Естетика

План.

1. Предмет естетики.

2. Естетика у системі наук.

3. Структура естетичного знання.

4. Функції естетики.

5. Історія розвитку естетичної думки. (Самост.)

6. Естетична свідомість.

7. Естетична діяльність.

8. Мистецтво.

9. Естетичне і моральне в культурі поведінки спеціаліста.

Література:

1. Лозовой В. О. Естетика, К., 2003, розділ 1, 2, 3, с.5 - 70.

2. Левчук Л. Т. Естетика, К., 2000, розділ 1, с. 7 – 29.

3. Борев Ю. Б. Эстетика, М.: Политиздат, 1988, с. 7 – 21, 31 – 36.

4. Сморж Л. О. Естетика: Навч. Пос.-К.:Кондор, 2007.

1. Предмет естетики.

Слово “естетика” ( грець. aistheticos - почуттєвий) у перекладі означає – відчуття, чуттєве сприйняття; той, що має відношення до чуттєвого пізнання. Дане поняття передбачає індивідуально людське ставлення до предмета, орієнтацію людини на власні зорову, слухову, дотикову здатності відчувати та спиратися у своїй пізнавальній діяльності на власне світосприйняття.

Більш ніж 2 тис. років естетика розвивалась у сфері філософії, і лише в середині XVIII ст. вона виділилася у самостійну науку. Вперше термін “естетика” застосував німецький філософ Олександр Готліб Баумгартен ( 1714 -1762 ) для позначення введеного ним нового розділу у філософії “Теорія чуттєвого пізнання”, і саме цей розділ він запропонував назвати “естетика” (у 1750 р. вийшов перший том його трактату “Естетика”). Даний термін міцно укоренився у філософській термінології, і вже у XVIIIст. естетику почали розуміти як самостійну науку, що вивчає лише “філософію прекрасного”, або філософію мистецтва.

Естетика - наука про чуттєво-емоційне сприйняття дійсності, в основі якої лежить уявлення про красу.

Естетика – це наука про діяльність за законами краси (гармонії, співрозмірності, симетрії, пропорційності);

- це наука про прекрасне в дійсності, про сутність і категорії естетичної свідомості, естетичну діяльність людини та закони її функціонування, про загальні закономірності розвитку мистецтва як особливої форми естетичного відображення дійсності;

Протягом багатьох століть естетика виступала і як

- наука про діяльність за законами краси;

- наука про прекрасне;

- наука про досконале;

- наука про закони розвитку мистецтва;

- філософська наука про сутність і форми прекрасного, потворного, величного (рос. возвышенного) і ницього (рос. низменного) і т. д. в художній творчості, в природі, суспільстві і людині, що концентрує свою увагу на мистецтві і законах його розвитку;

- наука, яка вивчає ціннісне ставлення людини до буття, досліджує закономірності естетичної діяльності суспільства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності тощо;

Естетика розумілася і як:

- краса, художність в оформленні та організації навколишнього середовища;

- дизайн.

Те, про що є дана наука і складає предмет її вивчення.

Предмет естетики, як і предмети інших наук, не являє собою чогось раз і назавжди даного, застиглого. Разом із розвитком суспільно – історичної практики і з загальним прогресом людського знання розширюється коло предметів і явищ, що є об’єктом естетики, змінюються і поняття про них.

По-перше, предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними напрямами: природою, суспільством, людиною та її діяльністю в найрізноманітніших життєвих сферах, навіть у виробничій. Так, з естетичними властивостями явищ і предметів зустрічаємося, коли розглядаємо чудові квіти, величні споруди (наприклад, церкви, пам’ятки давнини та ін.), нові технічні об’єкти (комп’ютери, машини, роботи та ін.), які створені працею людини, коли пишаємося високогуманними вчинками людей, високохудожніми творами мистецтва. Про людей, чутливих до краси, говоримо, що вони мають естетичне чуття. Результатом естетичного сприйняття є естетичне переживання. Отже, естетичні почуття, переживання, естетична насолода виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності і відносяться до загального поняття “естетичне”. Природу естетичного вивчає наука естетика.

По-друге, предметом вивчення естетики є ціннісне ставлення людини до буття (естетична свідомість), яке може бути: прекрасним, потворним, сатиричним, гумористичним, трагічним, комічним, піднесеним та ін.

По-третє, естетика досліджує закономірності естетичної діяльності суспільства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності тощо. Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як людина створює прекрасне у житті, як саме вона усвідомлює його. Іншими словами, естетика розглядає суб’єкти творчості та сприйняття (художник, публіка, співавтор, імпровізатор, виконавець, критик та ін.), об’єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичної творчості й сприймання.

По-четверте, оскільки одним з головних питань в обсязі вивчення естетики є питання про мистецтво, естетика досліджує загальні закономірності розвитку мистецтва, які виявляються у його різновидах. Вона вивчає і власне процес художньої творчості, її суб’єкт, об’єкт, та засоби творення, крім того, процес художнього сприймання мистецтва та ін., тому що мистецтво існує лише у комунікативній системі художник – мистецтво – споглядач, або художня творчість – мистецтво – художнє сприйняття. У цьому зв’язку до предмета естетики як науки належить включити такі проблеми, як художнє сприймання, художня оцінка, художні засоби, художній смак та ін. Усі ці прояви втілюються у категорії “художнє”. Поняття “художнє” стосується мистецтва: діяльності художника, сприйняття мистецтва, оцінки творів мистецтва та ін. “Художнє” виступає як вид естетичного, яке є для нього родовим поняттям: художня діяльність – вид естетичної діяльності, художня творчість – вид естетичної творчості. Якщо поняття “художнє” стосується лише мистецтва, то поняття “естетичне” є більш широким і характеризує такі явища і процеси, які не мають художньої ознаки, наприклад, естетичні явища у природі, естетичні риси в поведінці, побуті, в утилітарних формах людської діяльності. Категорія “естетичного” характеризує всю широчінь та різноманітність сфери прекрасного і потворного, трагічного та комічного, низького та піднесеного та їх модифікації у природній і соціальних галузях, у мистецтві та в інших сферах буття. Не існує художніх явищ (музичне, літературне, живописне та ін.), які б не мали естетичної природи і не були б прекрасними або високими, позитивно-естетичними або негативно-естетичними тощо, але є такі естетичні явища, які не мають художньої природи ( краса флори і фауни, фізична зовнішність людини, неорганічні предмети та ін.).

Таким чином, специфічний предмет науки – це, по суті, увесь світ, який розглядається під певним кутом зору, явища, взяті у світлі того завдання, яке вирішує дана наука. Наприклад, медицину невірно уявляють собі як науку про здоров’я людини; здоров’я – це лише мета медицини, а в її предмет входять і сонце, і географічне середовище, і хімічні сполуки, і фізичні явища і т. д., взяті з точки зору їх значення для людини. Предметом естетики також є увесь світ, розглядуваний з точки зору значимості, цінності його явищ для людства. Це наука про найбільш загальні принципи естетичного освоєння дійсності в процесі будь-якої діяльності людини, і перш за все у мистецтві, де оформляються, закріпляються і досягають вищої досконалості результати освоєння світу за законами краси. Природа естетичного і його різноманіття в дійсності та у мистецтві, принципи естетичного ставлення людини до світу, сутність і закономірності мистецтва – такі основні питання даної науки.

Отже, предметом естетики є:

1. - чуттєве пізнання навколишньої дійсності.

2. - естетична свідомість (ціннісне ставлення людини до буття).

3. - естетична діяльність.

4. – мистецтво