Зміст:
Вступ……………………………………………………………………………….2
1. Поняття та походження наднаціональності як правової категорії………….4
2. Передумови та історія створення наднаціональних юридичних осіб ЄС…8
3. Види наднаціональних юридичних осіб у праві ЄС
3.1. Європейські об’єднання економічних інтересів……………………13
3.2. Європейські компанії………………………………………………...16
3.3. Європейське кооперативне об’єднання…………………………….18
Висновки………………………………………………………………………...22
Список використаних джерел………………………………………………….24
Вступ
З моменту заснування в якості економічної спільноти, основною метою ЄС є забезпечення економічного і соціального прогресу, усунення шляхом спільних зусиль бар’єрів, які розділяють Європу, шляхом запровадження свободи пересування осіб, послуг та капіталу. Створення внутрішнього ринку без кордонів та перешкод, в межах якого особи та компанії можуть без перешкод вести комерційну діяльність на всій території Європейського Союзу- було визнано однією з найважливіших економічних цілей. Останнім часом, все впевненіше визнається необхідність запровадження гнучких умов для ведення комерційної діяльності з метою збагачення та покращення економічних та соціальних умов для європейських громадян. Економічне зростання та добробут Європейського союзу можливі за умови досягнення абсолютної прозорості кордонів та безперечного усунення всіх перешкод як для фізичних так і для юридичних осіб.
В основі усунення перешкод на шляху вільного ведення комерційної діяльності компаніями лежить принцип «удосконаленого регулювання». Безперечно, інституції ЄС та національні законодавці розуміють важливість цього підходу, який полягає в усуненні відмінностей між нормами, які регулюють діяльність компаній у державах-членах, шляхом запровадження в праві ЄС відповідних правових інструментів, які б полегшили процесс ведення бізнесу за двадцятьма п’ятьма національними законодавствами. Саме створення наднаціональних юридичних осіб, діяльність яких регулюється єдиними нормами права ЄС, являється чи не найбільш ідеальним способом досягнення вищезгаданих цілей.
Ще у Римському договорі 1957 року встановлюється право на облаштування компаній у будь-якій державі Європейського Союзу, за умови її реєстрації згідно правових норм даної держави. На практиці для компаній це означало визнання компанії у всіх державах та можливість заснування своєї діяльності на території будь-якої держави ЄС, без необхідності дотримуватися правових норм держави свого походження.
Метою даної роботи є виствітлення поняття наднаціональної юридичної особи, як нової форми здійснення комерціної діяльності в праві Європейського Союзу, визначення основних рис та специфіки цього типу компаній. В рамках даної роботи буде здійснено короткий огляд різних типів наднаціональних юридичних осіб та розглянуто переваги та недоліки запровадження цього інституту права Європейського Союзу.
Поняття та походження наднаціональності як правової категорії.
Право ЄС відрізняється як від міжнародного так і від національного права такою особливою характеристикою, яка отримала назву "наднаціональність". В радянській та сучасній українській міжнародно-правовій доктрині існує уявлення про наднаціональність як явище, пов'язане з діяльністю міжнародних організацій. Так, В.І. Муравйов зазначає, що “держави можуть наділяти міжнародну організацію наднаціональними повноваженнями, суть яких зводиться до прийняття організацією постанов, що є обов'язковими для її членів.” Наднаціональність тут розглядається в декількох основних вимірах:
· норми, створені міжнародною організацією мають приматнад нормами національного права;
· такі норми складають частину національного права і є обов'язковими для застосування, в тому числі і в діяльності національних судових установ.1
Подібне розуміння такого складного явища є наслідком впливу стереотипу, який досить давно існує у вітчизняній правовій доктрині та пов’язує виникнення системи права ЄС виключно із певною трансформацією міжнародного права. Такий підхід все ще намагається втиснути право ЄС у рамки міжнародного права, які вже занадто малі для такого явища як Європейський Союз. З іншого боку, хоча, міжнародне та європейське право генетично споріднені, однак, така спорідненість пояснюється скоріш єдиним джерелом походження обох правових систем, які зараз існують досить автономно одна від одної.
