Глосарій

Підприємницька діяльність:

1. Діяльність спрямована на максимізацію прибутку.

2. Ініціативна діяльність громадян, що полягає у виробництві товарів і наданні послуг, спрямована на отримання прибутку.

3. Пряма функція реалізації власності, основна її виробнича функція.

4. Дії спрямовані на зростання капіталу, розвиток виробництва й присвоєння прибутку.

5. Специфічний вид діяльності, спрямований на безперервний пошук змін в існуючих формах життя підприємства і суспільства, постійна реалізація цих змін.

6. Діяльність заснована на підвищеній майновій та особистій відповідальності за ухвалення рішень, їхнє виконання й уміння передбачати й мінімізувати чисельні ризики.

7. Діяльність що має творчий та ініціативний характер.

Класична модель підприємницької діяльності - незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації).

Інноваційна модель підприємництва - передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

Посередник - фізична чи юридична особа, що репрезентує інтереси виробників або споживачів.

Дистриб’ютор — особа, що купує безпосередньо у виробників та реалізує товари своїм постійним клієнтам.

Дилер — фізична чи юридична особа, що перепродає товари від свого імені та за власний рахунок. 

Комівояжер — особа, що продає товари із доставкою.

Інвестиційні компанії та фонди - здійснюють кругообіг власного й позичкового капіталу у формі інвестування існуючих виробництв, нових технічних та організаційних проектів.

Договір — форма документального закріплення партнерських зв’язків.

Установчий договір - письмовий документ, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький договір - відображає згоду сторін (партнерів) стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності у певній організаційно-правовій формі.

Підприємство — складна та динамічна виробнича соціально-економічна система, що включає сукупність елементів і зв’язків між ними. Самостійний господарський статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, спрямовану на досягнення визначених цілей.

Місія - генеральна (головну) мету підприємства; чітко окреслена причина його існування.

Ціль – бажаний стан підприємства у майбутньому в якісному або кількісному виразі.

Закон «Про підприємства в Україні» - регламентує діяльність різних видів підприємств, ухвалено сесією Верховної Ради України 27 березня 1991 р. Пізніше до нього вносились окремі зміни. Цей Закон визначає види та організаційні форми підприємств, правила їхнього створення й ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює однакові правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності й системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їхні права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими суб’єктами господарювання і державою.

Асоціація — найпростіша форма договірного об’єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів).

Корпорація — договірне об’єднання суб’єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум — тимчасове статутне об’єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв’язку).

Концерн — форма статутних об’єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об’єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Картель — договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції.

Синдикат — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трест — монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

Холдинг (холдингова компанія) — специфічна організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

Фінансова група — об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

Ринок - царина прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Ринок споживачів — окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання.

Ринок виробників — сукупність осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг.

Ринок проміжних продавців — сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе.

Міжнародний ринок — зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.