підручник), 76 (поляк), 27 (туфлі), 40 (окуляри), з 346 (житло).

9. Визначте, які варіанти словосполук нормативні. Деякі з них уведіть у речення наукового стилю.

На сьогоднішній день — на сьогодні, залежно від умов - в залежності від умов, у найближчий час - найближчим часом, вибачте мені - вибачте мене, прийняти до уваги - взяти до уваги, незважаючи не труднощі - не дивлячись на труднощі, по місяцях - щомісяця, вислати листа - надіслати листа,

Тема 7. Форми і види перекладу. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською.

План

1. Види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

2. Помилки під час перекладу.

3. Проаналізувати основні вимоги до перекладу текстів з російської мови на українську.

4. Особливості перекладу технічних текстів українською мовою.

Теоретичний мінімум

1. Види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми.

Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з'являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.

Переклад - 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу.

Процес перекладання - це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи: 1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту; 2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою; 3) відтворення змісту рідною мовою.

Оскільки переклад - це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу немає неперекладних матеріалів, є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов'язані з недостатнім знанням мови оригіналу, мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників.

Види перекладу

1. За формою переклад переділяють на усний і письмовий.

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців під час укладання контрактів, на ви ставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості послуговуватися довідковою літературою.

Усний переклад може бути послідовним або синхронним.

Послідовний переклад - це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад здійснювався у паузах після логічно завершених частин, щоб був зрозумілий контекст.

Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення.

2. За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад.

Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, наприклад: Ваш проект самий интересньш. -Ваш проект самий цікавий (треба - найцікавіший). Я считаю, что Вьі правьі.-Я рахую, що Ви праві (треба -Я вважаю, що Ви маєте рацію).

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови, наприклад: Клиент проживает по адресу... — Клієнт мешкає за адресою ... Предоставленние бумаги к делу не относятся. - Подані папери не стосуються справи.

3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:

• суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;

• художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен, Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших;

• науково-технічний (технічний) - переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.

Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапа­ми: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту (слід оформити текст відповідно до норм літературної мови, усунути повтори; усі терміни і назви мають бути однозначни­ми; якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити).

Реферативний переклад - 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв'язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінюванням. Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал.

Робота над першим різновидом реферативного перекладу передбачає такі етапи: ознайомлення з оригіналом; за потреби - вивчення спеціальної літератури; виділення в тексті основного і другорядного (відступи, повтори, багатослівність, екскурси в суміжні галузі тощо); перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності; переклад основної частини, зв'язний і логічний виклад змісту оригіналу.

Робота над другим різновидом реферативного перекладу відбува­ється за такою схемою: докладне вивчення оригіналу; стислий виклад змісту оригіналу за власним планом; формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.

Анотаційний переклад — це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, у якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.

Автоматизований (комп'ютерний) переклад. Ідея автоматизованого перекладу виникла ще 1924 р., а 1933 року радянському інженерові П. Смирнову-Троянському було видано патент на машину для перекладання, яка працювала за принципом зіставлення відповідників з різних мов механічним способом. Машинний переклад у сучасному розумінні цього терміна вперше було зроблено 1954 року в Джордок-таунському університеті. Сьогодні створено багато експериментальних і практичних систем автоматичного перекладу.

Під час перекладання комп'ютер працює на різних мовних рівнях: розпізнає графічні образи, робить морфологічний аналіз, перекладає слова і словосполучення, аналізує синтаксис тексту (словосполучення і речення), проводить семантичні (смислові) перетворення, що забезпечує змістову відповідність уведеного й отриманого речення або тексту. Перекладання тексту з однієї мови іншою є важким завданням для комп'ютера, оскільки вимагає не заміни слів однієї мови словами іншої, а відтворення думок у повному обсязі, з усіма відтінками, тому проблема створення систем досконалого машинного перекладу є час­тиною проблеми створення штучного інтелекту.

Сучасні програми комп'ютерного перекладу можна з успіхом ви­користовувати, проте перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів, омонімів, граматичних форм тощо.

4. Особливості перекладу технічних текстів українською мовою.

Значення науково-технічного перекладу невпинно зростає навіть з огляду на економічні вигоди. У літературі часто наводиться як приклад опублікована доповідь Радянської Академії Наук про застосування алгебри для обчислення електронних реле та певних електричних кіл. Ця праця (за твердженням фахівців як чи не найвагоміше досягнення в цій галузі з 1938 року) через брак фахових перекладачів була перекладена тільки в 1955 році з російської англійською мовою. За підрахунками американських вчених вчасний переклад у 1950 році зекономив би на витрати на їх дослідження близько 40 мільйонів доларів.

Мовознавці переконані в тому, що переклад фахових текстів так само трудомісткий, як і літературний переклад. До того ж поверхнева уява про те, що в процесі науково-технічного перекладу досить лише субституції (заміни) професійної термінології із застосуванням граматичного мінімуму є цілком хибною.

Переклад - це точне відтворення оригінального терміна засобами іншої мови за умови збереження змісту й стилю. Така єдність відтворюється на іншій мовній основі. І вже через це перетворюється на нову єдність, властиву мові перекладу. Для повної передачі поняття оригіналу слід не лише знаходити в мові перекладу адекватні терміни та відповідні лексичні одиниці, але й відбирати необхідні граматичні форми й стилістичні чинники.

З іншого боку, слід погодитися з думкою про те, що в процесі літературного перекладу творча діяльність проступає значно дієвіше, ніж при перекладі з фахової мови. Вся річ у тім, що на передньому плані в літературному перекладі перебувають особливості витвору мистецтва, єдність образного мислення та мистецького мовлення у вихідній мові, в той час як фаховий переклад має на меті точну передачу інформації. Але й тут не обійтися без специфічних труднощів. Ось класичний приклад: німецькому слову "Technik" співставлені аж три значення в англійській мові: 1) technology (прикладна наука); 2) engineering (техніка фахової галузі); 3) technique (окремий метод). Зауважимо, що подібна диференціація поступово переходить і до української мови.

Як доводить практика, фахівець зі знанням мов, наприклад, український фізик з глибокими знаннями німецької мови, спроможний зробити більш професійний переклад, аніж германіст без додаткових знань з фізики. Проте такий ідеальний випадок (отримання подвійної освіти), як правило, рідкісний і тому з практичних і економічних міркувань на перший план виступає знання іноземної мови.

У залежності від цілеспрямованості перекладу розрізняють його три аспекти:

1. науковий напрямок, пов'язаний із теорією перекладу, підвищенням якості перекладу й кваліфікації перекладача;

2. прагматичний напрямок, орієнтований на вдосконалення практичної інформаційної діяльності й перекладацького сервісу;

3. кібернетичний аспект, направлений на розробку систем машинного перекладу, створення профільних словників із використанням ЕВМ тощо. Якщо говорити лише про термінологічний аспект науково-технічного перекладу, то з цієї точки зору найважливішим є науковий напрям.

Головні труднощі перекладу пов'язані не з перекладом окремих термінів, зафіксованих у термінологічному словнику, а з передачею правильного змісту кожної фрази, якому не завжди відповідає дослівний переклад. Для цього необхідно деяке знання предмета, про який іде мова. Варто погодитися з тим, що умовою правильного перекладу, тобто вибору потрібного слова з числа тих, які слугують передачею терміну оригіналу в різних його значеннях, є правильне розуміння того, про що в контексті йдеться, тобто знання явищ дійсності та їх назв. Перекладачу-неспеціалісту може допомогти його філологічна освіта, знання асоціативних зв'язків термінологічних морфем, афіксальні особливості термінів. У будь-якому випадку через різке збільшення попиту на переклад його якість вимагає особливої професійності цього виду діяльності.

