Розділ 8. Техніко-технологічна база виробництва. Інфраструктура підприємства План семінарського заняття

1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва

2. Організаційно-економічний механізм управління розвитком техніко-технологічної бази підприємства.

3. Основні показники оцінки технічного рівня підприємства.

4. Формування й використання виробничої потужності підприємства.

5. Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.

6. Система технічного обслуговування.

7. Соціальна інфраструктура й соціальна діяльність підприємства.

Глосарій

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери — системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає спосіб виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Виробнича потужність підприємства - максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення кількості відпрацьованих верстато-змін до кількості відпрацьованих верстато-днів.

Інфраструктура (від лат. infra — нижче, під та structura — побудова, розміщення) — сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства — комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

Ремонт — процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Ремонтний цикл — проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом.

Міжремонтний період — проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами.

Складність ремонту — показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи того виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.

Інструментальне господарство — сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.

Теми рефератів

1. Переваги сучасних технологій (на прикладі конкретної галузі за вибором студента).

2. Обґрунтування виробничої програми для диверсифікованих підприємств.

3. Лізинг та інші форми оренди виробничого обладнання: переваги та недоліки.

4. Відмінності і особливості виробничої інфраструктури у різних галузях економіки (за вибором студента).

5. Відмінності і особливості соціальної інфраструктури у різних галузях економіки (за вибором студента).

6. Управління складським господарством: сучасні концепції.