Термінологічний словник

Персонал (кадри) підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності і забезпечують господарську діяльність суб’єкта господарювання.

Керівники – це працівники, що займають керівні посади на підприємстві та в його структурних підрозділах, а також їх заступники..

Спеціалісти – працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, юрисконсульти тощо .

Робітники – персонал, що безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг.

Професія – це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.

Кваліфікація – це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Штатний розпис – це внутрішній нормативний документ підприємства в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів.

Явочна чисельність –чисельність, що включає всіх працівників, які з’явились на роботу.

Продуктивність праці – це економічна категорія, що характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність засобів праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

5.4. Контрольні запитання

1. Сучасна кадрова політика підприємства. Мета та елементи планування чисельності працівників.

2. Методи планування чисельності персоналу.

3. Розробка балансу робочого часу.

4. Методи планування фонду заробітної плати.

5. Основні завдання плану соціального розвитку підприємства.

6. Методи розрахунку та планування продуктивності праці.

Тема 6. Планування собівартості послуг, прибутку та рентабельності в умовах ринкових відносин.

6.1. Ключові питання

1. Поняття економічних категорій: собівартість, прибуток, рентабельність.

2. Планування собівартості послуг.

3. Структура витрат та порядок їх визначення.

4. Витрати підприємства, як складові собівартості продукції.

5. Прибуток, його визначення і використання.

6. Планування прибутку.

7. Планування рентабельності.

8. Показники рентабельності і оборотності активів в оцінках фінансових результатів.

6.2. Навчальні цілі

1. З’ясувати сутність економічних понять собівартість, прибуток, рентабельність.

2. Розглянути методику планування витрат, доходів, прибутку та рентабельності.

3. Дати характеристику показникам рентабельності і оборотності активів.

6.3. Короткий зміст теми та рекомендації до її опанування

Собівартість послуг зв’язку – це витрати підприємства зв’язку на

надання послуг.

Виділяють собівартість всієї продукції та одиниці продукції.

Собівартість всієї продукції визначається на підставі визначення витрат по окремих статтях витрат, що було розглянуто в попередніх лекціях. Собівартість одиниці продукції визначається шляхом відношення собівартості всієї продукції до обсягу продукції підприємства. На підприємствах поштового зв’язку собівартість всієї продукції дорівнює експлуатаційним витратам. В якості обсягу продукції береться обсяг надання послуг поштового зв’язку по тарифам без ПДВ.

Собівартість одиниці продукції визначається у гривнях на 1 гривню послуг. Після визначення цього показника визначається ступінь напруженості плану по собівартості 1 гривні тарифних доходів. Для цього проводиться порівняння планового значення показника із відповідним показником, що мав місце у перед плановому періоді. У звичайних умовах планова собівартість 1 гривні послуг повинна бути меншою, ніж досягнута. Це свідчить про відносне або абсолютне зменшення експлуатаційних витрат та про більш раціональне використання ресурсів у плановому періоді. У випадку, коли планова собівартість 1 гривні послуг більша, ніж досягнута, необхідно провести аналіз цього явища, під час якого визначити величину відносних перевитрат по всіх статтях та по кожній окремо. Крім того, необхідно мати на увазі, що загальний розмір витрат на надання всіх послуг (експлуатаційні витрати) не повинен збільшуватися на величину очікуваного рівня інфляції.

Планування прибутку

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток – це та частина виручки, що залишається на підприємстві після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства. Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:

Валовий;

Від операційної діяльності;

Від звичайної діяльності до оподаткування;

Від звичайної діяльності;

Чистий.

Валовий прибуток (збиток) визначається як різниця між чистим доходом від реалізації обсягу наданих послуг по тарифам без ПДВ та собівартістю реалізованої послуги (продукції).

Після отримання планової величини валового прибутку визначають плановий розмір чистого прибутку, як величину валового прибутку за мінусом сплати податку на прибуток (25 %).

Чистий прибуток є основою для формування коштів необхідних для подальшого розвитку підприємства та матеріального заохочення колективу, а також для вирішення соціальних проблем підприємства.

Абсолютний та відносний розмір чистого прибутку може коливатися у досить значних межах в залежності від напруженості плану по доходах та по собівартості. Темп росту чистого прибутку від основної діяльності можна визначити за формулою:

Кприб. = Кдох. / Квитр.,

де Кприб. – темп росту чистого прибутку від основної діяльності (у коеф.);

Кдох – темп росту тарифних доходів;

Квитр. – темп росту експлуатаційних витрат.

Наприклад, при плановому темпі росту тарифних доходів 1,05 та експлуатаційних витрат 1,06 темп росту чистого прибутку від основної діяльності складе 1,05 / 1,06 = 0,99, тобто чистий прибуток знизиться на 1 % (розмір податку на прибуток (у гривнях) у розрахунок не приймається, тому що він змінюється пропорційно зміні балансового прибутку). У випадку, коли значення коефіцієнтів складуть, відповідно1,08 та 1,04 темп росту чистого прибутку складе 1,038, або зросте на 3,8%. Тобто, при плануванні необхідно дотримуватися правила, при якому плановий темп росту доходів повинен перевищувати плановий темп росту експлуатаційних витрат.

Сьогодні планування використання чистого прибутку проводять підприємства самостійно згідно з кошторисом.

Планування рентабельності.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність показує ефективність використання коштів та засобів (капіталу) у виробництві. Існує, як відомо декілька способів визначення рентабельності:

Рентабельність як відношення валового прибутку до експлуатаційних витрат – показує як ефективно передбачається використовувати виробничі витрати у плановому періоді. Цей показник можна розрахувати по формулі:

Крент. витр. = (1 – С) / С, де:

Крент. витр. – рентабельність витрат (у коеф.)

С – собівартість 1 гривні послуг (у гривнях).

Наприклад, при С = 0,8 грн. за 1 грн. послуг, рентабельність витрат складе (1- 0,8) / 0,8 = 0,2 / 0,8 = 0,25 = 25%.

Рентабельність активів балансу – відношення прибутку підприємства до валюти балансу (вартості активів). Цей показник показує ступінь ефективності використання у плановому періоді всіх ресурсів (власного та залученого капіталу) підприємства. У звичайних умовах розмір цього показника менший за рентабельність експлуатаційних витрат, тобто що за базу порівняння (у знаменнику) береться більша величина (зокрема балансова вартість основних засобів, нематеріальних активів, дебіторська заборгованість, запаси тощо) ніж при обчисленні попереднього показника (в ньому враховано лише річні витрати ресурсів).

Подібним показником є рентабельність власного капіталу. Проте при його обчисленні доцільно прибуток зменшити на величну відсотків, які передбачається сплатити по отриманим кредитам.

Для обчислення двох останніх показників необхідно попередньо провести розрахунки фінансового балансу підприємства на кінець планового періоду та середній баланс, який передбачається підтримувати протягом планового періоду. У загальному вигляді плановий баланс визначається окремо по кожній статті з урахуванням можливих та очікуваних змін протягом планового періоду. При цьому необхідно намагатися підтримувати показники ліквідності та заборгованості підприємств на оптимальному рівні.

Якщо ж нам треба розрахувати рентабельність конкретного виду послуги (продукції), щоб визначити характеристику ефективності її надання, то ми можемо скористатися такою формулою:

Рзаг. посл. = Пз / ВС+ВА+ВЗ *100, де

Рзаг. посл. –загальна рентабельність послуги (продукції), %

Пз – загальний прибуток підприємства, тис. грн.

ВС –виробнича собівартість, тис. грн.

ВА – адміністративні витрати, тис. грн.

ВЗ – витрати на збут, тис. грн.