Працівники в області інформації підрахували, що на пошук інформації витрачається 20% робочого часу, в тому числі затрати часу на виявлення значення того чи іншого терміну, оскільки пошук потрібного терміну в середньому складає 15 хв. в день. Вважаємо, що не буде помилковим твердження про те, що кількість часу, затраченого на вияснення значення терміну була б дещо меншою, якщо б сама форма цього терміну підказувала споживачу його лексичне значення, незалежно від професійного рівня працівника. Звідси випливають принаймні два висновки:

1. перекладач повинен хоча б деякою мірою орієнтуватися в тематиці текстів, які перекладаються, що набувається також із досвідом його роботи;

2. в тексті перекладу потрібно уникати хибно орієнтуючих термінів, якщо в певній термосистемі є їх синоніми з більш вмотивованою внутрішньою формою.

Специфіка науково-технічного перекладу зводиться до специфіки передачі мовних та стилістичних особливостей, які притаманні тим чи іншим жанрам науково-технічної літератури. Більшість лінгвістів характеризують цей вид перекладу як особливий вид діяльності, який визначається в першу чергу своїми функціональними, а не стилістичними чи жанровими особливостями. Більше того, крім професійних функцій, цільових установок існують два абсолютно різні види перекладу усний і письмовий, кожний із яких може бути поділений на підтипи (до прикладу, усний переклад буває синхронним чи перекладом із листа). У цьому відношенні лінгвісти розрізняють такі види робіт:

1) письмовий переклад науково-технічної літератури й документів з іноземних мов українською;

2) письмовий переклад науково-технічної літератури й документів з української мови основними західноєвропейськими мовами;

3. усні переклади з "листа" для спеціалістів;

4. усний переклад на переговорах, в роботі комісій, у наукових залах;

5. усний переклад на конференціях, семінарах, симпозіумах.

Якість та обсяг перекладу можуть залежати від запиту споживачів, серед яких виділяють інженерно-конструкторський персонал, наукових співробітників, керівників підприємств, експертів, інформаційних працівників. У залежності від їхніх вимог переклад може бути детальним, адекватним, з особливим натиском на термінологічні одиниці, чи фрагментарним, неповним, із точним перекладом лише найбільш важливих для споживача місць. При цьому повний переклад у цілому відповідає текстові оригіналу, а адекватний науково-технічний переклад повинен точно передавати зміст оригіналу, мати загальноприйняту в мові перекладу термінологію та відповідати нормам науково-технічної літератури, з якої здійснюється переклад.

Наведемо кілька традиційних рекомендацій перекладу, які стосуються термінологічних аспектів перекладу:

1. в перекладі повинні використовуватися терміни, затверджені відповідними державними стандартами;

2. перекладач повинен враховувати, до якої області науки й техніки відноситься термін, що перекладається, особливо іноземний;

3. якщо в тексті оригіналу трапляється термін, не зафіксований у науково-технічних словниках, то перекладач має сам підібрати перекладний еквівалент, використовуючи довідкову літературу, або ж проконсультуватися у спеціаліста; в крайньому випадку термін можна перекласти описовим шляхом;

4. у тексті перекладу потрібно уникати синонімічного використання термінологічних одиниць; всі терміни, символи, скорочення мають бути уніфіковані;

5. якщо в тексті оригіналу знайдена смислова помилка, пов'язана з написанням терміну, перекладач зобов'язаний дати відповідний до оригіналу переклад, а в зносці вказати на помилку й навести правильний варіант;

6. чужі для мови перекладу терміни повинні залишатися в перекладі й записуватися в дужках;

7. назви латиною не перекладаються й залишаються в первісному вигляді;

8. не допускається довільне скорочення термінів;

9. номенклатури залишаються в оригіналі;

10. одиниці фізичних величин, спеціальні знаки мають відповідати технічним стандартам.

Особливої уваги при перекладі заслуговують питання термінологічної орфографії. Не варто забувати, що більшість термінів на сьогодні зберігають двоякий вид написання (наприклад "авто" й "ауто", "нейрон" й "невро"). Перекладачу слід враховувати ступінь використовуваності того чи іншого варіанту в конкретній терміносфері на даному етапі, що повинно бути зафіксовано найновішими словниками.

Іноземні прізвища, географічні назви, назви фірм, закладів, організацій не перекладаються, а транслюються відповідно до норм мови-рецепієнта. Роботу перекладача в цьому напрямку полегшує той факт, що термінологічна орфографія більше піддається процесові кодифікації, краще нормалізована, аніж орфографія загальновживаної мови, і тому засвоюється легше й на довший період.

3.Типові труднощі російсько-українського перекладання науково-технічних термінів

Часто під час перекладання науково-технічних текстів з російської мови на українську виникають труднощі, пов'язані з правильним вибором українського терміна або загальновживаного слова. Це може статися у тих випадках, коли у російській мові для кількох понять існує один багатозначний термін (слово), а в українській мові йому від­повідає не один термін (слово), а декілька. Щоб уникнути таких помилок, слід уточнювати значення подібних слів у словниках, а також звертати особливу увагу на контекст, в якому знаходяться ці слова. Наведемо приклади.

Слово «граница» у російській мові має такі значення: «1) то, что разделяет территории соседних государств; 2) то, что отделяет что-либо от чего-то, линия раздела; до­пустимая норма чего-либо дозволенного, последняя, крайняя степень проявления чего-либо». Відповідно цим значення в українській мові вживаються слова «кордон» і «межа». Отже, «граница Украины» перекладатиметься як «кордон України», а в інших випадках слову «граница» відповідатиме в українській мові слово «межа»: межа множини, межа відводу, межа нарізі тощо.

Російський термін «ёмкость» перекладається українською мовою, як ємність, місткість, посудина. Термін «ємність» вживається у фізиці на позначення величини, що характеризує нагромадження заряду, наприклад, ємність акумулятора, в обчислювальній техніці — на позначення характеристики запам'ятовувального пристрою, носія да­них, каналу зв'язку, наприклад, ємність у байтах, ємність дисплея. Термін «місткість» в математиці позначає характеристику математичних об'єктів, наприклад, місткість множини, місткість області. Крім того, він також вживається у значенні показника, що характеризує споживання або вміст ресурсів, наприклад, місткість барабана, фільтра. Під словом «посудина» розуміють місткість — виріб, призначений для вміщування чого-небудь, наприклад, гідропосудина.

Термін «жорсткість» вживається у механіці, де позначає здатність тіла або конструкції чинити опір деформуванню, слабку залежність технічної характеристики від інших параметрів (жорсткість конструкції, жорсткість щодо згинання). Термін «твердість» у хімії позначає характеристику концентрації певних домішок у розчині (тимчасова твердість води, карбонатна твердість). А в російській мові на позначення всіх цих понять використовується один термін — «жесткость», наприклад: жесткость конструкции, жесткость воды.

