3. З'ясуйте, фрагменти яких типів термінологічних словників подано нижче. Чи є у наведених словникових статтях загальнонаукові, міжгалузеві, вузькоспеціальні терміни? Доведіть.

Імпорт — ввезення з-за кордону на комерційних засадах товарів, послуг, цінних паперів, капіталів, технологій (у формі чужоземних кредитів та інвестицій) для реалізації на внутрішньому ринку країни. Будучи результатом міжнародного розподілу праці, І. сприяє економії робочого часу, повнішому задоволенню потреб національної економіки та населення.

лицензирование ук. ліцензування; л.внешнеэкономических отношений ліцензування зовнішньоекономічних відносин.

4. Підготуйте матеріали до словника фахової лексики (50-70 слів-термінів). Словникову статтю подавайте за принципом статті тлумачного словника: термін (із позначенням наголосу); походження (у квадратних дужках); тлумачення.

Взірець: ембарго [ісп. — накладення арешту, заборона] — юр. 1) заборона ввезення або вивезення чого-небудь (яких-небудь товарів, цінностей); 2) затримання майна (переважно суден і вантаже), яке належить іноземній державі.

Матеріали оформіть у друкованому варіанті.

5. Доберіть по 5-10 термінів з вашого фаху, які ілюстрували б способи творення (вторинна номінація, словотвірний, синтаксичний способи, запозичення).

6 Поясніть значення і правопис слів іншомовного походження, замініть їх українськими термінами-відповідниками. При потребі звірте з довідкою. Введіть подані слова-терміни іншомовного походження чи їхні українські відповідники у речення офіційно-ділового стилю.

Наприклад: Елегантний одяг гості підкреслював її витончений смак. Лояльною оцінкою того, що сталося, дипломат виявив своє нейтральне ставлення і доброзичливий характер.

Віртуальний, екстраординарний, ексцентричний, елегантний, ілюзорний, індиферентний, інтимний, капітальний, компетентний, комунікабельний, конфіденційний, коректний, легітимний, лояльний, мобільний, об'єктивний, оптимальний, офіційний, пасивний, прозаїчний, публічний, регулярний, резервний.

Довідка. Більшість слів узято з латинської мови, частину - з французької, яка також взяла їх із латинської.

Відмінний від реального; надзвичайний, рідкісний, своєрідний, дивовижний; вишуканий, витончений; примарний, уявний, нездійсненний; бездіяльний, байдужий; глибоко особистий, близький, дружній, задушевний; ґрунтовний, корінний, головний; поінформований, обізнаний, авторитетний; товариський; довірчий, секретний; тактовний, правильний, точний; законний; доброзичливий, нейтральний; рухливий, енергійний, діяльний; безсторонній, неупереджений; найкращий; урядовий, службовий, формальний, сухий; бездіяльний; буденний, сірий, нудний; відкритий, гласний; систематичний; запасний.

Тема 4. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.

План

1. Аналіз структури наукового тексту.

2. Мовні засоби наукового стилю.

3. Жанри наукових досліджень

4. Оформлення результатів наукової діяльності.

Теоретичний мінімум

1. Аналіз структури наукового тексту

Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція - інформативна (повідомлення, пояснення, з'ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання - передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю - поняттєвість, об'єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки - усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту - монологічна (опис, міркування).

Активно функціонуючи в різних формах вираження наукової думки (найчастіше - у письмовій, рідше - в усній), науковий стиль розгалужується, за традиційною класифікацією, на чотири основні різновиди: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний, науково-публіцистичний.

Науковий текст - спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження.

Особливості наукового тексту

• науковий текст обов'язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання;

• він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;

• широке використання понятійного, категоріального апарату науки;

• текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

• його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.

Структура наукового тексту

1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи дослідження.

2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.

3. Висновкова частина тексту регламентує висновки і рекомендації для проведення подальших наукових досліджень.

Мистецтво наукового тексту полягає у тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі його складові, а й інтегрувати їх у цілісність.

Загальні вимоги до наукового тексту

• Текст має бути чітко структурованим, переділятися на розділи і параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.

• Крім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци і речення. Варто пам'ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки.

• Текст має вирізнятися композиційністю.

• Початок і кінець абзаців у науковому тексті - це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами.

• Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно.

• У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення.

• Науковий текст позбавлений авторського «Я». Перевагу варто надавати безособовим формам викладу.

• Він має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі «Думкам просторо, а словам тісно». Ця вимога пе­редбачає запобігання повторам, багатослів'я, зайвим словам, канцеляризмам тощо.