- •Чернігівський державний інститут економіки і управління
- •Загальні відомості.
- •1.2. Системи координат.
- •1.3. Горизонтальна система координат.
- •1.4. Перша екваторіальна система координат.
- •1.5. Друга екваторіальна система координат.
- •1.6. Зв’язок між різними системами координат.
- •1.6.1. Зв’язок між горизонтною ( z і а) і першою екваторіальною ( δ і t ) системами координат.
- •1.1.6.2. Зв’язок між першою і другою екваторіальними системами координат .
- •1.1.6.3. Деякі залежності між астрономічними і географічними координатами.
- •1.1.6.3. Зміни координат від добового руху.
- •1.1.6.3.1. Зміни горизонтних координат z I a.
- •1.1.6.3.2. Зміна координат першої екваторіальної системи.
- •1.1.6.3.3. Зміна координат другої екваторіальної системи.
- •2.1. Загальні поняття.
- •2.2. Хронометр.
- •2.3. Поняття про кварцовий годинник. Польовий кварцовий хронометр пкх – 4.
- •2.4. Експедиційний кварцовий хронометр “Альтаір”.
- •2.5. Двохстрілочний секундомір і палубний годинник.
- •2.6. Поправка і хід хронометра (годинника, секундоміра).
- •3.1. Загальні поняття.
- •3.2. Астрономічні теодоліти.
- •3.3. Астрономічний теодоліт ау2΄΄/ 10΄΄.
- •4.1. Загальні положення.
- •4.2. Дослідження оптичних якостей труби.
- •4.3. Визначення ціни поділки рівня по способу Комстока.
- •4.4. Визначення відстані бокових ниток від середньої із спостереження зірок в меридіані.
- •4.2. Перевірка ходу піднімальних гвинтів.
- •4.3. Перевірка навідних пристроїв.
- •4.5. Перевірка накладного рівня.
- •4.6. Перевірка зображень горизонтального і вертикального кругів.
- •5.1. Особливості вимірювання горизонтальних напрямків на світила.
- •5.2. Загальна теорія азимутальних способів астрономічних визначень.
- •Перевірка вертикальності ниток бісектора.
- •5.9. Перевірка перпендикулярності візирної осі зорової труби до осі її обертання.
- •5.11. Перевірка місця зеніта.
- •5.12. Перевірка рена.
- •6.1. Теоретичні основи способу.
- •Спостереження.
- •Нормальні рівняння
- •Журнал спостережень:
- •8.1. Особливості вимірювання зенітних віддалей світил.
- •8.2. Стандартні формули для обчислення невідомих.
- •8.3. Стандартні формули для оцінки точності.
- •8.4. Зрівноважені значення шуканих величин.
- •Геометрична інтерпретація рівняння поправок зенітальних способів.
- •1.1. Загальні положення
- •10.2 Спостереження.
- •10.3. Обробка спостережень.
- •Складання рішення систем рівнянь поправок.
- •10.2. Рішення нормальних рівнянь за допомогою визначників.
- •Вивід ймовірніших значень.
- •О z p t 360-a z q 90-δ σ n h δ s q p1 z1 тримання робочої формули і її використання.
- •11.3. Визначення азимута одним прийомом.
- •Журнал визначення істинного азимута по часовому куту Сонця з точки теодолітного ходу 24 на 25.
- •11.6. Перехід від астрономічного азимута до геодезичного азимута і диреційного кута.
- •11.1. Знаходження широти за Полярною зорею.
- •11.2. Врахування рефракції.
- •Середня рефракція
- •Поправки середньої рефракції
- •11.3. Підготовка ефемерид.
- •11.4. Знаходження азимута за Полярною зорею і довготи пункта спостереження.
- •12.1. Постановка задачі.
- •12.2. Суть способу отримання робочої формули.
- •12.3. Умови застосування. Точність.
- •12.4. Організація і виконання спостережень азимута по Сонцю.
- •12.5. Розрахунок азимута.
- •1. Абсолютні методи визначення азимута по Сонцю.
- •2. Визначення істинного азимута способом рівних висот по зіркам.
Перевірка вертикальності ниток бісектора.
Бісетор повинен знаходитись в кульмінаційній площині. В теодоліті ОТ –02М положення бісектора виправляють поворотом сітки ниток, злегка відпустивши всі три юстировочні гвинти і разом з ними повертаючи сітку.
Перевірку виконують, візуючи бісектор на нитку виска, закріпленого за 20 – 30м від теодоліта.
5.9. Перевірка перпендикулярності візирної осі зорової труби до осі її обертання.
Візують на віддалену точку і беруть відліки по горизонтальному кругу при двох положеннях вертикального круга. Збивають лімб і повторюють відліки на ту ж саму точку.
Колімаційну похибку С розраховують за формулою:
де КЛ1 , КП1 - відліки по горизонтальному кругу при “кругу зліва” і “кругу зправа” на одну і ту ж точку; КЛ2 , КП2 - відліки по горизонтальному кругу на і ту ж точку при збитому лімбі теодоліта.
Значення подвійної колімації похибки повинно бути мінімальним (біля 5´´ ) і, у всякому випадку не перевищувати 20´´ .
У протилежному випадку розраховують правильний відлік
КЛ20 = КЛ2 -
або
КЛ20 = КЛ2 + + 180°
Звідси, середній з відліків при двох положеннях круга
Отже, можемо зробити наступні висновки:
Середнє із відліків, взятих при двох положеннях круга (КЛ і КП), повністю вільне від впливу колімаційної похибки.
Вплив колімаційної похибки на кут, що вимірюється, повністю виключається, якщо кут отриманий із спостережень при двох положеннях круга (КЛ і КП).
Похибка кута, обумовлена колімаційною похибкою, виміряного при одному положенні круга (при КЛ і КП), буде рівна нулю при рівності зенітних віддалей цілей, що спостерігаються.
Якщо вирахувати із відліку при КЛ, відлік КП, при візуванні на одну і ту ж ціль, отримаємо 0 = КЛ – КП = 180° - . В тріангуляції зенітні віддалі близькі до 90°, тоді sin Z = 1, і 2с = КЛ – КП + 180°. При цьому коливання 2с не залежать від похибок лімба. Коливання 2с повністю відображають похибки відліків, похибки візування і азимутальні зсуви приладу, тобто якість роботи спостерігача, вплив зовнішнього середовища і поведінку сигналу або штатива. Тому коливання 2с являються чудовою характеристикою якості роботи і умов спостереження.
Виправлення 2с досягаються юстувальними гвинтами сітки ниток, попередньо встановивши мікрометренним гвинтом алідади правильний відлік КЛ20 або КП20 . при юстуванні у теодолітів Т05 і Т1 відлік по окулярному мікрометру повинен бути 0.
5
М КП КЛ m` m0 m``
В ізують на високу точку і проектують її на висоту приладу при двох положеннях вертикального круга і беруть відліки по горизонтально покладеній рейці або лінійці. Якщо точки m´ і m´´ співпадають, то умова виконується.
Якщо не перпендикулярність перевищує 5´´, то юстування виконують в майстерні. Теодоліт Т05 має спеціальні юстувальні гвинти для виправлення нерівності підставок.