9.2 Структура ринку

Ринок як певна організація сукупності відносин купівлі-продажу товарів і послуг є цілісним системним утворенням, має власну структуру та інфраструктуру.

Соціально-економічну структуру (внутрішню будову) ринку (розміщення, взаємозв'язок, питому вагу елементів) визначає структура притаманних йому відносин власності. Суб'єктами ринку є продавці і покупці як суб'єкти власності товарів, призначених для обміну. Ринок функціонує в певній економічній системі, що породжує специфіку форм його вияву (специфіку ринкових суб'єктів, обсяги і форми регулювання ринку та ін.). Забезпечуючи в системі відтворення суспільного продукту зв'язок між суспільним виробництвом і суспільним споживанням, опосередкованих первинним і вторинним розподілом, ринок також перерозподіляє товари і послуги між економічними суб'єктами.

Базовим поняттям ринкової системи є поняття комплексного (або цілісного) ринку, структурними складовими якого є: ринок споживчих товарів і послуг, ринок робочої сили (свідчить про наявність капіталістичного економічного укладу), ринок засобів виробництва, ринок капіталу, ринок продуктів інтелектуальної діяльності (науково-технічних розробок, патентів, ліцензій, творів літератури і мистецтва), ринок інформації, ринок фіктивного капіталу (цінних паперів), ринок позичкового капіталу, ринок грошей, ринок землі.

Цілісний ринок як сукупність ринків окремих товарів класифікують за сімома критеріями:

За просторовим критерієм:

1. національний ринок. Це весь внутрішній ринок країни, обмежений її кордонами;

2. регіональний (міжрегіональний) ринок. Є ринком окремого територіального підрозділу (області, району) або частин різних територіальних підрозділів, пов'язаних між собою господарськими зв'язками;

3. локальний (місцевий) ринок. Він обмежений конкретною місцевістю, що включає в себе певну сукупність населених пунктів. На відміну від національного регіональні та локальні ринки не мають чітко окреслених кордонів;

4. міжнародний (світовий) ринок. Є сукупністю національних ринків, економічні зв'язки між якими зумовлені міжнародною торгівлею.

За рівнем свободи конкуренції:

1. вільний ринок. Передбачає необмежену кількість продавців і покупців, вільну конкуренцію між ними, свободу у виборі товарів і встановленні господарських зв'язків;

2. монопольний ринок. Є ринком, де, навпаки, існує один продавець (інколи покупець), що унеможливлює конкуренцію;

3. олігополістичний ринок. Характеризується наявністю кількох продавців, між якими існує конкуренція за домінування. Вона обмежена рамками олігополістичної групи;

4. регульований державою ринок. Він передбачає активний вплив держави на ринкові процеси шляхом використання економічних та адміністративних інструментів (наприклад, на обсяг попиту — через політику оплати праці та соціальних виплат, регулювання маси грошей в обігу; на структуру попиту і пропозиції — через установлення пріоритетів і стимулювання їх реалізації, податкову, інвестиційну, кредитну політику та ін.), що не відміняє конкуренцію. Як правило, вплив держави стосується забезпечення інтересів суспільства, захисту соціальних прав населення, якщо ці права й інтереси не забезпечуються функціонуванням механізмів вільного ринку.

За способом організації купівлі-продажу товарів:

1. оптовий ринок (покупці і продавці — підприємства та організації);

2. роздрібний ринок (покупці — окремі громадяни);

3. ринок закупівель сільськогосподарської продукції (покупці — держава, підприємства та організації; продавці — безпосередні виробники продукції різних форм власності й організації виробництва).

За рівнем дотримання законності:

1. легальний ринок. Передбачає не заборонені законом економічні відносини;

2. нелегальний («тіньовий») ринок. Уособлює дозволену законом діяльність, яка ніде не фіксується і тому не оподатковується;

3. «чорний ринок» є видом тіньової економіки, в межах якої Функціонує певна сукупність заборонених законом економічних відносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.

За об'єктним критерієм:

1. ринок споживчих товарів і послуг. Він охоплює продовольчі і непродовольчі товари; побутові, транспортні й комунальні послуги; житло і будинки невиробничого призначення;

2. ринок засобів виробництва. Об'єднує ринки нерухомості, знарядь праці, сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів, корисних копалин;

3. фінансовий ринок. Є загальною назвою ринку капіталів (інвестицій), кредитних ринків, ринків цінних паперів, валютно-грошових ринків;

4. ринок робочої сили. Передбачає визнання за кожною особою права вільного продажу своєї робочої сили за власним вибором і за ринковою ціною на основі контракту між працівником і наймачем. Такий ринок є економічною формою руху (міграції) трудових ресурсів;

5. Ринок інтелектуального продукту. Його об'єктами є патенти, ліцензії, науково-технічна література, інформаційні послуги, твори літератури і мистецтва.

Основні види ринків поділяють на ринкові сегменти — сформовані за певною спільною ознакою частини ринку. Під час сегментації ринків використовують, крім об'єктних, і географічні та демографічні критерії.

За географічними критеріями:

1. Регіональна належність (Донбас, Крим, Закарпаття та ін.).

2. Адміністративний поділ (область, район, місто).

3. Щільність проживання населення (місто, передмістя, сільська місцевість).

4. Кліматичні умови (помірно-континентальний, континентальний та ін. клімат).

За демографічним критеріями передбачають групування населення за віком, статтю, розміром сім'ї, рівнем доходів, професійним складом, рівнем освіти, національним складом та ін.