3. Подарунки діловим партнерам

Робити подарунки з фірмовими емблемами своїм діловим партне­рам — давня традиція. Особливо ретельно її треба дотримуватися при переговорах із азійськими, південноамериканськими, арабськими та аф­риканськими бізнесменами, які сповідують майже релігійний культ да­рунків.

Але навіть при зустрічах із європейцями та американцями з Півночі Америки, які ставляться до подарунків спокійно, потрібно приготувати сувеніри на випадок прийому керівництвом фірми. Згідно з етикетом при першій зустрічі подарунки підносить хазяїн, а не гості. У наступних зус­трічах обмін подарунками стає обов' язковим, причому вручають їх під час прощання, а не при зустрічі.

До вибору сувенірів потрібно ставитись дуже серйозно. Вони повин­ні відповідати роду занять, специфіці фірми або місцю її розташування. Повторне підношення одного й того ж виду подарунків — серйозне пору­шення етикету. Це не стосується спиртних напоїв, особливо якщо вони прийшлись до смаку партнерові. Гарним тоном вважається прикрашати подарунки емблемою фірми або ініціалами того, кому він дарується.

На офіційних зустрічах подарунки повинні підноситись із урахуван­ням субординації. Якщо, наприклад, президенту фірми вручити такий самий подарунок, як і його підлеглому, то це може бути розцінено як об­раза, у кращому разі — як знак вашого незнання етикету.

Найчутливіші до порушень субординації японці, корейці, китайці та інші представники азійських держав, де існує чітка ієрархія.

Необхідно звертати увагу на колір подарунка, оскільки в кожного на­роду існують свої погляди на те, що певний колір має символізувати.

Червоний колір люблять у Мексиці, Норвегії, Іраку. У Китаї цей ко­лір означає щастя, удачу, достоїнство, в Індії — життєрадісність та енту­зіазм. А от в Ірландії не люблять червоного.

Помаранчевий дуже люблять голландці. Він стимулює атмосферу благополуччя та радості.

Жовтий дуже популярний у Китаї та Японії, але в інших країнах йо­го вживають дуже обережно. Так, у Бразилії — це колір розпачу, а в спо­лученні з фіолетовим — символ хвороби; для мусульман Сирії — це символ смерті; в Росії, як і в Україні, — це знак розлуки.

Зелений люблять у Мексиці, Австралії, Ірландії та Єгипті; для му­сульман — це оберіг від злого ока.

Сіро-зелений дуже люблять у Франції.

Блакитний для китайців — це один із траурних кольорів, у Брази­лії — символ печалі. Непопулярний він і в Перу.

Рожевий у американців асоціюється із косметикою.

Білий — один з найулюбленіших кольорів у Мексиці, а в Китаї — це колір трауру та знак небезпеки.

Для арабів вважається образливим поєднання білого та блакитного кольорів (це кольори національного прапора Ізраїлю).

А тепер зупинимося на особливостях вручення подарунків у деяких країнах.

Японія. Подарунки — звичайна справа в Японії. Але треба мати на увазі, що в Японії на подарунок потрібно відповідати тим самим, тому надто дорогий предмет може поставити японця у скрутне становище. Із цієї ж причини не прийнято відразу ж розпаковувати отриманий пода­рунок у присутності дародавця (хоча в інших країнах, як правило, на­впаки, подарунок потрібно уважно роздивитись і подякувати за нього). Не рекомендують японцям дарувати квіти, крім спеціально обумовле­них випадків.

Китай. Подарунки потрібно робити не окремій особі, а усій органі­зації, оскільки може бути заборонено приймати особисті подарунки.

Китайцям не прийнято дарувати годинники, оскільки вони вважають, що це нагадування про плинність часу і врешті — про смерть. Власне, годинники не можна дарувати у тих країнах, де переважає буддійська ре­лігія.

Великобританія. У британських ділових колах існує певний ритуал вручення подарунків, а також визначено товари, які розглядаються не як хабарі, а як подарунки. До них належать календарі, записні книжки, за­пальнички, фірмові авторучки, а на Різдво — алкогольні напої. Інші то­вари можуть розглядатися як засіб тиску на партнера. Причому британ­ці повинні дуже ретельно дотримуватися встановлених правил, а якщо в ділових колах стане відомо про вручення або прийняття "неуставних" подарунків, то бізнесменам, що були в цьому замішані, доведеться піти з даної сфери діяльності.

У Великобританії не менш важливими за подарунки є знаки уваги тим, з ким ви співробітничаєте: листівка з поздоровленням, привітання близьким вашого колеги піднімуть ваш діловий авторитет і продемонст­рують ввічливість.

Франція. Якщо вас запросили на вечерю додому, ви повинні взяти шоколадні цукерки, шампанське, квіти. У Франції (як і в багатьох євро­пейських країнах) не дарують хризантеми, що вважаються символом скорботи, а також гвоздики, оскільки вважається, що вони приносять у дім нещастя.

Швеція. Отримати запрошення додому у Швеції — надзвичайна честь. Не забудьте купити квіти хазяйці дому, або прислати їх з посиль­ним у день візиту. Шведам можна дарувати вироби наших вітчизняних народних промислів і художніх ремесел, записи класичної музики (але тут потрібно знати уподобання хазяїв), а також шоколадні цукерки.

Іспанія. В Іспанії, як і в багатьох цивілізованих країнах світу, не прийнято запрошувати ділових партнерів додому, Але якщо таке трапи­лося — візьміть із собою вино та квіти. Дорогі подарунки можуть бути сприйняті як хабар і образять партнера.

Арабські країни. В арабських країнах існує майже релігійний культ подарунків, причому найціннішими вважаються авторська картина або чеканка.

Слід підкреслити, що в арабів, як і в інших мусульманських народів, ліва рука вважається нечистою, то подарунок потрібно вручати правою рукою.

Відмова від подарунка. Відмовитись від подарунка допустимо лише у випадку, якщо він дуже дорогий та змушує вас почувати себе боржни­ком. При відмові прийняти подарунок потрібна особлива тактовність. Потрібно подякувати і якомога м' якше мотивувати свою відмову. При цьому треба бути послідовним і не приймати подарунок, незважаючи на вмовляння.

Потрібно також пам'ятати, що в деяких країнах (Великобританія, Із­раїль, Китай) законом заборонено отримувати подарунки дорожчі певної вартості.

Про квіти. У багатьох країнах Західної Європи потрібно бути дуже обережним щодо того, щоб дарувати жінкам хризантеми. В Іспанії, Франції, Греції, Німеччині, Угорщині їх приносять у зв'язку із сумними подіями. В Італії їх кладуть до пам'ятників та на могили.

Зовсім необов'язково дарувати великі букети квітів, можна обмежи­тись маленькими букетиками, або навіть однією квіткою, як це часто роблять в Естонії.