У термінологічних словосполучення жидкая фаза и жидкий продукт слово «жидкий» українською мовою пе­рекладатиметься по-різному, а саме: рідинна фаза, рідкий продукт тому що у першому випадку рідинний — це той, що має властивість текти й приймати форму посудини, в якій знаходиться, а у другому випадку рідкий — це негус­тий, розведений, наприклад: рідкий ліс, рідкий кисіль.

Російський термін «масло» і похідний від нього термін «масляний» в українській мові має кілька відповідників: масло, олія, олива і відповідно — масляний, олійний, оливний. Кожний з цих відповідників має своє значення. Отже, масло — це харчовий продукт, який є концентратом молочного жиру і який виробляють, збиваючи вершки або сметану (вершкове масло, топлене масло), масляний — призначений для масла, виготовлений на маслі, який стосу­ється масла (масляна плівка, масляний крем). Олія — жирова речовина, яку добувають з деяких рослин, переважно з їх насіння або плодів (кукурудзяна, гірчична олія, рідин­на олія), олійний — той, що призначено для олії, який містить олію, виготовлений на олії, розчинений на олії, стосується олії (олійна фарба, олійні лаки). Олива — рідинний продукт мінерального, синтетичного походження, а також результат перероблення деревної смоли, який використовують для консервації виробів, як електроізоляційний матеріал і для технологічних потреб (газотурбінна олива, компресорна олива), оливний — призначений для оливи, який працює на оливі, заправлений оливою, який стосу­ється оливи (оливний огрівник, оливна система, оливний фільтр). Крім того, термін «масляный» перекладається українською мовою також як масний, якщо вказує на таку ознаку, як насичений жиром, наприклад, масна пляма.

Виникають труднощі і під час перекладу конструкцій з активно вживаним дієсловом являєшся, яке в українській мові уживається тільки в художньому стилі, переважно в поетичних творах (згадаймо І. Франка: «Чому являєшся мені у сні?»). У науковому стилі уживаються форми виявляється, є; але обирати відповідну форму слід, враховуючи значення контексту. Наприклад, конструкція Что является Чем перекладають Що є Чим або Чим є Що. Якщо ж російське дієслово являться уживається зі значенням обнаруживать, проявлять, воно перекладається за допомоги дієслова виявляється, порівняймо: Основним компонентом ... является знаковая система ... /Основним компонентом ... є знакова система. Оценка господина А. С. Маркули явилась правильной/Оцінка пана А. С. Маркули виявилася правильною.

Значні проблеми під час перекладу текстів наукового стилю спричиняє дієприкметник, який активно уживаний у текстах наукового стилю російської мови.

Активні дієприкметники теперішнього часу, які утворюються від дієслів І і II дієвідміни обмежені утворенні й використанні. У сучасній мові функціонують тільки ті дієприкметники, які втратили дієслівні ознаки й перейшли до класу прикметників. При цьому слід пам'ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються прикметниками: господствующий — панівний, разрушающий -руйнівний, металлорежущий - металорізний, нержавеющий - неіржавний. Натомість поширені у сучасній українській мові віддієслівні прикметники на -льний: знижувальний, ослаблювальний.

Пасивні дієприкметники на -мий здебільшого заступаються дієприкметниками на -ний: управляемьш — керований, производимий -вироблюваний; познаваемьій — пізнаваний тощо.

Окремо зазначимо особливості перекладу російських конструкцій із дієприкметником следующий. Дієприкметник слідуючий неможливий в українській мові навіть теоретично, оскільки немає дієслів, від яких він міг би утворитися. Отже, перекладається:

•словом наступний (у часовому й просторовому значенні), порів­няймо: Следующий вариант стандарта использует в качестве средьі передачи /Наступний варіант стандарту використовує як середовище передачі;

• словом такий (перед переліком або поясненням).

Переклад речень, у яких уживаються дієприкметникові звороти, здійснюється так: якщо дієприкметниковий зворот утворено за допомоги активних дієприкметників теперішнього часу, він перекладається складнопідрядним реченням, порівняймо: Примером можеш служить двигатель, питающийся от преобразователя и приводящий в движение механизм /Прикладом може слугувати двигун, який (що) живиться від перетворювача й надає руху механізму.

У наукових текстах часто вживаються так звані кліше, які структурують текст. Вони мають перекладатися як одне ціле: в заключ-ние - на закінчення, підсумовуючи; другими словами - інакше кажучи; прежде всего - насамперед; с другой сторони - з іншого боку; с одной сторони — з одного боку: в настоящее время — зараз, нині, наразі; в основному — здебільшого; в отличие — на відміну; в результате — внаслідок, як наслідок; в связи с тем что, поскольку - позаяк, оскільки;

в то же время — водночас; в частности — зокрема; во многом — багато в чому; вместо зтого - натомість; впрочем - а втім, зрештою; как правило - зазвичай; наконец — нарешті, зрештою; ни в коем случае -у жодному разі; по крайней мере — принаймні; при зтом используют-ся... — водночас використовуються; при анализе — під час аналізу; с помощью - за допомоги; учитивая то что — з огляду на те що.

Під час перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення:

1) російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками:

а) по (якщо вказується на простір, поверхню, межі): В практике гарного дела принято ориентировать линии падения й простирания пласта по сторонам света / У практиці гірничої справи прийнято орієнтувати лінії падіння і простягання пласта по сторонах світу;

б) орудним відмінком без прийменника (якщо вказується напрямок): по компенсационному каналу поступает сигнал /компенсаційним каналом надходить сигнал;

в) за, на, з (у значенні згідно з чимось): по принципу построения /за принципом побудови; по запросу клиента/на запит клієнта; по интересующим их вопросам /з питань, що їх цікавлять; по другому адресу /на іншу адресу;

г) за, з, із, через (у значенні причини, наслідку, деякі інші випадки): по недоразумению / через непорозуміння; не однородни по составу І не однорідні за складом; доступ по вьгзову / доступ за викликом.

2) прийменник при - це уживаний і універсальний прийменник російської мови, натомість в українській має набагато вужчу сферу вживання, тому, перекладаючи відповідні прийменникові конструкції, треба бути дуже уважним, бо калькування російськомовних висловів не тільки позбавляє текст виразності, якої можна досягти вживанням суто українських мовних засобів, а й може змінити зміст цього тексту. Український прийменник при має лише такі значення: розташування (просторовоїблизькості), хоча в багатьох випадках краще вживати й інші прийменники (біля, поряд, коло тощо); підпорядкованості або належності, наявності чогось, обставин, що їх характеризує наявність чогось поряд.

Практичний блок

1.До власне українських слів доберіть іншомовні відповідники.

Запашний, покоління, засновник, виборці, гаманець, розмір, розголос, са­мовпевненість, неславити, розслаблення, панібратство, земельний, запорука, підніжжя, перевага, терпимий, згода, водолікування, вивіз, перерва.

Затятий, відступ, наголос, акцент, відхилення, скасовувати, життєпис, походження, покоління, зграбний, доказ, будівничий, беззаперечно, злагода, дослід, розум, витяг, суперник, мірило, локальний, правовірний, цінник, поступ, добра слава, відлуння, припис, підробляти, крій.

2. Перекласти українською мовою російські термінологічні словосполуки з дієприкметниками та прикметниками на -м(ый).

