2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування

Сучасна оцінка технологій ґрунтується на основі еколого-економічного принипу господарювання, за якого поряд з порівнянням зведених витрат на виробництво тієї чи іншої продукції враховують також величину збитків, заподіяних забрудненням навколишнього природного середовища W, і включенням їх до загальних зведених витрат. Тоді порівняльна нерівність має вигляд (Зі + W + Зп) ≥ 0. з цієї нерівності випливає, що в деяких випадках високо вартісний технологічний процес може бути ефективнішим порівняно з процесом, який спричинює значне забруднення довкілля.

Ефективність проектованої технології істотно залежить від величини збитків, заподіяних навколишнього середовищу. Екологічні збитки – це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення). Тому технічну досконалість тієї чи іншої технології вирішують порівнянням витрат сировини й енергії, допоміжних матеріалів, капітальних вкладень на здійснення технологій з обов’язковим урахуванням природоохоронних витрат на запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, а також величини трудових затрат на здійснення цієї технології.

Шкода, заподіяна забрудненням довкілля, може бути економічною, соціальною і моральною. Економічна шкода – це зменшення врожайності сільськогосподарських культур, біопродуктивності лісів та інших біоценозів, зменшення тривалості експлуатації обладнання внаслідок корозії, руйнування будівель тощо. Соціальна шкода – це підвищення захворюваності населення та втрати рекреаційних ресурсів. Моральна шкода – це підвищення плинності кадрів та втрата престижності деяких професій унаслідок погіршення санітарно-гігієнічних умов праці й проживання в певному регіоні. Погіршення якості навколишнього середовища можде спричинити міграцію населення з цієї місцевості.

Щоб прийняти вірне альтернативне рішення, обґрунтоване з еколого-економічних позицій, потрібно оцінити величину витрат альтернативних технологій, у тому числі існуючих й прогнозовані збітки від шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок використання цих технологій. При цьому потрібний певний компроміс якщо до необхідності впровадження певного виробництва, так і зменшення шкоди довкіллю, якої завдає його функціонування. Суспільство однаково зацікавлене як в тому, щоб не завдавати шкоду природі,так і в уникненні зайвих витрат на її збереження. В цьому разі витрати на природоохоронні заходи мають бути такими, щоб забезпечити санітарні норми вмісту забруднювальних речовин у навколишньому природному середовищі. До природоохоронних затрат входять заходи, що запобігають забруденню навколишнього природного середовища.

Економічним оптимумом якості природного середовища вважають рівень екологічних порушень, який відповідає мінімуму сумарних природних затрат при забезпеченні встановлених норм забруднювальних речовин у природному середовищі. Цей мінімум доягається в тому разі, коли обрана система природоохоронних заходів забезпечує максимум перевищення відвернутих економічних збитків над потрібними природоохоронними витратами. Відвернутий економічний збиток Вз дорівнює різниці між розрахунковими величинами збитку до здійснення природоохоронних заходів Wпоч. і залишкового збитку після здійснення цих заходів Wзал.:

Вз = Wпоч. - Wзал.

Усі природоохоронні заходи поєднують у три групи. До першої відносять одноцільові заходи, спрямовані на зменшення забруднень навколишнього природного середовища: впровадження досконаліших технологій, газо- і водоочищення, зменшення відходів виробництва та розсіюваних відходів. До другої групи належать одноцільові ресурсозберігаючі технології, спрямовані на зменшення витрат сировини, палива та енергії. Третя група складається з багатоцільових заходів, що сприяють зменшенню розсіюваних відходів виробництва та ресурсозбереження.

Оцінку економічної ефективності природоохоронних заходів здійснюють на тій самі методичній основі, що й аналіз ефективності нової техніки та капітальних вкладень. Специфічною особливістю розрахунків є необхідність урахування економічного збитку, спричинюваного забрудненням довкілля.

Економічні обґрунтування природоохоронних заходів у проектованому виробництві здійснюють зіставленням економічних результатів із затратами на їх реалізацію за допомогою показників загальної та порівняльної економічної ефективності природоохоронних затрат і чистого економічного ефекту природоохоронних задодів.

Чистий економічний ефект Еф природоохоронних заходів визначають зіставленням досягнутого завдяки цим заходам економічного результату Р із затратами на них З: Еф = Р – З.

До найважливіших проблем економіки природокористування належить об’єктивна оцінка природних ресурсів (грошове вираження їхньої народногосподарської цінності.

Оцінка ресурсів може бути індивідуальною та комплексною.

Виконання екологічних регіональних (міжнародних) і національних законів перевіряють за допомогою системи екологічного контролю, яка постійно дає інформацію про стан екосистем і здоровя людей в тому чи іншому регіоні планети пбо в окремій державі. В систему екологічного контролю входять різні види екологічного моніторингу, екологічна паспортизація об’єктів людської діяльності та екологічна експертиза.

Екологічний паспорт – це комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем на основі якого визначається вплив об’єкта людської діяльності на довкілля з метою контролю й мінімізації цього впливу.

Екологічні ліцензії – це цінні папери, що дають право на викиди конкретного забрудника на конкретний проміжок часу й у конкретних обсягах. Ці права можуть продаватися державою підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна екологічної ліцензії залежить від часу доби, сезону, ситуації в регіоні.

Інженерно-екологічна експертиза – це оцінка впливів на довкілля та здоровя людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинни нормам і законам з охорони навколишнього природного середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства. Вона дозволяє виявити найбільш ймовірні екологічні наслідки будівництва, функціонування та розширення підприємства порівняно з бажаним, допустимим станом природного й оточуючого людлину середовища. Основне завдання експертизи – сприяти дотриманню природоохоронних законів та оцінювати рішення щродо підтримання й відновлення довкілля.

Екологічний імператив – звернена до людства вимога (подібно до закону моральної категорії) обмежити і зупинити згубне для природи господарювання і в своїй діяльності спів вимірювати антропогенний тиск на довкілля з екологічною вистривалістю біосфери.