1. Р.Н. Ботавіна;

2. Етика ділових відносин;

3. Книга містить 205 стр, складається з 20тем;

Перша тема має назву: Етичні принципи і норми в ділових відносинах.

У першій темі автором висвітлюється вивчення історичного розвитку моралі, що стоїть в центрі етики, показує, що в різні історичні періоди суспільство мало відмінності в складі мислення, в уявленнях про світ, в системах духовних цінностей.

Автор вважає, що товариство в усі часи розрізняло поняття добра і зла, тобто мало певну мораль. Історією розвитку розмежування цих понять займається етика. У центрі етики варто мораль, тобто система моральних відношень, мотивів дії, почуттів і свідомості. Ці системи визначають "рамкові" межі відносин, вчинків і взаємодійність людей в суспільстві. Конкретне наповнення цих систем (ці етичні норми, стандарти, правила, вимоги) залежить від історичного етапу розвитку суспільства. Суть вищого блага можуть становити політична, економічна, соціальна, релігіознавча та інші концепції, кожна з яких може мати різну форму: наприклад, у політичній сфері - капіталістичні мораль, буржуазна мораль; в економічній сфері - мораль соціально-ринкової економіки.

Друга тема: Історія і принципи ділового етикету.

На думку автора Скільки існує людське суспільство, стільки воно старається регулювати, впливати, впливати на вчинки і поведінку окремої особистості.

Форми регулювання поведінки людини різні. До них відносяться: • правові норми; • традиції, звичаї; • звички; • норми моралі, моральності.

Порушення правових норм на рівні держави (законів) тягне за собою покарання порушника, яким може бути і особа юридична, і особа фізична. Види покарань зафіксований в текстах законів. Порушення норм на рівні відомства також тягне за собою цілком певні заходи, наприклад несплата в призначені терміни прибуткового податку карається штрафом, який так ¬ же слід сплатити в строго призначені терміни і в визначеної сумі. Порушення обов'язкових норм, зазначених в інструкціях організації, може призвести до догані або зауваженням, штрафу, де преміювання чи звільненню з займаної посади.

У третій темі,яка має назву : Про вітання, подання, титулування.

Автор каже що згідно із загальними правилами ввічливості, першим вітає: • чоловік - жінку; • молодший - старшого; • проходить - стоїть; • запізнюються - очікування; • вхідний - знаходяться в приміщенні. Ці норми, звичайно, зберігаються і в діловому етикеті, однак ділова сфера вносить свої поправки: тут стать і вік, як критерії того, хто кого повинен вітати першим, відступають на другий план, а на перший план виступає посаду. Наприклад, секретар (жінка) першим вітає свого керівника (чоловіка), що стоять і розмовляють біля дверей вищого навчального закладу студенти першими вітають проходить повз ректора і т.п., тобто на першому місці посаду: нижчий за посадою першим вітає вищестоячим. Однак і тут можуть бути відступу від правил: наприклад, молодий генеральний директор (чоловік), якщо він добре вихований, не стане чекати вітання від свого заступника з фінансових питань (жінки), а привітається з нею першим, хоча вона нижча його за посадовим рангу.

Взагалі, варто зауважити, що немає строгих правил того, кому з ким слід вітатися першим; зазвичай у повсякденному діловій практиці першим вітається той, хто першим іншого побачив - якщо немає аж надто великої різниці і в посадовому ранзі, і у віці.

В четвертій темі: Візитна картка у діловому житті.

У сучасного ділового життя візитна картка - зобов'язаний атрибут. Візитні картки, застосовувані в діловій практиці, бувають наступних видів: • стандартна візитна картка співробітника фірми; • представницька картка співробітника фірми; • сімейна візитна картка; • інші візитні картки. Функції сучасних візитних карток: 1) подання ділових партнерів; 2) підтвердження зацікавленості в подальших справах контактах; 3) інформування про фірму, напрямки її діяльності; 4) здійснення ділових контактів між партнерами (наприклад, при супроводі подарунка, квітів тощо). Для сучасної візитної картки потрібно щільна буму ¬ га високої якості, розміром приблизно 5x8 см. У Росії прийнято розташовувати російський текст на одній стороні а з іншого боку - текст англійською мовою або мовою країни перебування бізнесмена. У типовій візитній картці співробітника вказуються фамілія, ім'я, посада співробітника, його повноваження, службовий телефон (може бути, не один), назва фірми, її поштову пересилку, телефон секретаріату, телефакс, телекс. Іноді для деяких видів посад, наприклад для страхового агента, адвоката тощо, вказується і домашній телефон. Таким чином, візитна картка дає уявлення про фірму - через її адресу. Розташування фірми - в центрі або на околиці міста - говорить про добробут фірми, про міцність або неміцність її положення; про це свідчить також наявність власної будівлі або оренда службового приміщення. Номери внутрішнього зв'язку на візитній картці теж "працюють" на солідну репутацію фірми, оскільки непрямим чином вказують на численність персоналу, тобто масштаб фірми.