Термінологічний словник

Бізнес- план – це ретельно підготовлений плановий документ, який розкриває усі сторони будь-якого започаткованого комерційного проекту..

Виконавче резюме – це визначений стандарт ділових пропозицій потенційним партнерам та інвесторам.

Ризик – це загроза того, що суб’єкт підприємницької діяльності понесе додаткові витрати порівняно з тими, що передбачалися проектом або програмою його дій, або отримає доходи нижчі за ті, на які він розраховував.

Підприємницький (господарський) ризик – можливість невдачі та непередбачених витрат, що виникають при будь-яких видах діяльності, пов’язаних із виробництвом та реалізацією продукції, робіт, наданням послуг, товарно-грошовими і фінансовими операціями, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних проектів.

Фінансова дисципліна – обов’язковий для усіх підприємств, організацій та посадових осіб порядок здійснення фінансової діяльності.

Фінансове законодавство – сукупність нормативних актів органів центральної законодавчої і виконавчої влади щодо урегулювання фінансових відносин.

Інвестиції – довгострокові вкладення капіталу в об’єкти підприємницької та іншої діяльності.

2.4. Контрольні запитання

1. В чому полягає актуальність бізнес-планування на сучасному етапі розвитку економіки?

2. Сутність, призначення та механізм розробки бізнес-плану.

3. Зміст та структура бізнес-плану.

4. Характеристика основних розділів та процедура складання бізнес-плану.

5. Фінансове обґрунтування інвестиційного проекту у бізнес-плані.

6. Бізнес-план як перевірка доцільності здійснення підприємницької ідеї.

7. Попередження ризикових ситуацій та методи запобігання втрат у бізнес-плануванні.

Тема 4. Планування обсягів надання основних та нетрадиційних видів послуг підприємствами галузі зв’язку і доходів від них.

4.1. Ключові питання

1. Поняття „продукція” та „послуга”.

2. Склад та характеристика основних послуг поштового зв’язку.

3. Врахування у плануванні сезонності доходів.

4. Планування письмової кореспонденції, посилок та переказів.

5. Планування доходів від доставки пенсій та допомог.

6. Особливості планування доходів від передплати періодичних видань.

7. Планування доходів при зміни тарифів.

8. Особливості планування неосновних послуг.

4.2. Навчальні цілі

1. Розглянути основні поняття „продукція” та „послуга”.

2. З’ясувати основний зміст планування доходів від послуг зв’язку.

3. Навчитися планувати доходи від основних та неосновних видів послуг зв’язку.

4.3. Короткий зміст теми та рекомендації до її опанування

Всі ви знаєте, що в результаті виробничого процесу, який здійснюється в галузях матеріального виробництва, створюється відповідна продукція, послуги, що мають споживну вартість і здатні задовольняти потреби суспільства в матеріальних благах. Наслідком процесу виробництва в галузі зв’язку є продукція, що істотно відрізняється від продукції промисловості. Продукцією зв’язку є сукупний корисний наслідок по передаванню поштових, телеграфних, телефонних повідомлень, даних машинної інформації, програм радіомовлення і телебачення, роботи телеметричних служб (відео тексту, телетексту, телефаксу та ін.).

Як ми з вами говорили, особливістю продукції зв’язку є її нематеріальний характер. Матеріальне благо, створюване в процесі виробництва галузі зв’язку – це корисний ефект переміщення інформації. Продукція, що немає матеріальної форми, виступає у виді послуги. Поняття „продукція” і „послуга” відбивають два боки однієї і тієї самої споживної вартості. Коли мова йде про споживання споживної вартості, застосовується термін „послуга”, тому що для споживача корисним наслідком є процес передавання його повідомлень, тобто надання споживачу послуги. Послуга оплачується споживачем згідно встановлених тарифів. Коли мова йде про виробництво споживної вартості, використовується термін „продукція”, тому що для підприємства це є корисний наслідок процесу передавання повідомлень.