В західноєвропейській доктрині існує дещо інший підхід, який розглядає наднаціональність як функціональну ознаку об'єднання держав, за якою певні суверенні права у визначених конституцією об'єднання галузях передаються державами певному наднаціональному органу, при чому такий процес стає незворотнім та поступово перестає залежати від волі окремих держав.2 Сутність наднаціональності, англійський юрист Джо Шо (Joe Shaw) вбачає в поступовій передачі компетенції держав на більш високий рівень, тобто об'єднанню держав, та еволюції особливої форми процесу прийняття рішень на такому рівні, де все більш зростаюча кількість таких рішень приймається на мажоритарній основі, а не на основі консенсусу.3 Така форма наднаціональності була визначена іншим дослідником права Європейського Союзу Вайлером (Weiler) як “наднаціональність у прийнятті рішень” (decisional supranationalism). Цей юрист також виділяє ще один елемент наднаціональності - нормативна наднаціональність (normative supranationalism). За думкою Вайлера цей термін означає повноваження Європейського Cуду давати обов'язкові та вагомі роз'яснення щодо природи та дії права ЄС, що формують правову систему, де право ЄС має верховенство над національним правом держав-членів.4
Як зазначив з цього приводу суддя Девід Едвард ( David Edward ), "не маючи "дійсну конституцію", Співтовариство вже має жорстку конституцію в сенсі того, що її правовий порядок визнає ієрархію норм, в якій право договорів (про ЄС - авт.) має верховенство над національним правом та підпорядковує інші акти Співтовариства". Коментуючи наведену думку, професор Бруно де Віте ( Bruno de Witte ) додав: "Головним елементом в даному визначенні, яке проводить розмежування між правовою системою Співтовариства та "конституціями" інших міжнародних організацій, є ’верховенство над національним правом’. Верховенство права ЄС над національним законодавством ... надає праву ЄС статус квазі-конституційного у національній правовій системі."5
Наведене розуміння конституційного порядку права ЄС було початково розроблене Європейським Судом у вигляді концепції верховенства права. Зокрема, Суд у справі Parti Ecologiste ' Les Verts ' v. European Parliament підкреслив, що "... Європейське Співтовариство засноване на принципі верховенства права, оскільки ні його держави-члени, ні установи не можуть уникнути нагляду за відповідністю заходів, прийнятих ними, конституційній хартії - Договору ..."6
В загалі, наднаціональність, як правове явище, має наступні прояви:
1.існування наднаціонального (наддержавного) органу з визначеною нормотворчою компетенцією по відношенню до держав;
2.примат норм, прийнятих таким органом, над нормами національного права (ієрархія норм);
3.пряма дія “наднаціональних” норм у національному праві;
4.наділення органу певною компетенцією щодо санкцій за невиконання “наднаціональних” норм;
5.наявність у органу судової компетенції щодо застосування та роз'яснення змісту “наднаціональних” норм.
Загальну характеристику правової системи ЄС, вдало описав професор Дагтоглу: "Правова система Європейського Співтовариства одночасно обумовлена та створює єдність - і навпаки. Співтовариство - це перш за все "співтовариство засноване на праві" у тому сенсі, що відносини між суб’єктами Співтовариства є відносинами між суб’єктами права, високою мірою "легалізовані" під контролем Суду … З цієї точки зору право Співтовариства є важливим чинником об’єднання."7
Таким чином, наднаціональність як характеристика правової системи, серед іншого, означає неможливість для країн-членів скасувати дію такої системи, припинивши участь у договорах про ЄС. За висловом Петера ван Хема та Пржемислова Грудзінські, "міріади договірних зобов’язань обмежують зараз простір для маневру європейських держав, зачинивши їх у жорстку мережу дій, визначену інституційними та політичними рішеннями. Це є та скрита ціна європейської інтеграції, що не дозволяє "суверенним" державам-членам розірвати установчі договори ЄС, спакувати валізи та повернутися до політикинаціональної автаркії."8
Якщо сформулювати дефініцію, то на думку автора, наднаціональність – характеристика автономної правової системи об’єднання держав, яка інкорпорує в якості підсистем системи національного права таких держав, виступаючи одночасно як їх складова. Тобто, якщо розглядати таку автономну систему з точки зору національного права держав об’єднання, то наднаціональність проявляється у автономії окремих структурних частин такого права, які не втрачаючи операційного зв’язку з таким правом, розвиваються автономно та гармонізовано з подібними частинами інших держав об’єднання.