Екологія як природнича наука

План

1. Визначення, структура, предмет I завдання екології.

2. Історія становлення екології, як науки.

3. Зв'язок екології з іншими дисциплінами. Література:

1. Білявський Г.О., Падун M.Н., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1995, с. 3-18; 82- 96.

2. В.С. Джиги рей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.: „ Знання", 2002, с. 3-7; 47-55.

Вирішення проблем, що постали перед людство, таких як збереження, відновлення і поліпшення стану навколишнього середовища, можливе лише за умови наукового підходу і аналізу сукупності відповідних явищ і процесів, щр відбуваються в природі. Такий підхід та аналіз забезпечує екологія – наука про охорону навколишнього середовища.

Формування екології як науки почалося в ХХ столітті й триває досі. Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку-лідера, стала філософією виживання людства — eкoлoгiчнoю філософією.

Екологічна діяльність нині - обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії тощо.

Після вивчення матеріалу meмu Ви повинні знаmu:

• історію становлення екології як науки;

• основні категорії екології; об'єкти й методи досліджень в екології;

• суть i особливості завдань, якi стоять перед екологічною наукою;

• зв'язок екології з іншими науками.

1. Структура, предмет, завдання й методи сучасної екології.

Як і інші ділянки знань, екологія розвивалася невпинно і водночас нерівномірно. Праці багатьох античних вчених і філософів містять відомості очевидно екологічного характеру. Однак, вперше термін "екологія" (від грец. ойкос - житло, місце перебування та логос - наука) запропонував у 1866 році німецький дослідник природи Ернест Геккель. Він відносив екологію до природних біологічних наук і не вводив у цю ділянку людину.

Формування екології як науки почалося у ХХ столітті i триває досі. Сучасна екологія - це система наук, що має багатоярусну конструкцію, в якій кожен iз поверхів спирається на безліч традиційних дисциплін (М.М.Мойсеев). Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона із суто біологічної науки перетворилася на цілий цикл знань, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фiзики, соціології, теорії культури, економіки й навіть теології (М.Реймерс). На думку інших учених, екологія - це соціально природнича наука; її однаково можна віднести й до біологічної, i до географічної галузі знань i її слід розглядати як цілком самостійну науку, що набула фундаментальності i глобальності.

Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку-лідера, стала філософією виживання людства - екологічною філософією. Вона, як і раніше, базується на біогеографічних знаннях, але для вивчення й осмислення всіх cyчacниx екологічних проблем, установлення прямих i зворотних зв'язкiв мiж процесами, якi формують екологічні умови, визначення шляхів виходу з екологічної кризи, розроблення для цього конкретних локальних, регіональних i глобальних планів та програм, сучасна наука про довкілля залучає знання практично з усіх інших наук.

Сучасна екологія - це одна з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої й неживої природи, нова філософія людства, що пере6увае в стадії формування. Це наука про середовище нашого проживання, його живі й неживі компоненти, їхній взаємозв'язок, що формує умови життя та розвитку всіх екосистем, а також наука про узгодження Стратегії Природи й Стратегії Людини, що має базуватися на ідеях самоо6меження й самоз6ереження, розумної коеволюції техносфери й біосфери.

Екологічна діяльнісгь нині обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, вiйcькoвoї справи, культури, релігії та ін. Усі piшeння, пов'язані з використанням природних чи людських ресурсів, із втручанням у процеси життєдіяльності біосфери, слід сприймати з урахуванням найближчих i віддалених наслідків.

Об'єкти дослідження науки про довкілля або її галузевих підрозділів - це екосистеми планети та їхні eлeмeнти ( залежно від рівня досліджень):

Головний предмет досліджень нової екології - взасмозв'язки (їхні особливості й розвиток) живих організмів, їхніх груп різних рангів, живих i неживих компонентів екосистем, а також характер впливу природних i антропогенних факторів на функціонування екосистем i біосфери в цілому.

Основні завдання екології ХХІ cmoлimmя:

• вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних i антропогенних факторів;

• прогнозування динаміки стану 6іосфери в часі i просторі;

• розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.

Сучасні екологічні дослідження мають стати науковою 6азою для розробки стратегії i тактики поведінки людства у майбутньому.

Останніми десятиліттями в усьому cвiтi почали розвиватися найрізноманітніші напрями екологічних досліджень, мета яких - за6езпечити спеціалістів необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією в усіх сферах людської діяльності. На сьогодні сформувалося близько 90 напрямів екологічних досліджень, якi можна умовно об'єднати за принципом галузевої належності (з подальшим поділом у кожній галузі), пріоритетності, належності до геосфер та їхніх компонентів, взаємо впорядкованості соціально-економічної значущості з урахуванням прямих і зворотних зв'язків.

Деякі фахівці серед розділів екології виокремлюють загальну екологію як таку, що об'єднує piзнi екологічні знання на ще й досі єдиному науковому

фундаменті. Головною складовою загальної екології вважають теоретичну екологію, яка визначає загальні закони функціонування екосистем. Ocнoвy загальної, або теоретичної екології складає біоекологія з усім колом сучасних проблем.

Біоекологія вивчає найзагальніші закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань iз зовнішнім середовищем у природних умовах, формує уявлення про екологію як економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та 6іологічних систем. Вона є головною складовою сучасної екології:.

У зв'язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впливів на природу, останнім десятиріччям активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології, яка вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування.

ІІрикладна екологія складається з трьох основних блоків - геоекологічного, техноекологічного й соціоекологічного.

Кожен 3 напрямків екологічних наук має свою специфіку, своє коло питань, що їх слід вирішувати, свої особливості екологічного монiторингу, свої методи й масштаби досліджень, але завдання в них одне: визначити характер забруднень довкілля, пов'язаних iз тим nu іншим видом діяльності людини, обсяги цих за6руднень, ступінь їхньої небезпечності, можливості нейтралізації завданої природі шкоди, а також шляхи оптимальної екологізації технологiй, підвищення ефективності охорони природи, збереження й відновлення природних ресурсів.

Екологія оперує низкою основних термінів: середовище помешкання, або абіотичне середовище, співтовариство, або біотичне співтовариство, екологічна ніша, екологічна система, екологічні фактори, популяція, біота, біом, біосфера, ноосфера.