Быстрорастворимый сахар, вдыхаемый воздух, верхняя граница определяемых концентраций, взымакемая плата, водорастворимая краска, допускаемый износ, допустимое напряжение, занимаемая должность, излечимая болезнь, измеримый дефект, исправимый брак, испытуемый раствор, контролируемое стадо, мощность, потребляемая агрегатом; напыляемый материал, неделимое имущество, неизгладимое впечатление, незаменимый работник, невидимая линия, неконвертируемая валюта, неопровержимая истина, неотъемлемая часть, неохраняемые объекты, неперекрываемое время, несоизмеримые величины, несравнимые величины, орошаемая площадь, отдаваемая мощность двигателя, поставляемая продукция, применяемый код, приобретаемый опыт, проверяемая организация, рассматриваемый вопрос, устранимый дефект.

3. Перекладіть українською мовою наведені конструкції російської мови. Чим ви керувалися під час перекладу?

Текущий момент, текущая политика, текущий ремонт, текущий ручей, текущий счет в банке, внтекающая струя, протекающая бочка.

Сдружившиеся путешественники расселись по своим машинам. Кружились снежинки, кружились в танце сдружившиеся за зти дни обитатели дома. Договаривающиеся сторони преисполнены решимости защищать свободу, общее наследие й цивилизацию своих народов, основанные на принципах демократии, свободы личности й законности.

Ускорив шаг, он приблизился к театру, й тогда его ушей коснулся низкий, одержаними гул, извещавший о стечении большого числа людей. Согласно учению Муна, существует единый Бог, отец всех наций, извещающий о себе в иудаизме, христианстве, исламе, буддизме и других религиях мира.

4. Виявити помилки в стилістичному використанні однорідних членів речення, інші хиби. Виправити текст.

1. Переповнені гордості за такого президента, громадяни бажають йому терпіння та натхнення у служінні такому невдячному, але все ж своєму народу, авторитету серед українців, їх розуміння правильності його добродійної діяльності, творчих перемог. 2. Міністерство зобов'язало загальноосвітні школи перейти на вивчення іноземної з другого, а не п'ятого класу. 3. Мало хто з письменників має власну веб-сторінку і навіть не розуміє, що бодай таким чином може завоювати серця читачів, не чекаючи роками на безгонорарну книжку з мізерним накладом.

5. Виявити в тексті лексичні росіянізми, випадки невдалого вживання слів. Внести відповідні правки.

1. Він не той, за кого себе видає. 2. На ваш рахунок зачисляються гроші в доларовому еквіваленті. 3. Привертають увагу наступні положення програми цього кандидата у Президенти України. 4. Кожен із нас помічав: у певний період доби ми переживаємо емоційний та фізіологічний підйом чи спад. 5. це помітно в багаточисленних розповідях про пригоди. 6. В результаті зсува ґрунту загинули люди. 7. Якась доля правди в цьому є. 8. На механіко-математичному факультеті здавна склалася традиція, що Новий рік настає після здачі останнім студентом усіх заліків, отже, у цьому році, за самим оптимістичними прогнозами, це буде за тиждень до Великодніх свят. 9. Нам стало куди важче працювати за останній рік. 10. Треба працювати і працюва­ти, щоб довести, що це не випадковість і ти завжди чогось вартуєш у цьому житті. 11. Зараз ми все робимо вірно. 12. Це - добрий менеджер, продюсер, який розбирається у питаннях культури, модерно мислить. 13. Не треба під час випусків новин пускати біжучу стрічку. 14. Використовуйте всі можливі для досягнення нових цілей у кар'єрному рості.

6. Перекладіть фаховий текст обсягом 1 друкована сторінка. Укладіть до тексту російсько-український термінологічний словник.

7. Випишіть невідмінювані в українській мові терміни.

8. Перекладіть подані словосполучення українською мовою. Поясніть різницю у значенні слів «відношення» та «відносини». У якому випадку замість російського «отношения» доречно вживати українською мовою «відносини», а у якому «відношення».

Отношения спроса й предложения, внешнеторговые отношения, договорные отношения, отношения товара й денег, кредитные отношения, рьночные отношения, финансовые отношения, хозрасчетные отношения.

9. Відредагувати.

Акредитуючий, активізуючий, активуючий, багатообіцяючий, блокуючий, випереджаючий, виснажуючий, всеобіймаючий, газоутворюючий, діючий, заперечуючий, інтегруючий, існуючий, контролюючий, мешкаючий, неіснуючий, наростаючий, перебуваючий, передуючий, переважаючий, підтримуючий, плаваючий, представляючий, регулюючий, співпрацюючий, спостерігаючий, утворюючий, функціонуючий.

10. Перекладіть з російської.

Область применимости. Область распространения. Область значений. Пограничная область. Рабочая область (памяти). Область уплотнения. Область науки. Область интереса. Область вечных снегов. Область повышенной радиации.

11. Виправіть помилки у вживанні дієприслівникових зворотів.

а) Вибираючи сучасні матеріали для обробки і ремонту, велику роль грає думка фахівця.

б) Розмовляючи з претендентом на посаду бригадира-монтажника, у працедавця виникло багато питань.

в) Читаючи сучасні науково-технічні журнали, прокидається інтерес до професії.

г) Вивчивши схему роботи приладу, це допоможе правильно його експлуатувати.

д) Склади наносяться на поверхні конструкцій, очищених від пилу і забруднень.

12. Пояснити значення термінів-омонімів технічної галузі:

Гільза, глушник, гусак, кожух, котушка, привід, фартух, черв'як, щелепа, барабан, башмак, ключ, коробка

13. Перекласти терміни і термінологічні словосполучення

аккумулятор

а. действующий

а. разряжающйся

а. решётчатый

вентиляция

в. искусственная

в. осевая

в. сквозная

в. усиленная

муфта

м. глухая

м. двухконусная

м. крестообразная

м. переходная

м. соединительная (сгонная)

14. Дібрати синоніми до термінів

Вакуум, вентиль, вібрація, демонстрація, демонтаж, дефект, домкрат, калібр, каркас, контроль, корозія, культивація, пульверизатор, ресурси, рулон, сифон, спіральний.

15.Поясніть значення паронімів: будівельник – будівник - будівничий, бювет – кювет, цегельний – цегляний – цеглистий, глиняний – глинястий, грати – ґрати ,поверхневий – поверховий.

Тема 8. Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань.

План

1. Етапи редагування наукового тексту.

2. Прийоми виділення окремих частин тексту.

3. Редагування термінів.

4. Найпоширеніші синтаксичні помилки в наукових текстах та шляхи їх уникнення.

1. Етапи редагування наукового тексту.

Редагування (від лат. гесіасіш - приведений у порядок) - це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.

Редагують наукові тексти за законами логіки. Редагуючи текст, необ­хідно пам'ятати основні вимоги, які висувають до доказів (аргументів) як особливої форми думки, а саме:

• чітке формулювання тези й аргументів;

• формулювання тези під час доказів залишається незмінним;

• теза і аргументи не повинні суперечити один одному;

• як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву;

• докази повинні бути повними й достатніми.

Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання не бажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу.

2. Перевірка фактичного матеріалу. На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту.

3. Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Правки в тексті роблять синім або чорним чорнилом (а не червоним). Слова, цифри в тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати, ще раз вичитати.

2.Прийоми виділення окремих частин тексту

Для виділення в тексті окремих слів або частин можна порекомендувати чотири способи:

1. Великими літерами. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів.

