3. Структура естетичного знання.

Структура естетики як науки включає такі змістовні блоки:

1. Естетика дійсності – має предметом свого вивчення природу і сутність естетичного, естетичне багатство світу і його форми, історичну зумовленість і мінливість форм естетичного (прекрасне, потворне; піднесене, нице; комічне, трагічне; чудове, жахливе – це форми естетичного) і міри їх значимості в художньому і естетичному житті суспільства, універсальне значення категорії прекрасного.

2. Естетика мистецтва – осмислює найбільш загальні закони художнього освоєння світу в різних видах мистецтва: в літературі, живописі, скульптурі, театрі, кіно, музиці, хореографії, архітектурі, прикладному і декоративному мистецтві, досліджує походження, природу, закони соціального буття, функціонування, розвитку, сприйняття та розуміння мистецтва.

3. Практична естетика - має предметом свого вивчення позахудожні (що виходять за рамки мистецтва) проблеми естетичного освоєння світу у сфері побуту (естетика побуту), людської поведінки (естетика поведінки), наукової творчості, спорту, вона вивчає естетичні аспекти карнавалів, обрядів, кулінарії, етикету (фр. etiguette – ярлик, етикетка, церемоніал – це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей (поводження з оточенням, форма звертання й вітань, поведінка у громадських місцях, манери й одяг, візаж)) і т. д.

4. Технічна естетика – це теорія дизайну, тобто, освоєння світу за законами краси промисловими засобами;

- це проектування, індустріальне втілення в соціальному бутті корисних та гарних речей в їх відношенні до задоволення потреб людини і суспільства;

4. Функції естетики.

Роль естетики у суспільному житті визначається тими функціями, які вона виконує. Основними функціями естетики є світоглядна, пізнавальна, формуюча ( виховна), орієнтуюча, методологічна і т. д.

Світоглядна функція полягає у тому, що надаючи людині знання про світ, естетика тим самим впливає на її подальшу життєдіяльність, на здатність орієнтуватися у світі: дає знання як поводитись у дійсності (етикет), як одягатися зі смаком, як красиво і зручно організовувати своє робоче місце (дизайн); сприяє розвитку духовного світу особистості і допомагає використовувати на практиці естетичне знання. Крім того, кожен митець свідомо чи несвідомо у власних творах мистецтва реалізує своє світосприйняття, передає власне ставлення до світу. Світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, а й сам формується під їх впливом у процесі творчості. Значною мірою художні ідеали та образи впливають на формування естетичної свідомості особистості, розвивають її уявлення, фантазію, розширюють її світогляд.

Пізнавальна функція полягає у тому, що естетика надає людям знання про основні властивості і закони розвитку естетичних явищ, про естетичні смаки, про різні естетичні концепції і тим самим робить можливим сприйняття мистецтва суспільством. Адже не тільки художнику потрібна естетика, вона необхідна і суспільству, яке це мистецтво сприймає – глядачу, читачу, слухачу. Знання естетики потрібне не тільки митцю, який пише картину, а й швецю, який шиє костюм, і столяру, що виготовляє меблі, і інженеру, який створює автомобіль, оскільки перетворення світу вони здійснюють за пізнаними ними законами краси.

Орієнтуюча функція полягає у тому, що сприяючи формуванню певних естетичних поглядів, ідеалів, уявлень, естетика орієнтує людину у світі естетичних цінностей.

Виховна функція полягає у тому, що естетика сприяє формуванню ціннісних уявлень, якими люди можуть керуватися у своїй соціально - практичній діяльності.

Методологічна функція полягає у тому, що естетика розкриває головні принципи пізнання естетичних об’єктів, визначає шляхи і способи їх дослідження.Естетична свідомість.