- •Чернігівський державний інститут економіки і управління
- •Загальні відомості.
- •1.2. Системи координат.
- •1.3. Горизонтальна система координат.
- •1.4. Перша екваторіальна система координат.
- •1.5. Друга екваторіальна система координат.
- •1.6. Зв’язок між різними системами координат.
- •1.6.1. Зв’язок між горизонтною ( z і а) і першою екваторіальною ( δ і t ) системами координат.
- •1.1.6.2. Зв’язок між першою і другою екваторіальними системами координат .
- •1.1.6.3. Деякі залежності між астрономічними і географічними координатами.
- •1.1.6.3. Зміни координат від добового руху.
- •1.1.6.3.1. Зміни горизонтних координат z I a.
- •1.1.6.3.2. Зміна координат першої екваторіальної системи.
- •1.1.6.3.3. Зміна координат другої екваторіальної системи.
- •2.1. Загальні поняття.
- •2.2. Хронометр.
- •2.3. Поняття про кварцовий годинник. Польовий кварцовий хронометр пкх – 4.
- •2.4. Експедиційний кварцовий хронометр “Альтаір”.
- •2.5. Двохстрілочний секундомір і палубний годинник.
- •2.6. Поправка і хід хронометра (годинника, секундоміра).
- •3.1. Загальні поняття.
- •3.2. Астрономічні теодоліти.
- •3.3. Астрономічний теодоліт ау2΄΄/ 10΄΄.
- •4.1. Загальні положення.
- •4.2. Дослідження оптичних якостей труби.
- •4.3. Визначення ціни поділки рівня по способу Комстока.
- •4.4. Визначення відстані бокових ниток від середньої із спостереження зірок в меридіані.
- •4.2. Перевірка ходу піднімальних гвинтів.
- •4.3. Перевірка навідних пристроїв.
- •4.5. Перевірка накладного рівня.
- •4.6. Перевірка зображень горизонтального і вертикального кругів.
- •5.1. Особливості вимірювання горизонтальних напрямків на світила.
- •5.2. Загальна теорія азимутальних способів астрономічних визначень.
- •Перевірка вертикальності ниток бісектора.
- •5.9. Перевірка перпендикулярності візирної осі зорової труби до осі її обертання.
- •5.11. Перевірка місця зеніта.
- •5.12. Перевірка рена.
- •6.1. Теоретичні основи способу.
- •Спостереження.
- •Нормальні рівняння
- •Журнал спостережень:
- •8.1. Особливості вимірювання зенітних віддалей світил.
- •8.2. Стандартні формули для обчислення невідомих.
- •8.3. Стандартні формули для оцінки точності.
- •8.4. Зрівноважені значення шуканих величин.
- •Геометрична інтерпретація рівняння поправок зенітальних способів.
- •1.1. Загальні положення
- •10.2 Спостереження.
- •10.3. Обробка спостережень.
- •Складання рішення систем рівнянь поправок.
- •10.2. Рішення нормальних рівнянь за допомогою визначників.
- •Вивід ймовірніших значень.
- •О z p t 360-a z q 90-δ σ n h δ s q p1 z1 тримання робочої формули і її використання.
- •11.3. Визначення азимута одним прийомом.
- •Журнал визначення істинного азимута по часовому куту Сонця з точки теодолітного ходу 24 на 25.
- •11.6. Перехід від астрономічного азимута до геодезичного азимута і диреційного кута.
- •11.1. Знаходження широти за Полярною зорею.
- •11.2. Врахування рефракції.
- •Середня рефракція
- •Поправки середньої рефракції
- •11.3. Підготовка ефемерид.
- •11.4. Знаходження азимута за Полярною зорею і довготи пункта спостереження.
- •12.1. Постановка задачі.
- •12.2. Суть способу отримання робочої формули.
- •12.3. Умови застосування. Точність.
- •12.4. Організація і виконання спостережень азимута по Сонцю.
- •12.5. Розрахунок азимута.
- •1. Абсолютні методи визначення азимута по Сонцю.
