4.9. Особливості ведення бізнесу в Іспанії

Іспанський національний характер. Країна предків — так нерідко на­зивають Іспанію. Становлення іспанців як нації сягає ХУ ст., періоду об'єд­нання феодальних держав, розташованих на Піринейському півострові.

За своїм характером іспанці — серйозні, відкриті, галантні, людяні, мають велике почуття гумору, чудово працюють. У своїй поведінці в сус­пільстві та в особистому житті іспанці проявляють певну урочистість.

Навіть селянин проникнутий свідомістю власного достоїнства щодо ке­рівництва, якому він по закону повинен підкорятись.

Іспанський підкреслений аристократизм і красномовність навіть у звичайній розмові свідчать про благородну національну гордість. Тому, наприклад, французька фамільярність для іспанця просто нестерпна.

Для звернення до близьких друзів, родичів і дітей в іспанській мові використовують особистий займенник tu (ти). Звичайна форма ввічливо­го звернення Vuestra mersed (Ваша милість), що скорочується в усній формі до Vsted (множина — Vstedes).

Формами ввічливого звернення до сторонніх є Don (на письмі — Dn, D), Senior (Sr) i Exselenzia (Exca) — стосовно чоловіків i Dona (Dn, Da), Seniora (на письмі — Sra) — стосовно жінки. До молодої дівчини звер­таються, вживаючи слово Seniorita (на письмі — Srita, Sta), а до молодо­го хлопця — Seniorito. Кожне з цих слів має відповідне значення "пані" або "пан". Найдавніше з усіх наведених слів — Don. Спочатку воно вжи­валось у значенні королевського титулу, а пізніше стало вказувати на аристократичне походження. У наш час таке звернення використовуєть­ся для виразу поваги, причому тільки з особистим іменем, а не з прізви­щем (Дон Педро). Слово сеньйор походить від латинського "стара люди­на". Звернення "сеньйор, сеньйора" можуть вживатись із повним іменем (ім' я, прізвище) і тільки з прізвищем, але ніколи не вживаються лише з особистим ім'ям.

Ділові контакти. При встановленні ділових контактів з іспанськими бізнесменами необхідно брати до уваги деякі особливості цієї країни та її людей. Так, не прийнято призначати зустріч під час сієсти (денного відпочинку). Потрібно мати на увазі, що в Іспанії пізно їдять: снідають о 14 годині, обідають — о 22-й. За столом не прийнято обговорювати такі теми, як особисте життя, корида, політика.

Про своє прибуття до країни потрібно обов'язково повідомити зазда­легідь. Схильність іспанців спізнюватись на зустріч є предметом чисель­них жартів. Церемонія знайомства не відрізняється від традиційної — рукостискання, обмін візитними картками. Як правило, переговори про­ходять за участі кількох партнерів і починаються з розмов про погоду, спорт, культурні пам'ятки тощо. Стиль ведення переговорів з іспанськи­ми бізнесменами менш динамічний, ніж, наприклад, американцями або італійцями. Іспанці велику увагу приділяють тому, щоб переговори ве­лись з рівними за статусом особами. Оскільки іспанці полюбляють бага­то говорити, тому майже не дотримуються регламенту зустрічі. Для ді­лових зустрічей вдягається класичний костюм, біла сорочка та начище­не до блиску взуття.

У цій країні не прийнято запрошувати ділових партнерів додому. Як­що вас запросили залишитися на сніданок — не приймайте цього запро­шення, бо це проста формальність. Якщо його повторять — знову від­мовтесь. Тільки після третього разу можна прийняти запрошення, ос­кільки на цей раз воно буде щирим, а не просто жестом ввічливості. Йду­чи в гості, візьміть із собою квіти та вино. Не потрібно дарувати надто дорогі подарунки, оскільки вони можуть бути сприйняті як хабар і обра­зити партнера.

Приходити в точно назначений час, як і у Франції, не прийнято — обов'язково потрібно запізнитися на 15-20 хвилин.