Методичні рекомендації до підготовки семінарського заняття

При підготовці завдань семінарського заняття необхідно звернути увагу на такі аспекти:

1 Поняття агропромислового комплексу. Особливості сільськогосподарської сфери виробництва

1. Що розуміють під агропромисловим комплексом? З яких галузей і сфер діяльності він складається?

2. Які особливості сільськогосподарської сфери виробництва?

3. Які особливості попиту і пропозиції на ринку землі?

4. Які особливості сільськогосподарських факторів виробництва?

2 Поняття земельної ренти види земельної ренти

1. Що розуміють під земельною рентою?

2. Яку ренту називають диференційною? В чому відзнаки диференційної ренти І і ІІ?

3. Яку ренту називають монопольною? Наведіть приклади монопольної ренти в Україні.

4. Яку ренту називають абсолютною? Чому в сучасній Україні неможливе отримання абсолютної ренти?

3 Особливості визначення ціни землі

3.1 За якою формулою визначають ціну землі? Як на її величину впливають рента і банківський відсоток?

3.2 Чому в сучасній Україні заборонена офіційна купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення? Чи згодні Ви з цим?

Для закріплення матеріалу пропонується обчислити задачі:

1. Фермер оцінив свою земельну ділянку в 250 тис. гривень. Чи правий він, якщо щорічна рента складає в середньому 20 тис. гривень, а банківський відсоток 15%?

2. Яку земельну ренту можна отримати із землі, ціна якої 100 тис. гривень при 18% банківського відсотку?

3. Ви намагаєтеся взяти в оренду землю сільськогосподарського призначення. Скільки Ви повинні будете заплатити власникові, якщо додатково до ренти він бажає отримати амортизаційних виплат 2 тис. гривень, ціна землі 150 тис. гривень, а банківський відсоток 15%?

Заняття 8

Лекція 6 Відносини власності в економічному житті суспільства

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: структуру, юридичний і економічний зміст власності; форми власності; сутність процесів роздержавлення і приватизації

Вміти: визначати сутність, структуру власності; надавати характеристику різних форм власності; пояснювати необхідність здійснення роздержавлення і приватизації в умовах перехідної економіки

Рекомендована література:

[1, с.77-117]

[2, с.20-23]

[3, с.14-22]

[4, с.80-99]

План:

1. Відносини власності і їх структура

2. Відносини власності на початок 90-х років

3. Форми власності в Україні

4. Необхідність і основні напрямки приватизації державних підприємств в Україні. (додаткова інформація)

6.1 Відносини власності і їх структура

Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність – відносини між людьми щодо привласнення речей та інших умов життєдіяльності людей: засобів виробництва, предметів особистого використання, грошей тощо.

Як соціально-економічна категорія власність визначається ступенем розвитку продуктивних сил, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується в площині взаємодії «людина — людина».

Власність же в юридичному розумінні відтворюється системою зв'язків «людина — річ». Як юридично-правова категорія власність відображує майнові відносини, свідомі, вольові взаємозв'язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріпляються системою відповідних прав власності.

Основа відносин власності - відносини привласнення засобів виробництва та його результатів.

Привласнення — це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб'єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.

Володіння характеризує не обмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.

Розпорядження — здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.

Користування (використання) — процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.

Слід зауважити, що суб'єкт привласнення власності є одночасно володарем, розпорядником і користувачем. Володар реалізує також права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем, але далеко не завжди реалізує себе як володар. Користувач окремих благ може функціонувати, зовсім не реалізуючи прав володаря і розпорядника. Проте тільки в комплексі відносини володіння, розпорядження і користування становлять процес привласнення власності.

Парною категорією привласнення є відчуження.

Відчуження — процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, оречевлення результатів праці з перетворенням власності суб'єктів на об'єкти економічних відносин.

За суб'єктами, тобто носіями і реалізаторами відносин власності, розрізняють індивідуальну, колективну та державну власність. З розвитком суспільства відбувається кількісне і якісне зростання суб'єктів власності. Носіями різновидів індивідуальної власності є індивіди, домашні (сімейні) господарства найрізноманітнішої функціональної спрямованості.

Колективна власність реалізується через діяльність корпорацій, кооперативів, релігійних і громадських об'єднань та організацій, трудових колективів різних форм господарювання тощо.

Урізноманітнюються форми державних суб'єктів власності. Серед них розрізняють загальнодержавні (урядові, центральні структури, національний банк тощо), територіально-регіональні (комунально-муніципальні служби та інші органи місцевого самоврядування), галузеві (міністерства та відомства).