1.4. Перша екваторіальна система координат.

Візьмемо допоміжну сферу і побудуємо ті ж точки проведемо велике коло QQ₁ , площина якого перпендикулярна осі світу. Це коло називається астрономічним , або небесним екватором. Його приймаємо за одне із кіл, відносно яких будемо визначати положення світила  на сфері. За друге координатне коло візьмемо, як і раніше, астрономічний меридіан РZP₁Z_{1 .} тоді положення світила  визначатиметься:

1) Дугою Т, яка називається схиленням світила і позначається буквою δ ; коло РТ , перпендикулярне до екватора, по якому відраховується схилення δ, називається колом схилення.

2) двогранний кут t між площиною астрономічного меридіана і площиною кола схилення називається часовим кутом ; часовий кут відраховується від меридіана в напрямку, протилежному напрямку обертання Землі; від 0º до 360º; іноді він обертається на обидві сторони від меридіана від 0º до + 180º; в цьому випадку часові кути, відраховані на захід, вважаються додатними, а на схід – від’ємними.

В

Z

P t C

σ

δ Q

T

S

P1

Z1

ході добового руху світило δ переміщається по паралелі сδd, всі точки якої находяться на однаковій віддалі від астрономічного екватора , рівні схиленню δ світила; тому схилення δ не залежить від добового руху небесної сфери.

Часовий рух змінюється від 0º до 360º пропорційно добовому обертанню Землі. Так як обертання Землі проходить рівномірно; тому годинний кут прийнято виражати в годинній мірі. Повний оберт світила на 360º відповідає 24^h звідси: 1^h відповідає 15º дуги; 1^m – 15΄; 1^s – 15΄΄ дуги.

1.5. Друга екваторіальна система координат.

Земля є супутником Сонця, обертається навколо нього по орбіті, яка має форму еліпса. Повний поворот навколо Сонця Земля робить на протязі одного року. Спостерігачу ж з Землі, здається, що Сонце рухається навколо Землі, роблячи повний поворот навколо неї на протязі року. Тому у сферичній астрономії прийнято говорити про видиметричний рух Сонця. Перетин площини, в якій проходить видимий річний рух Сонця, з небесною сферою називається екліптикою. Площина екліптики нахилена відносно астрономічного екватора приблизна на кут 23˚ ½.

В

P

σ

K

Ω δ

Q1 Q

23.5˚

α M

γ

K1

P1

елике коло КγК₁Ω буде екліптикою. В даній системі координат основні кола, відносно яких визначається положення світила, слідуючи: небесний екватор QQ₁ і коло схилень, яке проходить через точку овна γ - точку перетину екватора і екліптика. В цій системі координат положення світила δ на небесній сфері визначається: 1) схиленням δ; 2) дугою γМ, яку називають прямим піднесенням і позначають буквою α. Точки перетину екватора з екліптикою - γ^і Ω називаються, відповідно, точками весняного і осіннього рівнодення. В цих точках Сонце знаходиться 21 березня і 23 вересня, коли день рівний ночі на всій Землі.

Положення екватора і точки весняного рівнодення відносно світил не залежить від добового обертання небесної сфери і географічних координат точки спостереження А; тому від цих причин не залежать і координати світил α і δ. Екваторіальні координати α і δ визначаються із спостережень зірок в обсерваторіях і публікуються в спеціальних каталогах. При астрономічних роботах, які виконуються в польових умовах для геодезичних цілей, ці координати вважаються відомими.

Лабораторна робота № 1. Системи координат. Добовий рух світил.