1. Склад та характеристика основних послуг поштового зв’язку

Послуги, що надаються підприємствами поштового зв’язку, можна поділити на дві частини: перша - основні, тобто ті послуги (сфери діяльності), заради виконання яких створено систему поштового зв’язку; друга – додаткові (неосновні), тобто послуги, надання яких забезпечує більш ефективне використання виробничого потенціалу закладів поштового зв’язку і можуть бути надані іншими підприємствами (банками, торгівельними та побутовими організаціями тощо).

До основних послуг належать:

• Прийом та доставка письмової кореспонденції;

• Прийом та доставка посилок, бандеролей;

• Прийом та доставка грошових переказів;

• Доставка та виплата пенсій та допомог;

• Прийом та доставка періодичних видань.

В принципі надання цих послуг знаходиться практично повністю у віданні системи поштового зв’язку і конкуренція у відповідних сферах ще дуже слабка.

Аналіз показує, що вплив системи поштового зв’язку на доходи від надання основних видів послуг дуже обмежений. Це пов’язано, в першу чергу, з необхідністю виконувати антимонопольне законодавство та централізованим порядком управління галуззю.

При плануванні обсягів доходів від надання основних послуг необхідно домагатися досягнення рівнонапруженості плану для всіх підрозділів, що входять до складу підприємства. Під терміном “напруженість плану” мається на увазі відношення плану до факту за передуючий плановому період.

Класифікація можливостей підприємств поштового зв’язку щодо управління збільшенням доходів від надання основних послуг:

Стаття доходів	Можливості вузла управляти доходами
	Зміна тарифу або ціни	Зміна обсягу надання послуги
1	2	3
Письмова кореспонденція	Неможлива	Можлива у межах попиту
Посилки	Неможлива	Можлива у межах попиту
Грошові перекази	Неможлива	Можлива у межах попиту
Періодичні видання	Неможлива	Можлива у межах попиту
Доставка пенсій	Неможлива	Неможлива
Нетрадиційні види послуг	Можлива	Можлива

Об’єктом планування основних послуг поштового зв’язку є тарифні доходи, що їх отримує відповідна установа поштового зв’язку.

2. Врахування у плануванні сезонності доходів

Попит на більшість основних послуг поштового зв’язку має сезонний характер. Це пов’язано з нерівномірністю по окремих періодах року потреби споживачів в тій чи іншій послузі. Врахування сезонності при плануванні доходів від надання основних послуг має за мету підвищення реальності та обґрунтованості плану. Врахування сезонності проводиться за допомогою розрахунку спеціальних коефіцієнтів. В якості періоду часу, який береться для визначення сезонних коливань, береться квартал. Це пов’язано з тим, що квартал є найменшою одиницею планування на рівні району та відділення зв’язку.

Порядок розрахунку коефіцієнтів сезонності проводиться по наступній схемі:

1. По кожній групі основних послуг (письмова кореспонденція, посилки, грошові перекази, періодичні видання) визначається за декілька попередніх повних років (не менше трьох) поквартальний та річний обсяг отримання доходів (у гривнях).

2. Проводиться визначення питомої ваги (у відсотках до відповідного року) по кожній групі основних послуг частки відповідного кварталу.

3. Визначається середньорічна частка відповідного кварталу у загальнорічній сумі доходів за період аналізу. Отриманий коефіцієнт приймається за основу при плануванні доходів від відповідної послуги на відповідний квартал планового року.

4. При використанні цього методу доцільно скласти наступну таблицю:

Назва основної послуги -

№ п./п.	Рік	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	ІУ кв.	В цілому за рік
1	2	3	4	5	6	7
1	Доход від падання послуги, грн.
2
3
4
5	Питома вага кварталу у річному доході за відповідний рік, %
6
7
8
9	Разом (сума строк 6 + 7 + 8 за відповідний квартал)
10	В середньому (строчка 9 поділена на три)

Отриманий в строчці 10 коефіцієнт приймається для подальших розрахунків. При цьому необхідно перевірити, щоб сума квартальних коефіцієнтів по строчці 10 (графи 3 + 4 + 5 + 6) дорівнювала 100, 0 %. При наявності відхилення проводиться коригування шляхом зменшення або збільшення на 0,1 % значення коефіцієнту за квартал.

При використанні цього методу слід мати на увазі, що ми припускаємо незмінність сезонного ритму у плановому періоді по відношенню до попередніх трьох років.