2. Розрідженням оформлюють окремі слова й короткі фрази. Коли слово подають розріджено, то після кожної літери роблять проміжок в один знак, а між словами й текстом - відступ у 2-3 знаки, щоб слова відділялися. Розділові знаки після таких слів ставлять на відстані одного знака, а наступне слово починають через 2-3 знаки.

3. Підкреслення - найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз. Лінію підкреслення починають під першою, а закінчують під останньою буквою слова, яке виділяють, включаючи лапки й дужки; розділовий знак, що стоїть після слова, не підкреслюють. Ціле речення треба підкреслювати суцільною рискою, починаючи від першої букви й закінчуючи останньою буквою речення.

4. Курсивом виділяють слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно послуговуються, коли текст набирають на комп'ютері.

Розрізняють такі види правок:

• Правка-вичитування - це звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець. За такої правки усувають технічні помилки (вписують пропущені літери).

• Правка-скорочення - усунення з тексту повторів несуттєвого матеріалу.

• Правка-перероблення застосовується у тих випадках, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку.

• Правка-оброблення - комплексний вид правки, яким передбачено аналіз й відбір фактичного матеріалу; оцінювання й покращання структури наукового тесту; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення тексту

3. Редагування термінів

Для контролю термінів використовують ті ж методи, що й для контролю слів, — когнітивні. Використовують і той самий критерій точності для оцінки відповідності значення терміна у повідомленні його значенню в термінологічному словнику. Крім того, для контролю новоутворених термінів використовують також положеннєві методи.

Значення термінів фіксують у термінологічних тлумачних словниках. Розрізняють такі їх види: словники терміносистем, затверджені, як правило, у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники). Тому:

• Для контролю термінів слід вибирати словники тільки останніх років видання.

• Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати слід за такими пріоритетами (види словників подано в порядку спадання пріоритету): стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Під час редагування термінів, вжитих частково або повністю неточно, редактор повинен запропонувати авторові два можливі методи виправлення: а) узгодити термін зі значенням, зафіксованим у словнику; б) науково обґрунтувати необхідність переозначення терміна.

• Переозначаючи терміни, слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як "локальне", тобто лише в межах цього повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.

Щодо нових термінів норми інші.

• Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги:

• мати означення;

• відтворювати суттєві ознаки поняття;

• бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях);

• не мати синонімів;

• мати семантичні зв'язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галузі);

• мати мінімальну довжину;

• бути придатним і зручним для утворення інших похідних термінів;

• бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії;

• мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення терміна).

Крім цих дев'яти обов'язкових вимог, існують ще дві, застосування яких факультативне:

—бути інтернаціоналізмом;

— не мати емоційного забарвлення.

4.Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення

У сучасних науково-технічних та фахових текстах широко вживають синтаксичні конструкції, не властиві українській мові, частина яких узвичаїлась під багаторічним впливом російської мови, але кожна мова має власні традиції та норми побудови словосполук і речень. Свідченням багатства української мови є різноманітність мовних за­собів усіх рівнів, зокрема й синтаксису.

Не завжди вживання розщепленого присудка є виправданим і доречним; досить часто це данина традиції, яку дехто розуміє надто спрощено, а то й неправильно. Допоміжні дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Напр.: питання ставити, порушувати, висувати - можна; питання піднімати, загострювати - не можна; допускатися (припускатися) помилки, суперечності, недоречності - можна; допускатися (припускатися) браку, поломки, розкрадання - не можна; викликати — захоплення, радість, овації -можна; протест, хворобу - не можна.

Серед розщеплених присудків трапляються і порожні, беззмістов­ні, а то і просто неграмотні словосполуки, наприклад: забезпечувати покращання, відбувається зростання, організувати використання, проявити пошану та ін.

Труднощі узгодження. Йдеться насамперед про узгодження при­судка з підметом. Тут є кілька правил, які варто нагадати:

• Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 21,141,1991, присудок ставиться у формі однини.

• Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. Однина тут можлива лише тоді, коли повідомлення фіксує певний факт, як підсумок, або коли повідомленню надається безособовий характер, напр.: Було переведено три працівники. Такі конструкції в ділових і наукових текстах цілком доречні.

• За підмета типу п'ять осіб, сто п 'ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та інших присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; однина тут може ще позначати пасивність предметів. Позначаючи велику кількість предметів, теж обирається форма однини.

• Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з'являється лише тоді, як підмет або присудок - однорідні члени, коли підмет і присудок відділені другорядними членами речення, підрядним реченням; коли підмет стоїть перед присудком. Ось один із можливих прикладів: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію та забезпечені гуртожитком. Порівняймо це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію та забезпечена гуртожитком.

• За підмета, вираженого займенником хто, присудок подають у формі однини: Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з'явитися. За підмета, вираженого займенником ніхто, ніщо та іншими, присудок - в однині: Ніхто з присутніх на сесії участі у голосуванні не брав.

• Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. Не завжди буває легко встановити, е у словосполученнях типу виставка-продаж, вагон-лабораторія, музей-садиба, школа-інтернат та інших підмет, а де прикладка (тобто означення, яке дає підмету нову назву). Вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове поняття (виставка, вагон, музей, школа).

Складні випадки керування. Недостатньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого — викривлює зміст написаного. Розглянемо конкретні мовні ситуації.

• Особливо часто помилки виникають внаслідок того, що з дієсловами, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, наприклад: у доповіді було також: відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами. Порівняймо: опанувати - методами, але вдосконалення методів, тому спільний додаток тут неможливий.

• Близькозначні слова можуть вимагати після себе не однакових відмінків. При недостатньому знанні мови одне слово підміняється іншим, а спосіб керування залишається - так з'являється помилка.

• Ось кілька близькозначних слів, які найчастіше спричиняють появу помилок:

• Властивий (кому) - характерний (для кого) Сповнений (чого) — наповнений (чим) Оснований (на чому) - заснований (ким) Багата (на що) - славиться (чим) Дорівнювати (чому) -рівнятися (на що) Торкатися (чого) - доторкатися (до чого)

• Перегляньмо ще раз цей перелік - опануймо його або оволодіймо ним, нехай знання ці будуть властиві нам або характерні для нас (але не властиві й характерні нам — це неправильно!)

• Помилки виникають і за нерозмежування засобів української і російської мов: те саме за значенням дієслово може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм в обох мовах, порівняймо: благодарить (кого) - дякувати (кому) причинять (что) - завдавати (чого) снабжать (чем) - постачати (що) нуждаться (в чем) - потребувати (чого) подражать (кому) - наслідувати (кого) извинять (кого) - пробачити (кому)

Нерозрізнення дієслівного керування призводить також до помил­кового вживання прийменників.

Однорідні члени речення. Науковому текстові властиві логічність, послідовність викладу, в ньому витримано ієрархію підпорядкування понять. Тому тут ставляться досить жорсткі вимоги до однорідного ряду, у якому ці логічні зв'язки особливо виразні.

У ролі однорідних не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) питання. Напр.: Було посіяно зернових всього 500 га, вико-бобових 50 га, ячменю 40 га. Однорідний ряд по­удований неправильно, треба: Було посіяно зернових 540 га, у тому числі ячменю 40 га і вико-бобових 50 га.

Не можна будувати однорідного ряду зі слів, значення яких у чомусь збігаються або перехрещуються, наприклад: Було закуплено нову апаратуру, вимірювальні прилади і пристрої на суму 14000 грн (тут значення виділених слів частково збігаються).

