9. Естетичне і моральне в культурі поведінки спеціаліста.

План.

1. Моральна культура особистості.

2. Естетична культура: сутність, структура та шляхи формування.

3. Культура поведінки та етикет. Правила етикету.

Література :

Лозовой В. О. Естетика. -К. 2003. Розділи 11, 12, с. 174 – 202.

9.1. Моральна культура особистості.

Моральна культура особистості – це рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних норм, цінностей, ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності, міра особистого морального розвитку.

Моральна культура особистості включає в себе: культуру моральної свідомості, культуру почуттів і культуру моральної поведінки.

9.2. Естетична культура: сутність, структура та шляхи формування.

Під естетичною культурою розуміють сукупність естетичних цінностей, засобів їх створення та вживання. Структура естетичної культури містить естетичну свідомість людей, що відтворюється в ідеалах, потребах, настановах, смаках, естетичні моменти різних видів діяльності (у праці, побуті, під час спілкування, у суспільному житті, спорті і т. д.), естетичне виховання у різноманітті сфер та засобів свого прояву. Залежно від соціальної значущості розрізняють естетичну культуру особистості, естетичну культуру соціальної групи, естетичну культуру конкретного суспільства, естетичну культуру людства в цілому.

9.3. Культура поведінки та етикет. Правила етикету.

Культура поведінки – складова частина культури людини, вона виступає зовнішнім проявом духовного багатства особистості та її внутрішнього світу; це сукупність форм повсякденної поведінки людини (у праці, побуті, спілкуванні з іншими), в яких знаходять зовнішнє відображення моральні та естетичні норми поведінки. Якщо моральні норми визначають зміст вчинків, мотиви поведінки, то культура поведінки розкриває, як саме здійснюються у поведінці вимоги моральності, яке “обличчя” поведінки людини, наскільки органічно, природно і невимушено такі норми злилися з її способом життя, стали повсякденними життєвими правилами.

У широкому плані даного поняття культура поведінки об’єднує всі сфери зовнішньої і внутрішньої культури людини: етикет, правила поводження з людьми і поведінки у громадських місцях; культуру побуту, що включає характер особистих по треб та інтересів, відносини людей поза роботою, організацію особистого часу, гігієну, естетичні смаки у виборі предметів споживання (вміння одягатися зі смаком, прикрашати житло), естетику властивої людині міміки і пантоміми, вираз обличчя і рухів тіла (грація). Окремо виділяють культуру мови, вміння грамотно, ясно і красиво висловлювати думки, не вживаючи вульгарних виразів, і т. ін.

“У людині повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки”, - писав А. П. Чехов, і ці слова якнайкраще виражають сутність культури поведінки, що становить гармонію внутрішніх і зовнішніх начал людини.

Моральна і естетична грані культури поведінки існують у тісній єдності і взаємодії. На жаль, і раніше, і тепер можна зустріти людей, які протиставляють естетичне етичному, і навпаки. Трапляється так, що чуйна людина виявляє свою доброту незграбно, грубо, а інша, залишаючись у душі егоїстичною, черствою, бездушною, поводиться бездоганно, але тільки для того, щоб справити на оточення добре враження.

Знання і виконання моделей поведінки в конкретних, відомих ситуаціях стосунків людей, тобто виконання етикету, є невід’ємною частиною моральної культури сучасної особистості.

Етикет – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських стосунків. Етикет виправданий єдиним моральним змістом і своїм смислом. Зовнішні правила поведінки базуються на моральних принципах. Загальні норми етикету задають нормативний зразок поведінки людини. До числа провідних вимог належить ввічливість, коректність, тактовність, делікатність, скромність, точність. Принципи та вимоги поведінки етикету раціональні. Людина знаючи правила етикету має змогу завжди залишалися на високому рівні загальнопристойності.

Існують такі види етикету: дипломатичний етикет, спортивний етикет, етикет наукових спільнот, релігійний етикет. Етикет сучасного суспільства – це форма стосунків людей у повсякденному житті, своєрідний вид угоди між людьми про те, що прийняте є правильним у стосунках у конкретному суспільстві.

12