5. Аналіз організаційно-технічного рівня (отр) підприємства.

Зміст питання. Значення й завдання аналізу організаційно-технічного рівня (ОТР) підприємства. Загальна схема аналіз) та показники ОТР. Оцінка динаміки показників рівня техніки, техноло­гії, організації виробництва, праці й управління. Зміст і методи аналізу прогнозів щодо вдос­коналення ОТР підприємства відповідно до прийнятої стратегії маркетингу.

Економічна ефективність використання оборотних коштів характеризується показниками:

Коефіцієнтом оборотності оборотних коштів (відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості оборотних коштів);

Середньорічною тривалістю одного обороту в днях.

Одним з найважливіших чинників ефективної роботи підприємства є трудові ресурси. До трудових ресурсів відноситься частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і навиками праці, необхідними на даному підприємстві. Завданням аналізу трудових ресурсів є вивчення та оцінка забезпечення трудовими ресурсами в цілому та за категоріями, визначення та вивчення показників плинності кадрів, визначення резервів використання трудових ресурсів.

Ефективність виробництва повинна підвищуватися не стільки за рахунок збільшення персоналу, скільки за рахунок підвищення продуктивності праці. Для характеристики праці застосовується система узагальнюючих і приватних показників. До узагальнюючих показників відносяться середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні. Приватні показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткість продукції).

Повне та своєчасне забезпечення підприємства сировиною та матеріалами необхідної якості ті асортименту – необхідна умова виконання плану виробництва продукції, зниженню собівартості, росту прибутку, рентабельності. До завдань аналізу матеріальних ресурсів відносять оцінку реальності планів матеріально-технічного постачання, ступінь їх виконання, вплив на обсяги виробництва та реалізації продукції; оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів, визначення резервів економії матеріальних ресурсів та розробка заходів щодо їх використання.

Тема 6. Аналіз витрат на виробництво та реалізацію продукції

1. Значення, завдання й система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підпри­єстві.

2. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат.

3. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.

4. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.

5. Зміст і методи оперативного аналізу витрат на виробництво та збут продукції

Теоретична основа

1. Значення, завдання й система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підпри­єстві.

Зміст питання. Значення, завдання й система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підпри­ємстві. Класифікація видів витрат і об'єктів аналізу. Система показників рівня витрат і собі­вартості продукції. Загальна схема формування витрат підприємства та їх аналізу.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу ви­вчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від норма­тивних (стандартних) і їхні причини, ви­явити резерви зниження собівартості про­дукції і виробити заходи з освоєння їх.

Ефективність системи управління ви­тратами багато в чому залежить від органі­зації їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається такими факторами:

• формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;

• ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;

• станом планування і нормування рівня операційних витрат;

• наявністю відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу виявляти відхилення, їхні причини і вчасно вживати коригувальних заходів для усунення їх;

• наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати й управляти процесом формування витрат.

Джерела інформації: статистична звітність форма № 5-С "Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)", фор­ма № 1-ПВ "Звіт про працю", дані бізнес-плану, планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного й аналі­тичного обліку витрат на основних і допоміжних виробництвах і т. ін.

Елементи витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріа­ли, куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати, паливо, електроенергія, теплоенергія і т. д.), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обо­в'язкові страхові платежі, проценти за кредитами банку, подат­ки, що входять до собівартості продукції, відрахування в поза­бюджетні фонди тощо).

Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, пово­ротні відходи (відраховуються), куповані вироби і напівфабрика­ти, паливо й енергія на технологічні потреби, основна й додатко­ва зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальне та медичне страхування виробничих робітників, витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, загальновироб-ничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від браку, інші виробничі витрати, комерційні витрати.

Розрізняють також витрати прямі й непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, мате­ріали, зарплата виробничих робітників тощо). їх прямо відносять на той чи інший об'єкт калькуляції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, їх розподіляють за об'єк­тами калькуляції пропорційно до відповідної бази (основної і до­даткової зарплати робітників або всіх прямих витрат, виробничої площі тощо). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі витрати, витрати на утримання основних засобів і т. ін.

Витрати класифікують також на явні і неявні (імпліцитні). До явних належать витрати, що набувають форми прямих пла­тежів постачальникам факторів виробництва і проміжних ви­робів. До числа явних витрат входять зарплата робітників, ме­неджерів, службовців, комісійні виплати торговим фірмам, ви­плати банкам та іншим постачальникам фінансових і матеріаль­них послуг, оплата транспортних витрат тощо.

Неявні (імпліцитні) витрати — це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми або пере­бувають у власності фірми як юридичної особи. Такі витрати не передбачено контрактами, обов'язковими для явних платежів, їх не відображають у бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними. Наприклад, фірма використовує при­міщення, що належить її власнику, і нічого за це не платить. Отже, імпліцитні витрати будуть дорівнювати можливості одер­жання грошових платежів за здавання цього приміщення кому-небудь в оренду.

Дуже важливе значення в процесі управління витратами має поділ їх на постійні і змінні залежно від обсягу діяльності орга­нізації.

Змінні витрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. Здебільшого це прямі витрати ресурсів на виробни­цтво і реалізацію продукції (пряма заробітна плата, витрата сиро­вини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.).

Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу вироб­ництва і продажу продукції. Це амортизація, орендна плата, заробітна плата персоналу з обслуговування на погодинній опла­ті, витрати, пов'язані з управлінням і організацією виробництва і т. ін.