У наукових текстах не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові тематично не пов'язані поняття. Це можливо й доречно в художніх текстах.

Потребує особливої уваги сполучуванність слів. Неправильно побудовано речення: У постанові висловленні висновки і побажання, які колектив повинен врахувати у своїй подальшій роботі, проте лише побажання можна висловити, а висновки - зробити; а цього в реченні не враховано.

З погляду побудови речення розрізняють три різновиди синтаксич­них конструкцій:

• активна конструкція - це конструкція, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є додатком: Кожен метод знаходить своє втілення у певній системі конкретних дій дослідника;

• зворотна конструкція - це конструкція, у якій підмет одночасно є як суб'єктом, так і об'єктом: готуватися до екзамену, сперечатися з приводу походження української мови;

• пасивна конструкція - це конструкції, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є підметом; пасивні конструкції обов'язково мають підмет. В українській мові функціонують три форми пасивного стану: 1) форми утворені за допомоги постфікса -ся від дієслів недоконаного виду; 2) пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду; 3) віддієприкметникові предикативні форми на -но,-то.

У центрі українського вислову завжди процес, а не предмет, тому логічний наголос у фразі найчастіше падає на присудок, а не на підмет. Енергетика українського тексту зосереджена в безпосередній дії, ви раженій дієсловом. Зважаючи на це найхарактернішою стилістичною помилкою у фахових текстах є:

1. Надуживання віддієслівними іменниками на -нн (я). Віддієслівні іменники на -ння,-ття не властиві українській мові. Замість віддієслівних іменників на -нн (я) доцільно вживати: •неозначену форму дієслів, наприклад: для прогнозування необхідно -щоб спрогнозувати; братися до виконання - братися виконувати; •особові форми дієслова: при записуванні результатів дослідження виявилося - коли записували результати дослідження, виявилося; •дієприслівникові звороти: при досліджуванні цього питання вони забули найголовніше - досліджуючи це питання, вони забули найголовніше.

2. Уживання конструкцій з розщепленими присудками, що не є

• усталеними дієслівно-іменниковими зворотами. Найпоширенішою синтаксичною помилкою є надуживання реченнями з розщепленим присудком у формі дієслово + віддієслівний іменник, де значення передає саме іменник, а дієслово лише вказує на дію взагалі. Такий присудок, з одного боку, є типовим виявом іменного характеру викладу, не властивого українській мові, у якій логічний наголос найчастіше падає на дієслова, а з іншого боку - обтяжує речення зайвими словами. Українські мовознавці радять замість розщеплених присудків, що не є усталеними дієслівно-іменниковими сполуками, уживати природніший для української мови й економніший засіб - дієслово: вести випробовування - випробовувати; займатися аналізом - аналізувати; здійснювати гармонізацію - гармонізувати; давати оцінку - оцінювати.

• Неправильне оформлення додатка та обставини.

• Обтяжують речення додатки та обставини, позначені словосполукою з двох віддієслівних іменників, перший з яких ведення / проведення, виконання, здійснення, забезпечення, реалізація тощо. Аналогічно розщепленим присудкам семантику такої словосполуки передає тільки другий віддієслівний іменник. Тому перший зазвичай можна взагалі опустити: забезпечити проведення тестування - забезпечити тестування; під час виконання вимірювання — під час вимірювання.

• Помилки вживання дієслівних форм на -но, -то.

• Особливе місце серед безособових конструкцій посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об'єктом - прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; досліджено (що?) зразок. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. Унаслідок походження, а також через те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладу іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте речення з дієслівною формою на -но, -то треба віднести до активних, оскільки вони не мають підмета й описують подію з об'єктом, що в реченні є додатком. Треба чітко розрізняти безпідметові конструкції з дієслівною формою на -но, -то й підметові конструкції з пасивним дієприкмет­ником. Підкреслимо, що обидві конструкції не суперечать нормам української мови, але між ними є поняттєва відмінність.

З наведеного можна зробити висновок, що дієприкметники доцільні лише там, де йдеться про ознаки. Це правило не можна порушувати, особливо ставити в одному реченні два дієприкметники, один з яких є означенням, а другий - присудком: Розроблені (означення) засоби зорієнтовані (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблені (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття. Порівнюючи ці два речення, бачимо, що від однієї коми кардинально змінюється зміст. Уживання за прямою призначеністю пасивних дієприкметників лише як означень, а дієслівних форм на -но, -то - як присудків робить речення однозначно зрозумілими: Розроблені (означення) засоби зорієнтовано (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблено (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття.

Поради з підручника Партико З.В.Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Л.: ВФ Афіша, 2006. – 416с.

«Для контролю синтаксичних конструкцій—зворотів, підрядних речень тощо — слід використовувати такі норми.

• Кожне залежне слово в реченні повинно залежати тільки від одного стрижневого слова.

Іншими словами, помилковими є синтаксичні структури, що допускають одночасне підпорядкування одного слова двом стрижневим.

Приклад. Помилковими є конструкції: Після повернення рукопису в редакцію подзвонили; Студенти проходили практику в цеху заводу, який переобладнали.

• Дуги, що описують підпорядкованість між залежними словами в реченні, не можуть перехрещуватися.

Приклад. Помилковими є синтаксичні структури в таких реченнях: Проаналізуємо зроблені зауваження автором проекту; Останнє, на чому слід зупинитися, це на особливостях проекту.

• Однорідні члени речення повинні мати однакові морфолого-синтаксичні характеристики.

Приклад. Не можуть виступати в ролі однорідних конструкцій: додаток і підрядне з'ясувальне речення, прикметниковий зворот і підрядне означальне речення, односкладове та двоскладове речення (при переліченнях) тощо.

• Паралельні синтаксичні конструкції повинні мати однаковий порядок слів.

Приклад. Помилковою є така синтаксична конструкція: Іван схопив гвинтівку, а маузера — Дмитро.

• Дієприслівниковий зворот і головне речення повинні мати одного діяча.

Приклад. Помилковою є така синтаксична конструкція: Переходячи перехрестя, Олену зачепив якийсь велосипедист.

• Варіантні сполучники щоб — щоби, хоч — хоча й подібні слід подавати в такій формі, яка забезпечить максимальну кількість відкритих складів.

• Деякі сполучники (завдяки тому, що; через те, що; у зв 'язку з тим, що; внаслідок того, що; для того, щоб; із тим, щоб і т. п.) належать до ділового стилю мовлення.» с.232-233

Практичний блок

1. Зредагуйте текст. Укажіть, які мовні норми порушено.

Спроби побудови більш справедливішого і рівноправного суспільства вживалися завжди. Для боротьби з антигромадськими силами створювалися організації з благородними програмами. Нажаль, ці ідеї були спотворені із-за егоїзму. Сьогодні більш ніж коли б то ми спостерігаємо, як моральність і благородні принципи уступають місце прагненню власної вигоди, особливо в сфері політики. Деякі з філософських прагнень застерігають нас від любих занять політикою взагалі, так як політика стала синонімом аморальності. Політика, позбавлена етики, не підвищує благосостояння людей, а життя, позбавлене моральності, зводить людей до рівня тварин. Однак не можна утверджувати, що політика сама по собі «брудна». Скоріше, засоби нашої політики спотворили її високі ідеї і благородні поривання, що були направлені на покращення положення людей. Природно, віруючі виражають свою стурбованість тим, що релігійні лідери «встряють» у політику (За Далай-ламою).