- •2. Визначення істинного азимута способом рівних висот по зіркам.
5.1. Особливості вимірювання горизонтальних напрямків на світила.
MN N A Ni O MN
σ
Ni α Q
Z Mi
S
MS МП
Н а Рис.5.1. горизонтальний круг приладу суміщений з площиною астрономічного горизонту, а центр кола – з проекцією зеніту Z . Полуденна лінія МS являє собою слід січення площини меридіана з площиною горизонту. При заданій орієнтовці горизонтального круга маємо 0 – нульовий діаметр лімба (нульовий напрямок);
Рис.5.1.
МN – місце Півночі – відлік на лімбі (горизонтальний напрямок, який відповідає напрямку на Північ);
МS – місце Півдня ; МS = МN + 180°;
Ni – горизонтальний напрямок на світило δ;
Мі – горизонтальний напрямок на місцевий предмет М;
Q – горизонтальний кут між вертикалами світила і предмета.
У функції виміряного горизонтального напрямку азимут світила, відрахований від точки Півночі, визначиться формулою:
А = Ni – МN (5.1.)
Необхідно відмітити, що знак перед МN не змінюється з переводом труби через зеніт. Тому в середньому значенні А, отриманому із спостережень при двох кругах, величина МN не включається, подібно до того як може бути виключено значення МZ при вимірюванні зенітних віддалей світил.
Азимут напрямку на місцевий предмет можна представити у вигляді:
а = Мі - МN (5.2.)
де
МN = Ni – А (5.3.)
або
а = А + Q (5.4.)
де
Q = Мі - Ni (5.5.)
Особливості вимірів горизонтальних напрямків на світила, так як і при вимірах із зенітних напрямків, найперше зв’язані з методикою візування. Так як горизонтні координати світил безперервно змінюються внаслідок обертання Землі навколо своєї осі, то вимірювання горизонтальних напрямків на світила необхідно проводити у визначеній системі рахунку часу.
Внаслідок цього процес візування на світило пов’язаний з відліками показів хронометра в моменти наведення вертикальної нитки на світило або в моменти проходження світила через вертикальні нитки нерухомої по азимуту труби теодоліта.
Візування шляхом наведення вертикальної нитки на світило під лічбу ударів хронометра доцільно застосовувати тільки для спостереження близькополюсних зірок (наприклад Полярної) і зірок в положенні елонгації, де зміни азимута світила проходять надзвичайно повільно.
Візування шляхом спостереження моментів проходження світила через вертикальні нитки нерухомої труби теодоліта необхідно застосовувати у всіх випадках, коли азимут світила, що спостерігається, змінюється достатньо швидко.
Точно так, як і при вимірюванні зенітних віддалей світил, для послаблення особистих похибок спостерігача, характерних для методу “Око – вухо”, візування на світило при вимірюванні горизонтальних напрямків доцільно виконувати за допомогою контактного мікрометра (напівавтоматичний метод візування) або фотоелектричної реєстрації зоряних проходжень (автоматичний метод візування).
Крім особливостей, пов’язаних з методикою візування, вимірювання горизонтальних напрямків на світила, виконуються не поблизу горизонту, а на різних зенітних віддалях. Тому виміряні горизонтальні напрямки на світила необхідно виправляти поправками за нахил горизонтальної осі теодоліта, за вплив колімаційної похибки, за бокове гнуття труби, за похибки цапф і інші похибки, які залежать від зенітних віддалей світил, спостерігаються.
Виключення впливу систематичних і випадкових похибок діаметрів горизонтального лімба виконується шляхом підбору доцільної програми перестановки круга між прийомами, а також застосування способів, в яких відліки по лімбу не виконуються.
Крім похибок приладу, на результати вимірів горизонтальних напрямків впливають зовнішні джерела похибок (бокова рефракція, кручення стовпа) і особиста похибка спостерігача. В азимутальних способах астрономічних спостережень необхідно виключати ці похибки доцільно побудованою методикою спостережень або враховувати їх в результатах спостережень.