2. Зредагуйте речення, замінивши виділені кальковані слова українськими відповідниками. За потреби зверніться до електронного російсько-українського словника.

Я з сином сіли на мілкосидяче судно, забувши про незліченну кількість кровоссальних комах, від згадки про яких я нездужаюсь. 2. Замість послати повітряний поцілунок на берег, я шукаю за болезаспокійливими засобами, мене лихоманить, як многоженця на шлюборозлучному процесі. 3. Син же -мій правомочний спадкоємець - спокійний. 4. Я починаю думати, що це він головний зловмисник у цій історії. 5. І тут мене осіняє обнадійлива думка. 6. Синратував за цю поїздку. 7. Але тепер я не в змозі його вітати. 8. З мене достатньо. 9. Усе це частковості. 10. Головне - поставити заслон кровоссальним істотам, які посягають на моє благополуччя.

3. Схарактеризуйте типові помилки, пов'язані з уживанням прийменників у фахових текстах. З'ясуйте причини порушення норм; подайте зразки нормативного вживання прийменникових зворотів.

4. Знайдіть порушення мовних норм. Запропонуйте правильний варіант. Визначте вид помилок, обґрунтуйте відповідь.

1. Суд ухвалив: сплатити неустойку. Фактичне усунення виявлених дефектів проводиться протягом двох тижнів. Дизайнер створив оригінальний внутрішній інтер'єр. За останній час розроблені і прийняті закони по деяких важливим проблематикам нашого життя. Директор заводу відзначив важливість поставленої проблеми для заводу. При завершенні монтажу виробничого устаткування відбувся неприємний інцидент. Очисні споруди, які споруджуються на території країни, допомагають частково вирішити екологічні проблеми. На закінчення слово для доповіді представили президентові фірми. Необхідне єднання всіх ресурсів вітчизняної промисловості.

2. Вже протягом двох тижнів йде вивчення питання. Наявність трудового стажу має велику роль. 3aводу «Кратон» представлений тривалий кредит. Перша трудність відбулася з будматеріалами. Замовник має право повсякчас перевіряти хід і якість робіт. Забезпечити підрядчикові вільний і безпечний доступ до отворів, видалити підлоги і елементи обстановки в уникненні псування. Саме такий вид діяльності у сфері будівництва сьогодні найпозитивніший. В даний час матеріально-технічна база харчової промисловості знаходиться в украй жахливому стані. Були поміщені і виконані контракти з фінською фірмою на постачання металопрокату. Зараз ці функції зведені в особі однієї людини. У виниклих важких умовах колектив комбінату зумів мобілізувати всі свої ресурси для подолання катастрофічного положення. Сучасна етикетка виконує декілька важливих процесів. Правильне дозування інгредієнтів і гомогенне їх змішування в замкнутій системі повинні відповідати всім світовим рецептурам. Як головна сировина для виробництва паст використовували сою. Для реалізації архітектурного проекту нам з вами необхідно організувати зустріч з інвесторами.

5. Відредагуйте речення та словосполучення

Інженерно-технологічний факультет

І.Дорожні машини повинні забезпечити потрібну продуктивність під відкритим небом, у любу погоду та в любу пору року, переміщатися по грунтовим дорогам чи бездоріжжям. Для визначення технічної продуктив­ності застосовують відповідні коефіцієнти, які враховують розпушування матеріала або його втрати, вплив ступені використання ємності посудини (ковша скрепера, ковша екскаватору, кузова самосвала), вплив зменшення потужності двигуна або швидкості робочого режиму та вплив інших умов на продовженість цикла. У дорожньо-будівельних машинах, автомобілях і тракторах широко застосовують такі насоси: шестерьончасті, совкові, гвинтові. Насос складається з корпуса, всмоктуючого й нагнітального отворів, ведучої та веденої шестерні. Сідушка заложена багажом. Дворніки на лобовому шклі не працюють.

ІІ. Тормоз автомобіля призначений для зменшення швидкості руху або остановки машини. На сучасних автомобілях тормоза розташовують на всіх колесах, тому що чим більше колес автомобіля буде тормозити, тим більшою буде сумарна сила торможення, і тим скорше автомобіль остановиться. На всіх автомобілях застосовують дві тормозні системи, що діють незалежно. Одна з них управляється педаллю (колісний тормоз), а друга важилем (ручний тормоз). Ножний тормоз використовують як головний під час руху, а ручний на стоянці.

Будівельний факультет

Біля тисячі сторінок альбому, видне місце в образотворчому мистецтві, даний натюрморт, з матеріалу заказника, по індивідуальним замовленням, мереживні воротніки, битовий жанр, воскова живопись, випукле гравірування, геометрична різьба, горячий батік, положити на мольберт, обметати петлі, лишній білет до музею, інтересний живописець, замисел картини, зручна кісточка, ковка по металу, компоновка деталей, слідуючий чеканник, нанесення штриховки, не мішайте натурщикові, прозора лесировка, масляна краска, неустойчивий колір, обезцвічування кольору, спеціаліст з гравіровки, ґрунтовка холста, валік, кольоровий вкладиш, дерев’яна полка, перша красавиця, шкільна роздягалка, постачати фарбами, оприділіться з кольоровою гаммою, у слідуючій картині, люба скульптура, мій особистий проект, згідно зауважень рецензента, ткали лише одні гобелени, знаходитися в центрі картини, завдання по ліпці, книжний магазин, самий дорогий портрет, дальше використання масляних фарб, можна виліпити любе, являється скульптором, на рахунок гравюри, пам’ятний сувенір, закінчую формовку деталі, рисував по звичці, моя особиста скульптура, сама стара порцеляна, відноситися з захопленням, намальовано вірно, мій особистий розпис.

Економічний та юридичний факультет

Згідно рішення правління банка постановляється слідуюче: заключити договір з компанією по продажу недвіжимості; заказати нову копіюючу техніку для ключового офісу; прийняти міри по забезпеченню проведення інвентаризації; всім без виключення соблюдати порядок на робочих місцях. Відповідно договору банками здійснюється обслуговування підприємств, установ і громадян по виконанню операцій і наданню наступних послуг: залучення і розміщення грошових вкладів; випуск, купівля і продажа платіжних документів. Скидка на товар згідно договору – 20 % від розніци, всі другі скидки – по узгодженню. Поставка товару здійснюється лише по передоплаті. Дивлячись на те, що гранична ставка по затвердженню проекта 11 %, а внутрішня ставка доходу становить 12 %, проект можна принімати. Корпорація має виручку від продажі товарів на суму сімдесять тисяч євро, собістоємість проданого товару становить шісдесять процентів від виручки. Пошлина на дивідендний доход сплачується. Купляти акції по завишеній ціні нерозумно. По нашим підрахункам з нас стягують двадцятивідсотковий податок. Згідно статуту ТзОВ “Рута” плата проводиться як в натуральній, так і в грошовій формі. Завсклад приймає активну участь у громадській роботі фірми. Продається копіююча техніка, бувша в користуванні. По цій причині потрібна буде необхідність миттєвого перевезення грузу. Високу допомогу по цьому питанню надає соцзабез. Питання прийняття і звільнення з роботи відноситься до виключної компетенції директора.

Факультет харчових технологій

У кухонному побуті навіть самого зразкового господаря або господині часом зустрічаються різного роду нещастя: то молоко “втече”, то блінчик комком получиться. Тому всі проблеми на кухні може рішити кухонний комбайн. Кухонний комбайн – це така удобна штука, котра совміщає багато кухонних устройств: міксер, соковижималку, м’ясорубку і другі устройства. Набор функцій може бути самим різним. Плюси очевидні, мінусов в ідеалі нема. Но на практиці в інтересному ціновому діапазоні багато присутніх на ринку устройств оказуються наборами недофункцій і повним заміненням автономних устройств стати не можуть. Приміром, соковижималка хлипка або маленька, або і те, і друге. Або такий зазор між ножом-теркою і кришкою, що залишені там овощі приходиться дорізати вручну. Або просто конструкція ненадьожна і недолговічна. Словом, непонятно, для чого вообще таке проізводять. Кинулася в очі різниця динаміки ринка кухонних комбайнів від, приміром, комп’ютерного – незамітність прогреса. Моделі 5-річної давності і не думають устарівати. Нових ідей тоже не замітно. Головним істочником інформації були теми на Інтернет-форумах, хотя і вони оказались недосконалими. Всі просто копірують описання комбайнів, не вдаваясь в подробності і з явними помилками. Характеристик получається багато, а інформації – все рівно мало. Самим більшим джерелом муті є переводи. Вся та странна ситуація – якийсь непонятний прощот маркетинга виробників кухонних комбайнів.

Тема 9. Модульний контроль

1. Групи термінологічної лексики за походженням.

2. Групи термінологічної лексики за структурою.

3. Групи термінологічної лексики за ступенем спеціалізації значення.

4. Загальновживані терміни. Їх характеристика.

5. Термін. Професіоналізм. Номенклатура.

6. Відмінність професіоналізмів і термінів.

7. Основні ознаки терміна.

8. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики:

а) морфологічний спосіб творення термінів;

б) лексико-синтаксичний спосіб творення термінів;

в) лексико-семантичний спосіб творення термінів;

г) запозичення термінів і терміноелементів.

9. Структура наукового тексту.

10. Мовні засоби наукового стилю: лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості.

11. Жанри наукових досліджень

12. Оформлення результатів наукової діяльності.

13. Кодифікація термінів.

14. Стандартизація термінології.

15. Алгоритм укладання термінологічного стандарту

16. Найтиповіші наукові тексти: конспект, анотація, тези.

17. Особливості написання конспектів прочитаного і почутого матеріалу.

18. Анотація.

19. Види анотацій.

20. Алгоритм укладання конспекту.

21. Дати порівняльну характеристику плану, тез і конспекту.

22. План. Види планів.

23. Тези. Види тезування.

24. Структура тез.

25. Загальні вимоги до цитування.

26. Правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у науковій роботі.

27. Реферат як жанр академічного письма.

28. Зовнішня структура реферату та його складові.

29. Алгоритм написання реферату.

30. Дати характеристику вимог до написання реферату.

31. Стаття як самостійний науковий твір.

32. Алгоритм написання наукової статті.

33. Вимоги ВАК України до наукової статті.

34. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

35. Помилки під час перекладу.

36. Особливості перекладу технічних текстів українською мовою.

37. Комп’ютерний переклад текстів.

38. Етапи редагування наукового тексту.

39. Прийоми виділення окремих частин тексту.

40. Найпоширеніші синтаксичні помилки в наукових текстах та шляхи їх уникнення.

Література

1. Васенко Л.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М. Фахова українська мова:. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літе­ратури, 2008. - 272 с.

2. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти. – К.: Вид. дім “КМ Academia”, 2000. – 218 с.

3. Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. - К.: Каравела, 2005. - 352 с.

4. Кияк Т.Р. До питання про “своє” та “чуже” в українській термінології // Мовознавство. – К., 1994. – № 1. – С. 22–25.

5. Кочан І.М. Теоретичні засади вироблення термінологічних стандартів в українській мові // Мова і культура нації. – Львів, 1991. – С. 40–49.

6. Онуфрієнко Г. С.Науковий стиль української мови: Навчальний посібник з алґоритмічними приписами. — 2-ге вид. перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 392 с.

7. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.

8. Партико З.В.Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Л.: ВФ Афіша, 2006. – 416с.

9. Полюга Л.М. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності // Вісн. Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. – Львів, 2002. – № 453: Проблеми української термінології. – С. 21–24.

10. Термінологічна лексика в системі професійного мовлення: Методичні вказівки та завдання для самостійної роботи студентів з курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” / Укл.: Г.Л. Вознюк, С.З. Булик-Верхола, М.В. Гнатюк, Н.І. Голубінка, Н.З. Дрівко, З.Й. Куньч, О.Г. Литвин, І.Б. Ментинська, Г.В. Наконечна, А.Я. Середницька, Ю.В. Теглівець, І.Д. Шмілик. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2010. – 92 с.

11. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням. – К.: Алерта, 2010. – 696с

Словники

1. Алексеєнко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.Ш. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок. – К.: ВД “Максимум”, 2000. – 592 с.

2. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови (Термінологія процесових понять) / АН України. Ін-т проблем. механ. та ін. – К.: Вирій, Сталкер, 1997. – 256 с.

3. Економічний словник-довідник: Словник ХХІ ст.: [A-Я / Уклад.М.А. Сіроштан та ін.]; Харківський держ. екон. ун-т. – Харків: ХДЕУ, 1999. – 147 с.

4. Осадчук М. Ринкова економіка: Словник-довідник: український, російський, англійський, німецький. – Вінниця: Вид-во ВДТУ “Універсум-Вінниця”, 1997. – 318 с.

5. Російсько-український загальнотехнічний словник / Уклад. Л.І. Мацько, І.Г. Трегуб, В.Ф. Христенок, І.В. Христенок. – К.: Вища шк., 1994. – 173 с.

6. Російсько-український словник з машинознавства та загального машинобудування / Уклад. В.В. Хільчевський, В.І. Шашлов. – 2-ге вид. – К.: Техніка, 1991.– 240 с.

7. Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури. Т.1 Російсько-український словник термінів будівництва й архітектури / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В. Базилевич. За ред. Р. Кінаша. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – 960 с.

8. Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури. Т. 2 Українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В. Ба­зилевич, Н. Дрівко. За ред. Р. Кінаша. – Львів: Ліга-Прес, 2007. – 488 с.

9. Словник іншомовних слів: 23 тис. слів та термінологічних слово­сполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.

10. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття. – К.: Вид-во Інституту проблем сучасного мистецтва, Головкиївархітектура, 2002. – 472 с.

11. Український тлумачний словник будівельних термінів / О.М. Лівін­ський, М.О. Лівінський, О.А. Васильковський, Д.Ф. Гончаренко, М.І. Захарчук. – К.: Укр. акад. наук (УАН), МП “Леся”, 2006. – 528 с.

Шестакова Світлана Олександрівна

Українська мова за професійним спрямуванням

Навчально-методичний посібник

Для студентів 3 курсу спеціальностей Право, Будівництво та архітектура, Геодезія та землеустрій, Менеджмент і адміністрування, Харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції, Техніка та енергетика аграрного виробництва денної та заочної форм навчання

Тираж: примірників Замовлення Ум. друк. арк.